Дата документу 25.09.2024 Справа № 335/9043/24
Єдиний унікальний №335/9043/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/1017/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.199 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 25 вересня 2024 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 серпня 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, який працює на посаді охоронця ПАТ «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія», розлучений, має вищу освіту, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
за участю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції EASYCON,
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 серпня 2024 року, якою частково задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на тридцять днів, тобто до 13 вересня 2024 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту з використанням засобів електронного контролю.
В обґрунтування своєї скарги зазначає про те, що про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Наголошує на тому, що прокурором, в порушення вимог ст.ст.184, 199 КПК України, не було надано до клопотання про продовження строку тримання під вартою будь-яких матеріалів, якими прокурор обґрунтовував доводи клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зауважує на тому, що стороною обвинувачення не було надано доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Також, захисник вказує на те, що суд не надав належну оцінку доводам сторони захисту, які свідчать про відсутність належних доказів провини ОСОБА_6 .
Додатково апелянт звертає увагу на наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 на утриманні його мати - ОСОБА_8 , 1934 року народження, яка потребує постійного нагляду у силу певних хронічних захворювань та похилого віку.
Згідно з ухвалою суду, 09 серпня 2024 року до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 червня 2024 року за №22024080000000909, стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 Кримінального кодексу України.
13 серпня 2024 року прокурором подано клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, наразі не зменшилися та продовжують існувати.
У підготовчому судовому засіданні 15 серпня 2024 року прокурор підтримав подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.
У підготовчому судовому засіданні 15 серпня 2024 року захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 заперечував проти задоволення заявленого прокурором клопотання про продовження його підзахисному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання, вважав за можливе змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з використанням електронних засобів контролю. В обґрунтування клопотання захисник вказував на те, що доводи обвинувачення щодо ризиків будь-яким чином необґрунтовані, виходячи з такого: в матеріалах справи відсутні свідки, які дали свідчення щодо обставин скоєння злочину ОСОБА_6 (свідчення єдиного свідка, допитаного по справі, не містять будь-яких даних про скоєння злочину ОСОБА_6 ); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей у кримінальному провадженні ОСОБА_6 не має можливості у зв'язку з закінченням досудового розслідування справи та вилученням вказаних предметів, які визнано речовими доказами та які знаходяться на зберіганні у СБУ; у разі застосування у якості запобіжного заходу - цілодобового арешту ОСОБА_6 буде позбавлений можливості вільного пересування та збору будь-яких відомостей; у разі застосування електронних засобів контролю ОСОБА_6 буде позбавлений можливості переховуватися від суду. Крім того, захисник посилався на те, що на утриманні ОСОБА_6 знаходиться його мати - ОСОБА_8 , 1934 року народження, яка відповідно до висновків лікарів потребує постійного нагляду.
У підготовчому судовому засіданні 15 серпня 2024 року обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підтримав позицію свого захисника.
Прокурор у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про день, час та місце розгляду провадження повідомлений належним чином, клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю не заявляв.
Оскільки, виходячи з положень кримінального процесуального законодавства, участь прокурора при розгляді апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого не є обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути вищевказану апеляційну скаргу без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді; думку обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника-адвоката ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування (в цьому випадку - судового розгляду) до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).
З наявних матеріалів убачається, що ці вимоги закону судом дотримані.
Наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисника, думка прокурора, та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.
Так, із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, яке є особливо тяжким злочином.
Докази сторін будуть перевірятися та оцінюватися судом першої інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, не зменшились та існують на даний час.
Такими ризиками є: ризик переховування від суду; ризик перешкоджання провадженню іншим чином; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або його продовження - з огляду на характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який хоч і є раніше не судимою особою та має матір 1934 року народження, проте, наразі обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, вчиненого в умовах воєнного стану, за що передбачено суворе покарання - у виді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна. Також, суд врахував воєнний стан, що введений в Україні, продовження повномасштабної збройної агресії рф на території України.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Практика ЄСПЛ не убачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Такий висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
З урахуванням викладеного та фактичних обставин кримінального провадження, тяжкості інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, суворості можливого покарання та відомостей про особу обвинуваченого у сукупності, колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки останнього.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені при апеляційному розгляді самим обвинуваченим та його захисником, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зокрема, доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися судом та спростовані в оскаржуваній ухвалі, яка є належним чином вмотивованою, а доводи захисника про протилежне суперечать змісту самої ухвали.
В ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
На думку колегії суддів, ризики, які встановлені судом першої інстанції, є обґрунтованими та підтвердженими наявними в справі доказами.
Свої висновки про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд належним чином вмотивував.
З вищевказаними висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки наявними матеріалами провадження доведено обставини, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а також те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання встановлених ризиків.
З приводу доводів сторони захисту про те, що прокурором, в порушенні вимог ст.ст.184, 199 КПК України, не було надано до клопотання про продовження строку тримання під вартою будь-яких матеріалів, якими прокурор обґрунтовував доводи клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів звертає увагу на таке.
Вимоги до клопотання про продовження строку тримання особи під вартою визначені у ст.184 КПК України.
Колегією суддів встановлено, що клопотання прокурора вищевказаним вимогам в цілому відповідає, має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством та є належним чином вмотивованим.
В клопотанні прокурор послався на обставини, які на його думку, доводять існування вищевказаних ризиків та вказують на неможливість цим ризикам запобігти шляхом застосування до обвинуваченого іншого ніж тримання під вартою запобіжного заходу.
За змістом клопотання, прокурор обґрунтовував наявність ризиків характером та фактичними обставинами інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, ступенем його тяжкості та суворістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вищевказаному правопорушенні, відомостями про особу обвинуваченого, в т.ч. вказував про те, що інкримінований ОСОБА_6 злочин було вчинено останнім в умовах воєнного стану.
Окрім цього, в матеріалах провадження міститься супровідний лист прокурора, який підтримує публічне обвинувачення - прокурора Якимівського відділу Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_9 про направлення обвинуваченому ОСОБА_6 копії клопотання про продовження строку тримання під вартою від 12 серпня 2024 року.
При розгляді судом першої інстанції клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 висловили свою позицію стосовно заявленого прокурором клопотання та заперечували проти його задоволення в т.ч. стороною захисту були надані письмове клопотання (заперечення) на вищевказане клопотання прокурора.
Відповідно, те, що до клопотання прокурора не додано доказів висунутого обвинувачення, не вказує на необґрунтованість вказаного клопотання і само по собі не є підставою для відмови в його задоволенні, з огляду на те, що останнє подане на стадії судового провадження.
Враховуючи, що судом першої інстанції продовжено запобіжний захід за результатами розгляду клопотання прокурора, порушення вимог процесуального закону колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів апеляційної скарги сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було надано доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, то колегія суддів звертає увагу на те, що наразі ОСОБА_6 є обвинуваченим та суд першої інстанції має перевіряти обґрунтованість висунутого обвинувачення у встановленому законом порядку.
Перевірка вказаного питання на цій стадії процесу до компетенції апеляційного суду не відноситься.
На зазначеній стадії, згідно з кримінальним процесуальним законодавством, суд апеляційної інстанції переглядає на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на стадії судового провадження.
В свою чергу, надані сторонами докази суд має досліджувати у встановленому законом порядку та оцінювати у їх сукупності.
Обставини, на які, посилається сторона захисту, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_6 має на утриманні мати - ОСОБА_8 , 1934 року народження, яка потребує постійного нагляду у силу певних хронічних захворювань та похилого віку, на думку колегії суддів, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки суттєво не зменшує встановлених ризиків та в цьому випадку не свідчить про достатність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для забезпечення його належної процесуальної поведінки і запобігання встановлених ризиків.
Колегія суддів вважає, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.
Відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні, та при апеляційному розгляді суду апеляційної інстанції таких відомостей не надано.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухвали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 серпня 2024 року, якою частково задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на тридцять днів, тобто до 13 вересня 2024 року включно,
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3