22 жовтня 2024 року Справа № 280/8471/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
10 вересня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначені пенсії від 02.09.2024 №084750009929;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, який дає право на призначення/перерахунок пенсії, наступні періоди, а саме період навчання з 01.09.1981 по 29.02.1982 відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 від 30.01.1982, період військової служби з 06.10.1982 по 12.11.1984 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 та період роботи з 02.07.1981 по 27.04.1992 у колгоспі «Україна» Пологівського району Запорізької області відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 , а також повторно розглянути первинну заяву позивача за призначенням/перерахунком пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Ухвалою суду від 16.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на недостатність страхового стажу. Позивач зазначає, що відповідачем протиправно під час розгляду питання про призначення пенсії було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів навчання з 01.09.1981 по 29.02.1982 відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 від 30.01.1982, період військової служби з 06.10.1982 по 12.11.1984 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 та період роботи з 02.07.1981 по 27.04.1992 у колгоспі «Україна» Пологівського району Запорізької області відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 . З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 29.02.1982 відповідно до свідоцтва №000233 від 30.01.1982, оскільки не зазначено інформацію щодо присвоєння кваліфікації, прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 » російською мовою, період військової служби з 06.10.1982 по 12.11.1984, оскільки у військовому квитку дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не відповідає даним паспорта та період роботи в колгоспі з 02.07.1981 по 27.04.1992 відповідно до трудової книжки від 15.11.1981 НОМЕР_3 , оскільки відсутня довідка про відпрацьовані вихододні. Відповідач зазначає, що зарахувати зазначені періоди до страхового стажу буде можливо лише за умови подання додаткових документів. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 26.08.2024 позивач звернулася до органів ПФУ з питання призначення їй пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від 02.09.2024 №084750009929 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із недостатністю страхового стажу, а саме зазначено, що необхідний страховий стаж складає 31 рік, а стаж позивача 28 років 3 місяці 27 днів.
Позивач не погодившись зі спірним рішенням про відмову в призначенні пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідач вказав на те, що її страховий стаж становить 28 років 3 місяці та 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії (необхідний стаж не менше 31 року).
При цьому, органом Пенсійного фонду не зараховано до стажу позивача періоди:
навчання з 01.09.1981 по 29.02.1982, відповідно до свідоцтва №000233 від 30.01.1982, оскільки не зазначено інформацію щодо присвоєння кваліфікації, прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 » російською мовою;
період військової служби з 06.10.1982 по 12.11.1984, оскільки у військовому квитку дата народження (26.08.1964) не відповідає даним паспорта;
період роботи в колгоспі з 02.07.1981 по 27.04.1992 відповідно до трудової книжки від 15.11.1981 НОМЕР_3 , оскільки відсутня довідка про відпрацьовані вихододні.
Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку №637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що період навчання з 01.09.1981 по 29.02.1982, відповідно до свідоцтва №000233 від 30.01.1982, має бути зарахований до страхового стажу позивача, а відсутність інформації щодо присвоєння кваліфікації, а також факт того, що прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 » російською мовою, не може бути підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стажу.
Стосовно посилань відповідача на те, що період військової служби з 06.10.1982 по 12.11.1984, не може бути зарахований до страхового стажу, оскільки у військовому квитку дата народження (26.08.1964) не відповідає даним паспорта, суд зазначає, що у військовому квитку міститься виправлення щодо дати народження позивача, в свою чергу позивач не може нести відповідальність за дотримання правильності внесення виправлень до військового квитка.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що період військової служби з 06.10.1982 по 12.11.1984 має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 02.07.1981 по 27.04.1992, відповідно до трудової книжки від 15.11.1981 НОМЕР_3 , суд зазначає таке.
Згідно з вимогами частин 1, 2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Зазначені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Посилання відповідача на те, що позивачем не було надано довідку про відпрацьовані вихододні, суд відхиляє, оскільки така довідка має бути надана лише у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці.
Водночас, трудова книжка колгоспника від 15.11.1981 НОМЕР_3 , видана на ім'я позивача, містить усі необхідні реквізити та інформацію про кількість відпрацьованих позивачем годин та виконання встановленого трудового мінімуму.
За таких обставин, період трудової діяльності позивача з 02.07.1981 по 27.04.1992 має бути зарахований до стажу на підставі даних, що мітиться у трудовій книжці колгоспника від 15.11.1981 НОМЕР_3 .
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м.Чернігів, вул.П'ятницька, буд.83а, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначені пенсії від 02.09.2024 №084750009929.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення/перерахунок пенсії, наступні періоди, а саме період навчання з 01.09.1981 по 29.02.1982 відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 від 30.01.1982, період військової служби з 06.10.1982 по 12.11.1984 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 та період роботи з 02.07.1981 по 27.04.1992 у колгоспі «Україна» Пологівського району Запорізької області відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 , а також повторно розглянути первинну заяву ОСОБА_1 за призначенням/перерахунком пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова