"09" листопада 2010 р. м. Київ № К-2568/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Мироненка О. В.,
Мороз Л.Л.,
Смоковича М. І.,
Чумаченко Т. А.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа -Акціонерне товариство закритого типу -фірма «Рівнебуд», про скасування рішення №200 від 10.05.1990 року, -
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування рішення №200 від 10.05.1990 року.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2007 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2008 року постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2007 року змінено. В задоволенні позову відмовлено з інших підстав.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, ОСОБА_6 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та постановити нове - про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що з 1985 року ОСОБА_6 проживає в кімнаті АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 10 травня 1990 року № 200 статус житлового будинку № 4-а по вул. Княгині Ольги в м. Рівне було змінено із багатоквартирного будинку на гуртожиток.
Відповідно до архівного витягу до рішення виконкому від 09.12.1987 року будинок № 4-а по вул. Княгині Ольги в м. Рівне належав будівельно-монтажному тресту «Ровнопромбуд»(правонаступником якого є Акціонерне товариство закритого типу -фірма «Рівнебуд») та мав статус гуртожитку (а.с.30). Зазначений будинок призначався для проживання громадян, що перебували у трудових відносинах з трестом та його структурними підрозділами, а також для членів їх сімей, для малосімейних. Ордери на житлові приміщення цьому будинку не видавались.
Відповідно до спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету УМС комбінату «Рівнебуд»(протокол № 28 від 18 жовтня 1985 року) для ОСОБА_6 в гуртожитку для малосімейних по АДРЕСА_1 площею 10,7 кв.м., згідно з чергою під №225.
У 2003 році ОСОБА_6 звернулась до суду з вимогою про скасування рішення виконавчого комітету Рівненської міськради №200 від 10.05.1990 року, яке порушує її право на приватизацію житла, з огляду на те, що лише у 2002 році їй стало відомо про його прийняття.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд визнав вірним надання судом правильної оцінки підставам пропуску позивачем строків звернення за захистом прав, разом з тим, дійшов висновку щодо передчасності відмови в задоволенні позову - лише з підстав пропуску такого строку, та встановив неможливість задоволення позовних вимог - у зв'язку з їх безпідставністю.
При цьому при постановленні рішення апеляційний суд виходив з того, що у справі наявні необхідні матеріали, які підтверджують незмінність перебування спірного будинку у статусі гуртожитку, а тому правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_6 щодо визнання порушеними її прав на приватизацію житла та зміну статусу будинку на житловий, - відсутні.
З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки він ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Постановлені у справі рішення суду першої інстанції -в незміненій частині та рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2007 року в незміненій частині та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа -Акціонерне товариство закритого типу -фірма «Рівнебуд», про скасування рішення №200 від 10.05.1990 року -залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: