04 листопада 2010 року м. Київ К-23381/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Головчук С.В.,
Розваляєвої Т.С.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Черпака Ю.К.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій неправомірними, виділення житлового приміщення, усунення порушень прав,
встановив:
У липні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом до виконавчого комітету Рівненської міської ради, у якому просила визнати дії відповідача щодо зняття її з квартирного обліку неправомірними, зобов'язати виділити житлове приміщення та усунути порушення прав.
Ухвалою Рівненського міського суду від 22 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 2 квітня 2009 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд виходив з того, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Висновок суду про те, що має місце житловий спір, який повинен розглядатися в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, відповідає фактичним обставинам справи.
З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної інстанції його не спростовують.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду від 22 серпня 2008 року і ухвалу Львівського апеляційного суду від 2 квітня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України.
Суддя М.О. Сорока