Справа №155/1536/23
Провадження №1-в/155/65/24
22 жовтня 2024 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника уповноваженого органу пробації ОСОБА_4 ,
засудженої ОСОБА_5 ,
розглянувши подання начальника Луцького районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області ОСОБА_4 про звільнення від призначеного покарання щодо засудженої вироком Горохівського районного суду Волинської області від 02 січня 2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, звільнена від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 (один) рік, -
Начальник Луцького районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області ОСОБА_4 , звернувся до Горохівського районного суду Волинської області з поданням про приведення вироку Горохівського районного суду Волинської області від 02 січня 2024 року відносно ОСОБА_5 у відповідність до закону.
Подання мотивоване тим, що ОСОБА_5 засуджена вироком Горохівського районного суду Волинської області від 02 січня 2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, на підставі ст. 75 КК України, звільнена від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Зазначає, що 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року. Вказаним Законом підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрату чужого майна, чим скасовано кримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначені дії, відповідно до вищевказаного Закону, є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність відповідно до ст. 51 КУпАП.
Вказує, що за злочини чи правопорушення в частині адміністративного та кримінального законодавства, сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Так, підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Податкова соціальна пільга визначена підпунктами 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року. Таким чином, зазначеним Законом крадіжки на суму, що не перевищують на момент вчинення правопорушення у 2023 році - 2684 гривні, віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність.
Згідно з вироком Горохівського районного суду Волинської області від 02 січня 2024 року сума заподіяної засудженою ОСОБА_5 матеріальної шкоди становить 1400 (одна тисяча чотириста) гривень.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до декриміналізації діяння, і дія Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-ІХ, який набрав чинності 09 серпня 2024 року має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
У зв'язку з наведеним, просить на підставі п. 13 ч. 1 ст. 537, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, ч. 2 ст. 74 КК України привести вирок Горохівського районного суду Волинської області від 02 січня 2024 року відносно ОСОБА_5 , яким остання засуджена за ч. 4 ст. 185 КК України, до 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 1 (один) рік, покладені обов'язки передбачені п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України, у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-ІХ.
Представник Луцького районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області ОСОБА_4 в судовому засіданні уточнив подання та просив звільнити засуджену ОСОБА_5 від покарання у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння з підстав, викладених у поданні.
Засуджена ОСОБА_5 в судовому засіданні просила задовольнити подання.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо задоволення подання не заперечив.
Заслухавши думку представника органу пробації, прокурора, засудженої, дослідивши матеріали клопотання та особову справу засудженого, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Судом встановлено, що вироком Горохівського районного суду Волинської області від 02 січня 2024 року ОСОБА_5 засуджена за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та з покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України. Зазначений вирок набрав законної сили 02 лютого 2024 року та був направлений для виконання до органу пробації.
На час вчинення діяння, за яке особу було засуджено вищевказаним вироком суду, ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» передбачала настання адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (ч. 1 ст. 51) та повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (ч. 2 ст. 51). При цьому, викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ, статті 169 Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», у 2023 році станом на 1 січня був установлений прожитковий мінімум для працездатної особи в розмірі 2684 гривні.
За такого, у 2023 році, станом на час вчинення діяння засудженою ОСОБА_5 , кримінальна відповідальність наставала за викрадення чужого майна шляхом крадіжки на суму, яка перевищувала 2684 гривні (2684 х 50% х 0,2).
Однак, станом на даний час, ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» діє в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX, який набрав чинності 09 серпня 2024 року та передбачає настання адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 51 КУпАП) та дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 51 КУпАП).
Тобто, після набрання чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за крадіжку чужого майна настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За такого, оскільки Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX пом'якшена кримінальна відповідальність через підвищення розміру вартості майна - предмета кримінального правопорушення до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому він поширюється, відповідно до положень ст. 5 КК України, а також ст. 8 та 58 Конституції України, як норми прямої дії, на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання чинності таким законом.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня року 2024 у справі №278/1566/21, вбачається, що Закон України від 18 липня 2024 року №3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію у часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Таким чином, внесені Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX зміни до ст. 51 КУпАП призвели до декриміналізації діяння щодо викрадення майна, вартість якого станом на час його викрадення шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв'язку з чим дія вказаного Закону має зворотну дію у часі, а тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння кримінальним правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Відтак, у зв'язку з декриміналізацією, станом на даний час передбачена кримінальна відповідальність за викрадення у 2023 році чужого майна шляхом крадіжки на суму, яка перевищує 2684 гривні (2684 х 50% х 2).
Натомість із вироку Горохівського районного суду Волинської області від 02 січня 2024 року вбачається, що вартість майна, крадіжку якого здійснила ОСОБА_5 , станом на дату викрадення становить 1400 гривень, внаслідок чого вчинене нею діяння станом на теперішній час не належить до кримінального правопорушення і тому не передбачає настання кримінальної відповідальності та призначення покарання за його вчинення.
Таким чином, оскільки Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX усунена кримінальна караність діяння, за яке ОСОБА_5 засуджена, тому вказане є підставою для звільнення її від відбування призначеного покарання.
Вказане свідчить про необхідність задоволення подання.
Керуючись ст. 3, 4, 5, 74 КК України, ст. 537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», суд, -
Подання начальника Луцького районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області ОСОБА_4 про звільнення від призначеного покарання щодо засудженої вироком Горохівського районного суду Волинської області від 02 січня 2024 року відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, звільнити засуджену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання, призначеного їй вироком Горохівського районного суду Волинської області від 02 січня 2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з встановленням іспитового строку терміном 1 (один) рік, у зв'язку з усуненням кримінальної караності вчиненого нею діяння.
На ухвалу протягом семи діб з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області ОСОБА_1