22 жовтня 2024 року Справа № 280/6805/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29, м. Запоріжжя, 69005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУНП в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції період роботи в органах державної фіскальної служби (податкової міліції) з 26.05.2004 року по 25.11.2021 року, здійснити перерахунок, нарахування та виплату надбавки за стаж служби в поліції, починаючи з моменту прийняття на службу до Національної поліції України (з 02.05.2023 року) та за час проходження служби в Національній поліції України з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної фіскальної служби (податкової міліції) з 26.05.2004 року по 25.11.2021 року;
визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсії поліцейським, час попередньої роботи в органах державної податкової служби України з 27.12.2001 року по 25.05.2004 року та з 07.11.2022 року по 01.05.2023 року, здійснити перерахунок, нарахування та виплату надбавки за стаж служби в поліції, з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної податкової служби України з 27.12.2001 року по 25.05.2004 року та з 07.11.2022 року по 01.05.2023 року;
визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, включаючи премії, надбавки, починаючи з 02.05.2023 року з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної фіскальної служби України (податковій міліції) з 26.05.2004 року по 25.11.2021 року, роботи в органах державної податкової служби України з 27.12.2001 року по 25.04.2004 року та з 07.11.2022 року по 01.05.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що служба позивача в органах податкової міліції та податкової служби здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
Ухвалою від 29.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
12.08.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи в тих органах, які надають право зарахування поліцейським до стажу роботи в поліції, при цьому, служба в органах податкової міліції у цьому переліку відсутня, а тому дії ГУНП в Запорізькій області щодо неврахування стажу роботи позивача у таких органах відповідають вимогам Закону. При цьому, делегування ч.4 ст.78 цього Закону Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою вказаної статті. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
У період з 27.12.2001 по 25.05.2004 ОСОБА_1 працював безпосередньо в органах державної податкової служби на таких посадах:
- з 27.12.2001 по 18.03.2002 - на посаді державного податкового інспектора відділу правового забезпечення в Державній податковій адміністрації у Запорізькій області;
- з 19.03.2002 по 20.10.2002 - на посаді державного податкового інспектора відділу забезпечення роботи з судами управління правового забезпечення в Державній податковій адміністрації у Запорізькій області;
- з 21.10.2002 по 31.08.2003 - на посаді старшого державного податкового інспектора відділу забезпечення роботи з судами управління правого забезпечення в Державній податковій адміністрації у Запорізькій області;
- з 01.09.2003 по 25.05.2004 - на посаді головного державного податкового інспектора відділу роботи з апеляційними судами управління правового забезпечення в Державній податковій адміністрації у Запорізькій області.
- 25.05.2004 наказом №64-о від 24.05.2004 звільнений з Державної податкової адміністрації, у зв'язку з переведенням до податкової міліції ДПА у Запорізькій області.
З 26.05.2004 по 25.11.2021 позивач працював на різних посадах в податковій міліції.
Наказом ГУ ДФС в Запорізькій області від 23.11.2021 №209-о позивача з 25.11.2021 звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас. Календарна вислуга років на день звільнення складала 22 роки 06 місяців 28 днів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2023 по справі №280/1023/23, яке набрало законної сили - 18.10.2023, було зобов'язано Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій, час попередньої роботи в органах Державної податкової служби України з 27.12.2001 по 25.05.2004.
Наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 25.10.2023 за №6 внесено зміни до наказу ГУ ДФС в Запорізькій області від 23.11.2021 №209-о, щодо вислуги років, а саме, календарна вислуга років для призначення пенсії на день звільнення складає 24 роки 11 місяців 26 днів.
З 07.11.2022 по 01.05.2023 позивач працював у ГУ ДПС у Запорізькій області.
Наказом ГУНП в Запорізькій області №203 о/с від 02.05.2023 позивач прийнятий на службу в поліцію з 02 травня 2023 року.
10.06.2024 позивач звернувся до ГУНП в Запорізькій області з заявою в якій, з урахуванням уточненої заяви від 13.06.2024, просив:
1. Здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років починаючи з 02.05.2023 з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної фіскальної служби (податковій міліції) з 26.05.2004 по 25 11.2021.
2. Здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 премій, надбавок починаючи з 02.05.2023 з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної податкової служби України (податковій міліції) з 26.05.2004 по 25.11.2021.
3. Зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій, час попередньої роботи в органах внутрішніх справ в період з 15.08.1996 по 13.09.2001, на посадах начальницького складу податкової міліції в період з 26.05.2004 по 25.11.2021, органах державної податкової служби України з 27.12.2001 по 25.05.2004 та з 07.11.2022 по 01.05.2023, Національної поліції України з 02.05.2023 по 10.06.2024.
Листом ГУНП в Запорізькій області від 03.07.2024 №Г-104-112/04/12-2024 позивача було повідомлено, що до вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Підстави для перерахунку вказаних виплат відсутні.
Питання пенсійного забезпечення поліцейських здійснюється в порядку та умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до статті 17 Закону служба в податковій міліції зараховується до вислуги років поліцейським при призначенні пенсії.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтями 1, 2 указаного Закону Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 5 липня 2012 року №5083-VI, який набрав чинності з 12 серпня 2012 року, серед іншого, доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 (Податкова міліція).
Так, пунктом 348.1 статті 348 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків (пункт 348.2 статті 348 ПК України).
Згідно з пунктом 353.1 статті 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року №509-XII (далі - Закон №509-XII), який був чинний у період служби позивача у податковій міліції, податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
У статті 21 Закону №509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків; запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.
Частина перша статті 24 Закону №509-XII визначала, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» (стаття 26 Закону №509-XII).
За змістом частини першої у взаємозв'язку з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Водночас статями 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Проходження служби особами начальницького складу податкової міліції у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, передбачалося також частиною першою статті 24 Закону №509-XII.
Питання наявності правових підстав для зарахування поліцейському стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції вже досліджувалося Верховним Судом. Так, 7 жовтня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову в справі №826/16143/18 за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин.
У наведеній постанові, проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції, Верховний Суд дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Враховуючи зазначене, Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Зрештою у контексті спірних правовідносин Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової міліції прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
Така правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13 серпня 2021 року у справі №440/1564/20, від 11 листопада 2021 року у справі №280/1546/21, від 02 червня 2022 у справі №280/8419/20, від 22 грудня 2022 року у справі №380/8659/20 та інших, і враховується судом при розгляді даної справи.
Посилання відповідача на практику Верховного Суду є необґрунтованим, оскільки вона стосувалась зарахування на підставі пункту 2 Постанови №393 часу навчання у вищому навчальному закладі при обчисленні стажу служби в поліції для цілей встановлення надбавки за вислугу років та тривалості додаткової оплачуваної відпустки. Так, Верховним Судом сформовано висновок, згідно якого положення пункту 2 цієї Постанови застосуванню не підлягають, оскільки вони можуть бути застосовані для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років (постанови від 13 серпня 2020 року по справі №820/6656/16 та від 15 грудня 2021 року по справі №520/11545/19).
Тому правовідносини у справі, яка розглядається, та у зазначених відповідачем, не є подібними.
З урахування викладеного, суд констатує, що стаж служби позивача в податковій міліції з 26.05.2004 по 25.11.2021 має бути зарахований до стажу його служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за стаж служби в поліції тощо.
Разом з тим, з урахуванням вищезазначених норм та практики Верховного Суду, даний висновок стосується тільки періоду служби позивача в податковій міліції і не розповсюджується на період його роботи в податковій службі.
Таким чином вимоги позивача щодо зарахування до його вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсії поліцейським, час попередньої роботи в органах державної податкової служби України з 27.12.2001 по 25.05.2004 та з 07.11.2022 по 01.05.2023 та здійснення відповідного перерахунку, заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату надбавки за стаж служби в поліції, починаючи з моменту прийняття на службу до Національної поліції України з 02.05.2023 року та за час проходження служби в Національній поліції України, то суд зазначає, що вказані вимоги є похідними від первісної вимоги щодо зарахування стажу позивача.
Відповідно, до моменту здійснення перерахунку стажу служби у відповідача не виникає обов'язку здійснювати перерахунок грошового забезпечення (в частині надбавки за стаж служби в поліції, тощо) та виплати заборгованості за наслідками такого перерахунку.
Таким чином спір з цього приводу між сторонами ще не виник.
За відсутності ж спору відсутні й підстави для судового реагування, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, захисту адміністративним судом підлягають лише порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Враховуючи те, що спір з приводу перерахунку грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в поліції та виплати заборгованості за наслідками такого перерахунку ще не виник, суд дійшов висновку про відсутність фактичних підстав для задоволення позову в частині вказаних позовних вимог.
Аналогічна правова позиція, у подібному спорі, викладена Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2022 року у справі №380/8659/20 (адміністративне провадження №К/9901/32753/21).
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням з'ясованих обставин та досліджених доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29, м. Запоріжжя, 69005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період служби у податкової міліції з 26.05.2004 по 25.11.2021.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період служби у податкової міліції з 26.05.2004 по 25.11.2021.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «22» жовтня 2024 року.
Суддя Р.В. Кисіль