16 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/463/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представників:
прокурор Ногіна О.М.;
від відповідача-1, 2 - Замніус М.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1289Х/1)
на рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2022 (суддя Лаврова Л.С., повний текст складено 31.10.2022) у справі №922/463/22
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області, м.Харків,
до відповідачів:
1) Харківської міської ради, Харків;
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків;
3) Фізичної особи-підприємця Андронової Софії Анатоліївни, м.Харків;
про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації та повернення майна у комунальну власність.
Керівник Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна та приватизації), 3) Фізичної особи-підприємця Андронової Софії Анатоліївни (далі - ФОП Андронова С.А.), в якому просить:
1) визнати незаконним та скасувати п.46 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 21.02.2018 №1008/18;
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.05.2018 №5566-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Андроновою Софією Анатоліївною (код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №687;
3) скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуприни Галини Олександрівни від 09.09.2019 №48573361 про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу за реєстраційним номером 383185063101;
4) скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуприни Галини Олександрівни від 09.09.2019 №48571665 про державну реєстрацію за Андроновою С.А. (код 2334501082) права власності на нежитлову будівлю літ. “А-2», загальною площею 397,6 кв.м, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Космонавтів, 3-A (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1909339363000);
5) припинити право власності Андронової С.А. (код НОМЕР_1 ) на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 383185063101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.05.2018 №5566-В-С;
6) зобов'язати Фізичну особу - підприємця Андронову Софію Анатоліївну (код НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення 2-го поверху №2, 5, 8-:-10, площею 86,3 кв.м., та 1/2 частини місць спільного користування приміщень підвалу №13, 13а, 16, IV та другого поверху №7, І площею 29,7 кв.м, загальною площею 116 кв.м, розташовані в нежитловій будівлі за адресою: м.Харків, вул.Космонавтів, 3-A, літ. “А-2».
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2022 у справі №922/463/22 відмовлено в задоволенні позовних вимог Керівника Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області.
Ухвалюючи означене рішення суд дійшов висновку про незаконність оспорюваного рішення Харківської міської ради. Водночас, судом встановлено факт пропуску позовної давності по відношенню до вимог про визнання незаконним та скасування рішення. Суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності пропущений прокурором не з об'єктивних, а з суб'єктивних причин, тому суд не встановив підстав для визнання поважними причин пропущення позовної давності. Як наслідок, Господарський суд Харківської області відмов у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування пункту 46 додатку до рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18.
Місцевим господарським судом також відмовлено у задоволенні решти позовних вимог як таких, що є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення (у задоволенні якої судом відмовлено) та не мають під собою самостійних підстав.
Не погодившись із означеним рішенням, Перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2022 у справі №922/463/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі.
На переконання скаржника, хибними є висновки Господарського суду Харківської області про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску прокуратурою позовної давності, з огляду на наступне:
- прокурору у 2017 році (04.01.2017 - дата відкриття кримінального провадження) за жодних обставин не могло бути відомо, що Харківською міською радою у 2018 році буде прийняте рішення від 21.02.2018 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова» з порушенням законодавства про приватизацію;
- сам по собі факт реєстрації певних відомостей у ЄРДР не свідчить про обізнаність прокурора із протиправним характером вибуття спірного майна з власності територіальної громади м.Харкова. Прокурор дізнався про факт порушення процедури продажу спірних нежитлових приміщень лише після отримання слідчим у кримінальному провадженні №420172201080000002 дозволу на тимчасовий доступ до відповідних договорів та вилучення їх копій на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19, у тому числі щодо приватизації спірних приміщень ФОП Андроновою С.А. Останнє пов'язане з тим, що встановити, чи додержано передбачену Законом процедуру приватизації у кожному конкретному випадку за кожною окремою адресою можливо лише шляхом безпосереднього вивчення матеріалів кожної приватизаційної справи;
- суд помилково зазначає про те, що прокурор звернувся із клопотанням про надання тимчасового доступу до речей та документів по кримінальному провадженню лише через два роки після ухвалення рішення, адже спірне рішення ухвалено 21.02.2018.
Апелянт також зазначає, що взагалі помилковими є висновки місцевого господарського суду про пропущення прокурором строків позовної давності. Так, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин (який станом на момент пред'явлення позову не скасовано). З моменту винесення оскаржуваного рішення Харківської міської ради і до продовження строків позовної давності на строк дії карантину сплинуло менше трьох років.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/463/22 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2022 у справі №922/463/22, до надходження матеріалів справи.
На адресу суду апеляційної інстанції 06.12.2022 надійшли матеріали справи №922/463/22.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2022 у справі №922/463/22. Встановлено учасникам справи строк до 06.01.2023 для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.12.2022 зупинено апеляційне провадження у справі №922/463/22 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови. Зобов'язано учасників провадження повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.
У зв'язку зі звільненням у відставку головуючого судді Гези Т.Д., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 30.05.2023, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2024, зокрема, прийнято справу №922/463/22 до провадження у новому складі судової колегії. Поновлено апеляційне провадження у справі №922/463/22 та призначено розгляд апеляційної скарги Першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2022 у справі №922/463/22 на 15.10.2024 о 10:00год. Запропоновано учасникам справи у строк по 13.09.2024 (включно) надати письмові пояснення у справі з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.
28.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення у справі (вх.11196; у межах визначеного судом строку).
За коротким змістом пояснень прокуратура зазначає наступне:
- Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як органи, наділені відповідними повноваженнями, не можуть обіймати декілька статусів у справі та виступати в якості як позивача, так і відповідача, оскільки є такими органами, які припустилися порушень та виступають у якості відповідачів у справі;
- оскільки оспорюваним рішенням міською радою неправомірно, за відсутності на те правових підстав, про що достеменно знали продавець та покупець, постановлено рішення про його викуп без проведення аукціону, що прямо суперечило нормам чинного на той час законодавства, прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення (ефективний спосіб захисту);
- приватизація спірного об'єкту шляхом викупу розпочалась та завершувалась відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», як виняток, передбачений положеннями абз.2 п.2 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». З огляду на вищевикладене, до спірних правовідносин застосовуються строки загальної позовної давності тривалістю у три роки;
- карантин в Україні встановлено з 12.03.2020 по 30.06.2023, а тому перебіг строків позовної давності з 12.03.2020 зупинений до 01.07.2023. У цій справі прокурор звернувся до суду 03.02.2022, тобто в межах строку позовної давності.
У судовому засіданні 15.10.2024, за участі прокурора та представників відповідачів, оголошено перерву у розгляді справи до 16.10.2024 о 09:30год.
У судовому засіданні 16.10.2024 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідачів-1, 2 проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
ФОП Андронова С.А. явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомила. Про дату, час та місце судового засідання представник відповідача-3 був повідомлений безпосередньо у судовому засіданні 15.10.2024.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача-3.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
02.08.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та ФОП Андроновою Софією Анатоліївною (орендар) укладено договір №4180.
Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 2-го поверху №2, 5, 8-:-10, площею 86,3 кв.м., та 1/2 частини місць спільного користування приміщень підвалу №13, 13а, 16, IV та другого поверху №7,1 площею 29,7 кв.м., загальною площею 116,0 кв.м., (технічний паспорт від 23.02.2017 «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», інвентаризаційна справа №75814) (далі - нерухоме майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова, розташоване за адресою: м.Харків, вул. Космонавтів, 3-А, літ. “А-2», відображається на обліку Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Відповідно до п.3.1 договору оренди вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 393 290,00 грн., без ПДВ станом на 10.04.2017.
Згідно з п.4.7 договору оренди орендар зобов'язаний змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця.
Відповідно до п.4.8 договору оренди орендар зобов'язаний здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця.
За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.
Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.
Згідно з п.5.3 договору оренди орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов'язання орендодавця відшкодувати їх вартість.
Орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп (п.5.6 договору оренди).
Згідно з п.10.1 розділу 10 договір оренди діє з 02.08.2017 до 02.07.2020.
За актом приймання-передачі від 02.08.2017 нерухоме майно, зазначене у договорі оренди, було передано орендарю.
ФОП Андронова С.А. листом (вх.№17914 від 28.11.2017) звернулася до Управління комунального майна та приватизації про надання дозволу на приватизацію орендованого нерухомого майна.
Як зазначає прокуратура, до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на приватизацію.
Рішенням 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).
Пунктом 46 вказаного переліку передбачено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем - ФОП Андроновою С.А. підлягають: нежитлові приміщення підвалу, 2-го поверху в нежитловій будівлі за адресою: м.Харків, вул.Космонавтів, 3-A, літ. “А-2», площею 116,0 кв.м.
ФОП Андроновою С.А. 22.02.2018 до Управління комунального майна та приватизації подано заяву №3560 про приватизацію орендованого майна.
ФОП Андронова С.А. звернулася до Управління комунального майна та приватизації листом (вх.№3230 від 27.02.2018), в якому для приватизації нежитлових приміщень загальною площею 116,0 кв.м, розташованих за адресою: м.Харків, вул.Космонавтів, 3-А, літ.А-2 (договір оренди №4180 від 02.08.2017) просила провести експертну оцінку зазначених приміщень. Оцінювачем для проведення оцінки просила призначити ФОП Прокоп'єву І.Б.
Листом №2570 від 28.02.2018 Управління комунального майна та приватизації звернулося до суб'єкта оціночної діяльності ФОП Прокоп'євої І.Б. з пропозицією провести оцінку нежитлових приміщень загальною площею 116,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , з метою визначення вартості об'єкта для приватизації шляхом викупу.
Відповідно до Звіту про оцінку майна, а саме нежитлових приміщень загальною площею 116,0 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , виконаного Фізичною особою-підприємцем Прокоп'євою І.Б., вартість об'єкта незалежної оцінки станом на 28.02.2018 становить 265 709,00 грн., без урахування ПДВ, тобто менше ніж вартість об'єкту згідно з договором оренди.
У звіті будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, у тому числі здійснено невід'ємні поліпшення орендованого майна, відсутні.
Управлінням комунального майна та приватизації 17.05.2018 прийнято наказ №160 про укладення з ФОП Андроновою С.А. договору купівлі-продажу відповідного майна.
17.05.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець) та ФОП Андроновою С.А. (покупець) укладено договір №5566-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ФОП Андроновою С.А., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №687.
На підставі вказаного договору шляхом викупу за 318 850,80 грн. з ПДВ (розділ 2 договору) у власність ФОП Андронової С.А. перейшло спірне нерухоме майно.
На підставі акту №5566-В-С від 22.05.2018 Управління комунального майна та приватизації (продавець) передало ФОП Андроновій С.А. (покупцю) продані 17.05.2018 шляхом викупу нежитлові приміщення. В акті зазначено, що станом на 22.05.2018 загальна сума за об'єкт приватизації у розмірі 318 850,80 грн., у т.ч. ПДВ, сплачена у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що рішення Харківської міської ради №1008/18 від 21.02.2018 є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку із тим, що прийняте з порушенням вимог ст.345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.25 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.1, 2, 4, 29 Закону України “Про приватизацію державного майна», ст.ст.11, 18-2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Прокурор стверджує, що ФОП Андронова С.А. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна в оренді не здійснила. У звіті про оцінку майна, договорі купівлі-продажу, заяві ФОП Андронової С.А. з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.
Прокурор також зазначає, що ФОП Андронова С.А. не подавала до органу приватизації документи, передбачені п.2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна які б свідчили про здійснені нею під час оренди невід'ємні поліпшення спірного майна.
Відтак, на переконання прокурора, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного нерухомого майна шляхом викупу орендарем. Відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі, суперечить вимогам законодавства та має бути визнаний недійсним.
Судова колегія враховує наступне.
Правомірність самостійного звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави без визначення компетентного органу, оскільки Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, які, за твердженнями прокурора, порушили інтереси держави, є відповідачами у справі, а інший орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, відсутній, наразі цілком відповідає актуальним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 зі спору, що виник із подібних правовідносин, до завершення касаційного перегляду якої зупинялося апеляційне провадження в розглядуваній справі №922/463/22, у якій зроблено наступні висновки:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Предметом позову в розглядуваній справі є вимоги прокурора до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичної особи-підприємця Андронової Софії Анатоліївни про визнання незаконним та скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору, скасування рішень приватного нотаріуса, припинення права власності та зобов'язання повернути майно.
