Справа № 161/5087/23
Провадження № 2/161/1143/24
21 жовтня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Івасюти Л.В.
з участю секретаря судового засідання Вольської А.А.
представників позивача ОСОБА_1 , Красуна В.В.
представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Арго Луцьк» до ОСОБА_4 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації прав, -
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Арго Луцьк» (даді - ОСББ «Агро Луцьк») звернулося до суду з вищевказаним позовом.
15.10.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем з 21.04.2009, а нежитлове приміщення площею 140,8 кв. м., яке є предметом спору не може бути використане для задоволення побутових потреб відповідача, а набуте нею з метою здійснення підприємницької діяльності. Відтак, спір який виник є спором між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, тобто двома суб'єктами господарювання.
Враховуючи наведене, представник відповідача просить суд закрити провадження у справі.
В судовому засіданні представники позивача заперечили щодо закриття провадження у справі про що подали відповідні письмові заперечення.
Представник відповідача подане клопотання підтримав та просив задовольнити з наведених у ньому підстав.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд установив таке.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до змісту ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Натомість відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України, за змістом п. 15 ч.1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
Водночас, за правилами пункту 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
У справі Беллет проти Франции (Bellet v. France), суд з прав людини зазначив, що ст. 6 пар. 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Судом встановлено, що позивач перебуває з відповідачем у певних спірних правовідносинах, а саме щодо витребування з володіння ОСОБА_4 нежитлового приміщення площею 140,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 та вважає, що такими діями відповідача порушуються його права і, відповідно, позивач має право на захист своїх прав саме на цій стадії розвитку вказаних правовідносин. Проте набуття у власність спірного приміщення відбулося ОСОБА_4 саме як фізичною особою (дочкою від матері), а не як фізичною особою-підприємцем, відтак наявний між сторонами спір є спором юридичної особи з фізичною особою, а відтак повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що правовідносини, що виникли в справі, з огляду на наведені обставини не належить до юрисдикції господарських судів, а вказаний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. А тому, в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 255, 260-261 ЦПК України, суд, -
В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Кондратюка Володимира Веніаміновича про закриття провадження в цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Арго Луцьк» до ОСОБА_4 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації прав - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.В. Івасюта