21 жовтня 2024 року м. Київ № 320/22990/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, третя особа ОСОБА_2 ,
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
19 січня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О., в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. щодо невжиття заходів з передачі на реалізацію нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 ;
зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. передати на реалізацію в рамках виконавчого провадження № 64965951 нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. перебуває виконавче провадження № 64965951, в рамках якого ОСОБА_1 є стягувачем, а ОСОБА_2 - боржником.
28 грудня 2023 року ОСОБА_1 на адресу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. було направлено заяву про передачу на реалізацію в рамках виконавчого провадження № 64965951 нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_2
09 січня 2024 року стягувач отримав від приватного виконавця Лановенко Л.О. лист зі змісту якого стягувач довідався, що приватний виконавець не передаватиме на реалізацію в рамках виконавчого провадження № 64965951 нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 , оскільки на вище вказане нерухоме майно було накладено арешт, на підставі ухвали № 761/11933/16-к від 05 квітня 2016 року, виданої Шевченківським районним судом міста Києва.
Бездіяльність відповідача щодо не передання на реалізацію в рамках виконавчого провадження нерухомого майна, яке належить боржнику, стягувач вважає явно протиправною оскільки в результаті такої бездіяльності позивач не зміг задовольнити свої вимоги, як кредитор у зобов'язанні. Просить суд задовольнити позов.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2024 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
28 травня 2024 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Від позивача надійшла заява на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Дослідивши заяву представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позивачем усунуто недоліки позову в установлений судом строк.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року відкрито провадження у справі №320/22990/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 21 червня 2024 року по справі № 320/22990/24 доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 21червня 2024 року.
18 вересня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. надійшов відзив із копією виконавчого провадження.
Відповідач в своєму відзиві зазначає, що під час проведення виконавчих дій відповідно до інформації є Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна приватним виконавцем встановлено, що на об'єкт нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_2 накладено арешт на підставі ухвали №761/11933/16-к від 05 квітня 2016 року, виданої Шевченківським районним судом міста Києва.
Крім того, право користування нерухомим майном боржника, а саме: квартирою АДРЕСА_2 мають малолітні діти. Приватний виконавець у цьому випадку позбавлена права самостійно вирішувати питання про можливість передачі нерухомого майна боржника, право користування яким мають малолітні діти стягувача, на реалізацію за відсутності належного дозволу органу опіки та піклування. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На примусовому виконанні у приватного виконавця Лановенко Л.О. перебуває виконавче провадження № 64965951 з примусового виконання виконавчого напису № 792 від 18 березня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 311 250 дол. США.
28 грудня 2023 року ОСОБА_1 на адресу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. було направлено заяву про передачу на реалізацію в рамках виконавчого провадження № 64965951 нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 .
Листом приватного виконавця Лановенко Л.О. від 03 січня 2024 року позивача повідомлено, що реалізація арештованого майна, саме квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 буде здійснена після скасування обтяжень на вищезазначену квартиру з внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не передання на реалізацію в рамках виконавчого провадження нерухомого майна, яке належить боржнику, протиправною, в результаті чого позивач не зміг задовольнити свої вимоги, як кредитор у зобов'язанні, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) -сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 розділу II Порядку реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (надалі - Порядок) начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих
днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей
про місце зберігання й демонстрації майна.
Абзацом 2 пункту 4 розділу II Порядку деталізовано приписи абзацу 1 пункту 4 розділу II Порядку та ним передбачено, що у разі встановлення відповідності заявки на реалізацію арештованого майна та доданих документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує таку заявку (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу II цього Порядку, Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронного аукціону (аукціону за фіксованою ціною) до Системи.
У відповідності до абзацу 3 пункту 4 розділу II Порядку приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким
вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від
безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання
або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронного аукціону (аукціону за фіксованою ціною) до Системи.
25 березня 2021 року приватним виконавцем Лановенко Л.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64965951 на підставі виконавчого напису № 792 від 18 березня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 311 250 дол. США.
25 березня 2021 року приватним виконавцем Лановенко Л.О. було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 224,66 грн.
25 березня 2021 року приватним виконавцем Лановенко Л.О. було винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження у сумі 2 752,35 грн.
25 березня 2021 року приватним виконавцем Лановенко Л.О. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у сумі 31 125 дол. США.
25 березня 2021 року приватним виконавцем повторно було винесено постанову про арешт коштів боржника із зазначенням правильного переліку банківських установ, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 342 375 дол. США.
25 березня 2021 року приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно що належить боржнику у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 342 375 дол. США та 2 977,01 грн.
В ході вчинення виконавчих дій, приватним виконавцем було встановлено, що боржнику на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю.Р. за реєстровим №4781.
02 квітня 2021 року, керуючись вимогами статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та арештовано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Приватний виконавець звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва із поданням про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), яке не було зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.04.2021 у справі №761/13429/21 надано дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. на звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, приватним виконавцем встановлено, що на об'єкт нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , накладено арешт, на підставі ухвали № 761/11933/16-к від 05 квітня 2016 року, виданої Шевченківським районним судом міста Києва.
21 червня 2023 року, приватним виконавцем направлено запит до Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві про надання інформації, а саме: чи вирішена справа по суті у межах кримінального провадження № 12016100100003601 щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; чи скасовано арешт на квартиру у межах кримінального провадження №12016100100003601; надати належним чином процесуальні документи щодо скасування арешту на квартиру АДРЕСА_1 у межах кримінального провадження № 12016100100003601.
Листом від 10 липня 2023 року № 65-ЗІ/125/56-2023 слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві повідомив, що у провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12016100100003601 від 20 березня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в рамках якого ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.04.2016 (справа № 761/11933/16-к) накладений арешт на квартиру, що в будинку АДРЕСА_3 , який на дату надання відповіді не скасований.
В ході виконавчого провадження № 64965951 приватним виконавцем сформовано запит до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА із вимогою надати інформацію стосовно зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно відповіді витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Правом користування нерухомим майном боржника, а саме: квартирою АДРЕСА_2 мають малолітні діти.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень не допускається. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав, інших прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
Згідно частини 4 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно з частини першою статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Згідно з пункту 28 розділу VIII Інструкції №512/5 (редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини регулюється Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 (далі - Порядок №866).
Згідно з абзацу 7 пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, до заявки на реалізацію цього майна має додаватись копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.
За приписами абзацу 1 пункту 67 Порядку №866 дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.
Так, приватний виконавець звернулась із запитом від 29 березня 2021 року №2268 до Органу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації для отримання попереднього дозволу на реалізацію вищевказаної квартири.
Листом Органу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 28 квітня 2021 року №109/03/40-2959 з посиланням на статтю 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» повідомлено, що з метою захисту житлових прав малолітніх дітей не заперечує проти примусової реалізації квартири, належної ОСОБА_2 , за умови, що кошти від реалізації майна у рівних частках будуть перераховані на рахунки малолітніх дітей, які відкриті в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», про що було повідомлено позивача (лист від 04.06.2021 №4987), а саме про неможливість звернення стягнення на квартиру третьої особи, зважаючи на п. 28 глави VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5 і на лист Органу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.
Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено розподіл грошових коштів отриманих від реалізації нерухомого майна боржника і рівних частках між стягувачем та малолітніми дітьми, які мають право користування таким майном, а тому приватний виконавець позбавлена можливості передати на реалізацію 4-кімнатку квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
Таким чином, приватний виконавець у цьому випадку позбавлена права самостійно вирішувати питання про можливість передачі нерухомого майна боржника, право користування яким мають малолітні діти стягувача, на реалізацію за відсутності належного дозволу органу опіки та піклування.
З урахуванням зазначеного, доводи позивача про протиправність бездіяльності відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.