Підставою позовних вимог є те, що Харківська міська рада, на думку прокурора, незаконно обрала спосіб приватизації майна шляхом викупу орендарем.
Господарський суд Харківської області у рішенні від 25.10.2022 у справі №922/463/22 дійшов висновку про незаконність оспорюваного рішення Харківської міської ради. Проте, суд відмовив у задоволенні позовних вимог через сплив позовної давності та не доведення прокурором наявності поважних причин пропуску такого строку по відношенню до вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради, а також з огляду на те, що решта позовних вимог є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення (у задоволенні якої судом відмовлено) та не мають під собою самостійних підстав.
За змістом апеляційної скарги прокуратура оскаржує висновки Господарського суду Харківської області щодо відсутності підстав для визнання поважними причин пропуску прокуратурою позовної давності та взагалі заперечує сплив загального строку позовної давності станом на момент звернення прокуратури з розглядуваним позовом до суду.
У силу приписів ч.ч.1, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд визнав за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги.
В оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 зазначено, що його прийнято на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17.
Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
У Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 роки (п.1.2 Програми приватизації).
Згідно з п.3.1 Програми приватизації ініціатива щодо приватизації об'єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства. Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.
Приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою (п.3.3 Програми приватизації).
Пункт 3.4 Програми приватизації визначає, що приватизація об'єктів здійснюється шляхом: викупу; продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей.
Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Згідно з п.3.7 Програми приватизації Управлінням готується проект рішення сесії Харківської міської ради з переліками об'єктів, що пропонуються для приватизації за способами їх приватизації.
Рішення про затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації, приймається на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради за поданням Управління (пункт 3.8 Програми приватизації).
Відповідно до пункту 7.1 Програми приватизації відчуження об'єктів комунальної власності здійснюється із урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері.
Умови та порядок відчуження комунального майна вносяться на розгляд сесії для кожного об'єкта окремим рішенням (п.7.2 Програми приватизації).
За змістом ч.1 ст.5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (тут і далі у редакції чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група "А" окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.
Частиною 2 ст.5-1, частиною 2 ст.16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об'єкти приватизації, що належать до груп "А", "Д" і "Ж", є об'єктами малої приватизації. Викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Згідно зі ст.3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту; замовляють проведення робіт із землеустрою.
Частинами 1, 3 ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів групи "А" здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений наказом Фонду державного майна України від 02.04.2012 №439 (далі - Порядок №439).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку №439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Виходячи з аналізу наведених норм, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Подібні правові висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20, постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №922/984/20, від 17.09.2024 у справі №922/787/20.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003.
Відповідно до абз.6 п.73 названої Методики (у редакції станом на дату прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Наказом Фонду державного майна України №377 від 27.02.2004 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.
Пункт 2.2 означеного Порядку визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.
Частиною 1 ст.74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як установлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, доказів здійснення ФОП Андроновою С.А. поліпшень орендованого майна не надано, як і не надано доказів подання підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень відповідно до Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди під час приватизації.
У матеріалах справи також відсутня інформація про поліпшення орендованого майна, як невід'ємних, станом на час проведення приватизації.
У розглядуваному випадку відповідно до п.3.1 договору оренди №4180 від 02.08.2017 вартість об'єкту оренди склала 393 290,00 грн. Відповідно до Звіту про оцінку майна, вартість спірного нерухомого майна станом на 28.02.2018 становить 265 709,00 грн., без урахування ПДВ (318 850,80 грн. з ПДВ). Тобто, вартість майна, яке було предметом оренди, не тільки не збільшилась на 25%, а навпаки зменшилась.
Безпосередньо у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду представник відповідачів-1, 2 підтвердив відсутність здійснених відповідачем-3, як орендарем, невід'ємних поліпшень спірного нерухомого майна.
Відтак, обґрунтованим є висновок Господарського суду Харківської області про те, що умови, передбачені п.1 ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відсутні, а, отже, відсутні підстави для приватизації відповідачем-3 спірного нерухомого майна шляхом викупу.
Доводи прокурора про те, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного нерухомого майна шляхом викупу орендарем знайшли своє підтвердження.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про незаконність оспорюваного рішення Харківської міської ради.
Проте, на підставі ч.4 ст.267 ЦК України, враховуючи пропущення прокурором трирічного строку позовної давності, відсутність підстав для визнання поважними причин пропущення такого строку, наявність заяв відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності, Господарський суд Харківської області дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування п.46 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 21.02.2018 №1008/18.
Східний апеляційний господарський суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням. Схожі за змістом правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 (до касаційного розгляду якої зупинялося апеляційне провадження у справі №922/463/22).
З огляду на те, що на час звернення прокурора з розглядуваним позовом до господарського суду пункт 46 додатку до рішення Харківської міськради від 21.02.2018 №1008/18 уже реалізований та вичерпав свою дію виконанням, а саме шляхом укладення 17.05.2018 договору купівлі-продажу №5566-В-С між відповідачем-2 і відповідачем-3, визнання незаконним і скасування такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади.
За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним і скасування пункту 46 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 21.02.2018 №1008/18 необхідно відмовити з мотивів неефективності обраного позивачем способу захисту прав територіальної громади м.Харкова, а не у зв'язку зі спливом строку позовної давності, як про це помилково зазначив суд першої інстанції. Адже виходячи з вимог ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
У свою чергу, обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації та ФОП Андроновою С.А., Господарський суд Харківської області зазначив наступне. Вимога про визнання недійсним договору є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення (у задоволенні якої судом відмовлено), адже єдиною правовою підставою визнання цього договору недійсним прокурором було вказано на недійсність рішення, окремих (самостійних) підстав для визнання вказаного правочину недійсним прокурором не заявлено.
Надаючи оцінку означеним висновкам суду першої інстанції, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Стаття 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч.2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3).
У статті 203 ЦК України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).
Матеріалами справи та вищевикладеними висновками судової колегії підтверджено, що договір купівлі-продажу №5566-В-С від 17.05.2018 укладено всупереч приписам Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання 21.16.2017 №691/17, у зв'язку із чим позовні вимоги прокурора про визнання такого договору недійсним є обґрунтованими.
Водночас, під час розгляду справи Господарським судом Харківської області Харківська міська рада, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Андронова С.А. просили застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), ЦК України визначено як позовну давність (ст.256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Частиною 1 ст.258 ЦК України унормовано, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом ч.1 ст.261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України).
Судова колегія зауважує, що Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закон України "Про приватизацію державного майна" втратили чинність на підставі Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" №2269-VIII від 18.01.2018, який набув чинності 07.03.2018.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Статтею 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачені особливості розгляду спорів щодо приватизації державного або комунального майна.
Положеннями ч.2 ст.30 означеного Закону визначено, що строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці.
Положеннями частини 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" перебачено, що приватизація (продаж) об'єктів щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об'єктів, за якими: дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом; після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу; на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об'єктів групи Г згідно з класифікацією об'єктів приватизації, встановленою Законом України "Про приватизацію державного майна", та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об'єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.
За змістом письмових пояснень, наданих у суді апеляційної інстанції, прокурор зазначає, що у цьому випадку оскаржуване рішення Харківської міської ради є інформаційним повідомленням про продаж комунального майна. Програмою приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки передбачено строк проведення приватизації об'єкту нерухомості - 2 роки з моменту прийняття рішення сесією Харківської міської ради про його приватизацію. Оскаржуване рішення Харківської міської ради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради 21.02.2018, відтак кінцевою датою проведення приватизації є 21.02.2020. На переконання прокурора, це є виключний випадок, передбачений абз.2 п.2 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», та, як наслідок, до спірних правовідносин мають застосовуватися строки загальної позовної давності тривалістю у три роки.
Колегія суддів відхиляє означені доводи прокуратури та зазначає наступне. Пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачає винятки щодо застосування положень законодавства про приватизацію саме стосовно здійснення та завершення самої процедури приватизації об'єктів, та не може застосовуватися до норм цього Закону, якими встановлено строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №922/4169/19; від 20.06.2023 у справі №922/243/22.
З моменту набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" №2269-VIII від 18.01.2018 (з 07.03.2018) строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №922/243/22.
Отже, виключення, передбачені пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", не підлягають застосуванню до питання визначення строку позовної давності. Цей строк для звернення органу прокуратури з позовом про визнання недійсним договору №5566-В-С від 17.05.2018 становить три місяці.
Як убачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з розглядуваною позовною заявою 04.02.2022 (про що свідчить штамп канцелярії місцевого господарського суду на першому аркуші позовної заяви), тобто майже через 4 роки з моменту прийняття оспорюваного рішення Харківської міської ради №1008/18 від 21.02.2018 та більше ніж через 3 роки 8 місяців після укладення на його (рішення) підставі відповідного договору купівлі-продажу №5566-В-С від 17.05.2018.
За змістом позовної заяви прокурор просить визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та поновити його, тобто прокуратурою визнано пропуск строку позовної давності на звернення з відповідним позовом.
При цьому прокурор зазначає, що Новобаварською окружною прокуратурою м.Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.
Під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Харків, вул.Космонавтів, 3-А.
Прокурор посилається на те, що в результаті вивчення зазначеної приватизаційної справи прокуратурою встановлено факт порушення процедури продажу спірних нежитлових приміщень.
Прокурор стверджує, що дізнався про існування оскаржуваного рішення Харківської міської ради №1008/18 від 21.02.2018 та про існування спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.05.2018 №5566-В-С лише після витребування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 матеріалів приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації спірного приміщення. Вважає, що строк позовної давності необхідно обраховувати з цієї дати.
Східний апеляційний господарський суд зауважує, що при застосуванні положень законодавства про позовну давність слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що правило щодо початку обчислення позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №922/1974/19, від 08.02.2023 у справі №922/3589/21.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст.15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Подібна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16.
Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №922/1974/19, від 17.01.2023 у справі №911/1014/20.
У постанові від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.
У постанові від 17.10.2018 у справі №362/44/17 Великою Палатою Верховного Суду наведений висновок було конкретизовано та зазначено, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:
1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Отже, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з'ясувати усі обставини, пов'язані з фактом обізнаності та об'єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2024 у справі №922/1057/20.
Судова колегія зауважує, що прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов'язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №922/3589/21.
Як зазначалося вище за текстом постанови, за змістом ст.261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2022.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Європейським судом з прав людини у справах «Semenov v Russia», «Gavrilova v. Russia» надано оцінку підходу про відлік строку позовної давності з моменту перевірки прокурора або отримання інформації про порушення від прокурора. За висновками Європейського суду з прав людини такий підхід: позбавляє закон про строки позовної давності його реальної сили; надає владі непропорційну перевагу (Zoubulidis V. Greece); наділяє позови держави фактично безстроковим статусом; сприяє правовій невизначеності на ринку нерухомості.
За висновками Господарського суду Харківської області, прокурор міг бути обізнаним про підстави ухвалення оспорюваного рішення Харківської міської ради безпосередньо в момент його прийняття або після його ухвалення та публікації.
У свою чергу, прокурор стверджує, що про факт порушення процедури продажу спірних нежитлових приміщень дізнався після отримання у кримінальному провадженні №420172201080000002 дозволу на тимчасовий доступ до приватизаційних справ та вилучення їх копій на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19. При цьому конкретної дати вилучення копій приватизаційних справ прокурор не зазначає.
Судова колегія акцентує увагу на суперечливості тверджень прокурора. З одного боку, прокурор вказує, що трирічний строк позовної давності не пропущений, оскільки про порушення прав територіальної громади м.Харкова прокуратурі стало відомо лише після витребування приватизаційної справи на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019, а з позовом прокурор звернувся 04.02.2022 (тобто, відлік строку позовної давності здійснюється з моменту, коли прокуратура, за її твердженнями, довідалася про порушення). За змістом апеляційної скарги прокурор зазначає, що з моменту винесення оскаржуваного рішення Харківської міської ради (21.02.2018) і до продовження строків позовної давності на строк дії карантину (12.03.2020 - 30.06.2023) сплинуло менше трьох років, відтак строк позовної давності не пропущено (тобто, відлік строку позовної давності здійснюється з моменту ухвалення органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення). З іншого боку, прокуратура за змістом позовної заяви у порядку ч.5 ст.267 ЦК України просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та захистити порушене право, що саме по собі нівелює твердження прокуратури про відсутність пропуску строку позовної давності.
Судова колегія звертає увагу, що кримінальне провадження №42017221080000002 було відкрите 04.01.2017. Оскаржуване рішення Харківської міської ради №1008/18 було прийняте 21.02.2018. Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 297576607 від 02.02.2022) право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за Андроновою С.А. 25.05.2018 (номер запису про право власності 26373380).
Зі змісту мотивувальної частини ухвали Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 (розміщена у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень), на яку безпосередньо посилається прокурор, убачається, що в обґрунтування клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365-2 КК України, зазначено про відчуження Харківською міською радою комунального майна шляхом викупу на підставі Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 роки та переліку рішень Харківської міської ради, зокрема оспорюваного рішення №1008/18 від 21.02.2018.
При цьому з ухвали Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 вбачається, що «у ході досудового розслідування встановлено, що продаж об'єктів нерухомого майна шляхом викупу орендарями має системний характер, при цьому громада міста Харкова недоотримує грошові кошти, які б мала можливість отримати у разі продажу об'єктів нерухомого майна через аукціон, тобто громаді наносяться збитки у вигляді упущеної вигоди». Крім того в обґрунтування клопотання прокурор Харківської місцевої прокуратури №2 послався на те, що в ході проведення досудового розслідування зібрані докази, які свідчать що внаслідок прийняття вказаних рішень сесії, зокрема оспорюваного рішення №1008/18 від 21.02.2018, територіальній громаді міста Харкова завдано збитки у вигляді упущеної вигоди.
На підставі аналізу змісту ухвали Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 Східний апеляційний господарський суд робить висновок, що станом на момент звернення до суду з відповідним клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 прокурору вже було відомо про системний характер порушень законодавства під час продажу Харківською міською радою об'єктів нерухомого майна шляхом викупу їх орендарями. Більше того, у прокурора були докази, які свідчили про ухвалення рішень органом місцевого самоврядування, зокрема оскаржуваного рішення, із порушенням законодавства.
Оскаржуване рішення Харківської міської ради ухвалене 21.02.2018, оспорюваний договір укладений 17.05.2018. Водночас, із клопотанням про надання доступу до речей і документів прокурор звернувся до суду лише в лютому 2019, тобто майже через рік після прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та більше ніж через 8 місяців після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.
Східний апеляційний господарський суд наголошує, що прокурором не доведено наявності об'єктивних підстав, через які він, за наявності відкритого кримінального провадження у 2017 році та будучи обізнаним про системні порушення органом місцевого самоврядування законодавства про приватизацію, у період з дати прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради (21.02.2018) та укладення оспорюваного договору №5566-В-С (17.05.2018) був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів та, як результат, довідатися про стверджуване у межах розглядуваної справи порушення прав територіальної громади м.Харкова, спричинене ухваленням рішення №1008/18 від 21.02.2018.
Крім того відповідно до ч.4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру» виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Тобто, прокурор мав можливість, з використанням повноважень, передбачених Законом України “Про прокуратуру», чинним з 14.10.2014, своєчасно отримати від відповідного суб'єкта владних повноважень необхідну для подання позову інформацію. Матеріали справи не містять доказів звернення прокурора та ухилення суб'єктів владних повноважень від надання такої інформації прокурору, прокурор не зазначає про наявність таких доказів. Саме лише твердження прокурора про те, що ним обрано найбільш дієвий та ефективний спосіб збору та отримання документів, не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності на звернення з розглядуваним позовом.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи прокуратури про те, що рішення про звернення до суду з метою отримання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню саме у 2019 році відповідало на той час інтересам слідства, а звернення до Харківської міської ради із запитом у порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» могло зашкодити слідству.
Східний апеляційний господарський суд наголошує, що виключно від самої прокуратури залежало прийняття рішень про здійснення/нездійснення перевірки законності ухвалення рішення Харківської міської ради та укладення договору купівлі-продажу, витребування/не витребування матеріалів приватизаційної справи, строків витребування, строків та черговості їх дослідження, визначення пріоритетів процесуального реагування на виявлені порушення тощо.
Судова колегія зауважує, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк.
За висновками суду апеляційної інстанції, обставини, на які посилається прокурор у позовній заяві щодо підстав пропуску строку позовної давності, не носять об'єктивний і непереборний характер. Навпаки, обставини справи однозначно вказують на суб'єктивний характер причин пропущення прокуратурою строку позовної давності. Отже, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що прокурором не наведено переконливих аргументів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду з відповідним позовом.
Разом з тим, навіть якщо погодитися з твердженнями прокурора, що момент початку перебігу позовної давності у цій справі визначається постановленням ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19, з позовною вимогою про визнання недійсним договору №5566-В-С від 17.05.2018 прокурор мав звернутися до суду у строк по 06.05.2019. Тобто, протягом трьох місяців від дати, коли прокурор довідався про стверджуване порушення - 06.02.2019 (іншої дати прокурором не зазначено). У свою чергу, з розглядуваним позовом прокурор звернувся до суду лише 04.02.2022.
Втім, прокурор за змістом позовної заяви (і навіть за змістом апеляційної скарги) не наводить жодних обставин, які заважали йому звернутися з позовною заявою протягом майже трьох років після отримання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04.01.2017 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19.
Обставини, на які послався прокурор безпосередньо у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 16.10.2024 (великий обсяг вилучених приватизаційних справ, які підлягали вивченню), пов'язані виключно з внутрішніми особливостями організації роботи прокуратури по вирішенню питань щодо необхідності вчинення тих чи інших процесуальних дій на захист інтересів держави, їх порядку, строків та черговості, з огляду на що не можуть розцінюватися судом як поважні причини пропущення позовної давності.
Східний апеляційний господарський суд відхиляє викладені за змістом апеляційної скарги твердження прокурора про те, що, з огляду на продовження строків позовної давності на строк дії карантину (12.03.2020 - 30.06.2023), строк позовної давності не пропущений, оскільки станом на 12.03.2020 трьох місячний строк позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору №5566-В-С від 17.05.2018 згідно з викладеними вище висновками суду апеляційної інстанції вже сплинув.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ч.4 ст.267 ЦК України, враховуючи пропущення прокурором строку позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним договору №5566-В-С від 17.05.2018, відсутність підстав для визнання причин пропущення поважними, наявність заяв відповідачів про застосування строку позовної давності, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №5566-В-С від 17.05.2018.
Відповідно до ч.1.ст.173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи за реєстраційним номером 383185063101, про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю, про припинення права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 383185063101 та про зобов'язання повернути нежитлові приміщення, оскільки означені вимоги не мають під собою самостійних підстав, є похідними від вимоги про визнання недійсним договору, про відсутність підстав для задоволення якої зроблено висновок Східним апеляційним господарським судом.
Викладене вище зумовлює відхилення аргументів скаржника та відмову у задоволенні апеляційних вимог, адже попри недоліки у мотивуванні рішення суду першої інстанції, наведених вище апеляційним судом, Господарський суд Харківської області дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Втім, оскільки у задоволенні позовних вимог слід відмовити з мотивів, наведених у цій постанові, а не помилкових висновків місцевого суду щодо спливу строку позовної давності щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, за результатами апеляційного перегляду підлягає зміні мотивувальна частина оскаржуваного рішення - шляхом викладення її в редакції мотивувальної частини цієї постанови, резолютивна частина рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги мають бути віднесені на рахунок скаржника відповідно до вимог ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2022 у справі №922/463/22 змінити, виклавши її в редакції мотивувальної частини цієї постанови.
У решті рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2022 у справі №922/463/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.10.2024.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков