21 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/1538/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В. ,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін у судове засідання апеляційну скаргу відповідача, за вх. №1803 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "03" липня 2024 р. ( суддя Аюпова Р.М. ) у справі № 922/1538/24
за позовом ТОВ "Енергетична компанія "Енерго-тайм", м.Харків,
до АТ "Харківобленерго", м.Харків,
про стягнення 122 153, 19 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Енерго-Тайм» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про стягнення заборгованості у розмірі 122 153, 19 грн., з яких: 98 316, 06 грн - основна заборгованість; 1 663, 36 грн - інфляційні втрати; 2 445, 91 грн - 3% річних; 19 727, 86 грн - пеня, за договором на проектно-вишукувальні роботи № Ц9342 від 25.05.2021.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт, виконаних за договором №Ц9342 від 25.05.2021 на проектно-вишукувальні роботи.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.07.2024 у справі №922/1538/24 у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул.Георгія Тарасенка, буд.149, код 00131954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" (61010, м. Харків, вул. Валер'янівська, буд. 111, код 41945861) 98 316, 06 грн заборгованості; 1 663, 36 грн інфляційних втрат; 2 445, 91 грн 3% річних; 9 863, 93 грн пені; 3 028, 00 грн судового збору; 10 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Мотивуючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі норм чинного законодавства та умов договору позивач, зокрема, здійснив нарахування відповідачу пені в розмірі 19727,86 грн за період з 28.06.2023 по 28.12.2023. Перевіривши розрахунок суми пені, господарський суд визнав її такою, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Водночас відповідачем у відзиві було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
Зважаючи на обґрунтованість наведених у клопотанні про зменшення розміру пені обставин, а також беручи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50% від заявленої позивачем суми пені у розмірі 9863,93 грн (19727,86 грн х 50%).
Щодо розподілу судових витрат господарський суд виходив з того, що понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги №24/04/2024-01 від 24.04.2024, актом приймання-передання наданих юридичних (адвокатських) послуг від 28.05.2024 на загальну суму 10000,00 грн, платіжною інструкцією №50 від 24.04.2024 про оплату за адвокатські послуги у розмірі 10000,00 грн, ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1608203 від 09.05.2024, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9082/10 від 29.05.2020.
Господарський суд також зазначив, що відповідачем відповідно до частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, господарським судом покладено на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Акціонерне товариство «Харківобленерго» з рішенням господарського суду не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2024 у справі №922/1538/24 в частині задоволення позову про стягнення з АТ «Харківобленерго» на користь ТОВ «Енергетична компанія «Енерго-Тайм» 9863,93 грн пені та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалити у цій частині нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій (пені), нарахованих позивачем на 90% до 404,04 грн, відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Енергетична компанія «Енерго-Тайм» про розподіл судових витрат у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, надану адвокатським об'єднанням «Когнітор» позивачу під час розгляду справи №922/1538/24 у суді першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок господарського суду щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені лише на 50% від заявленої позивачем суми пені, а не 90% як просив відповідач, є безпідставним, адже зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені на 90% від заявленої позивачем суми пені у даних фактичних обставинах справи відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності та матиме компенсаційний характер.
Вважає, що Господарський суд не врахував, що саме зменшення розміру штрафних санкцій (пені), нарахованих ТОВ «Енергетична компанія «Енерго-Тайм» у позовній заяві у даній справі, на 90% до 404,04 грн, забезпечить розумний баланс між інтересами боржника та кредитора, матиме реальний компенсаційний характер та не буде невиправдано обтяжливим для АТ «Харківобленерго».
Також заявник не погоджується з заявленою позивачем до стягнення сумою витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частини 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, яка є явно не співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із кількістю часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також позивачем не надано документального підтвердження надання правової допомоги, а саме, детального опису виконаних доручень клієнта, тому господарський суд мав з власної ініціативи (без клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги) відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності або не присуджувати усі заявлені позивачем судові витрати.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 справу №922/1538/24 передано для розгляду суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Склярук О. І., суддя Гетьман Р. А., суддя Россолов В. В.
Втім ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.24 апеляційна скарга , залишена без руху з підстав висвітлених у вказаній ухвалі.
До канцелярії Східного апеляційного господарського суду надійшли - клопотання стосовно продовження строків на усунення недоліків, клопотання щодо виконання вимог попередньої ухвали, якими були усунуті встановлені раніше недоліки у належні строки.
У зв'язку з чим клопотання щодо продовження строків на усунення недоліків залишили без розгляду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, витребувано матеріали справи з господарського суду.
Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.
Колегія суддів зауважила, що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.
Позивачем не було надано до апеляційного суду відзиву на означену апеляційну скаргу .
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче викладене.
У квітні 2024 позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 122 153, 19 грн., з яких: 98 316, 06 грн - основна заборгованість; 1 663, 36 грн - інфляційні втрати; 2 445, 91 грн - 3% річних; 19 727, 86 грн - пеня, за договором на проектно-вишукувальні роботи № Ц9342 від 25.05.2021.
Разом з позовом заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ «Енергетична компанія «Енерго-Тайм» як позивач поніс, і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (а.с.7).
Ухвалою Господарського суду Харківської області у даній справі прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав до господарського суду відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру пені на 90%, заявленої до стягнення позивачем у даній справі (а.с.50).
03.07.2024 Господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення.
Апелянт оскаржує судове рішення лише в частині задоволення позову про стягнення пені та витрат на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують договірні правовідносини щодо надання проектно-вишукувальних робіт. Судом першої інстанції зокрема було встановлено наступні обставини справи.
Так, 25.05.2021 між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) укладено договір на проектно-вишукувальні роботи №Ц9342 (надалі - договір), за умовами якого підрядник згідно із завданням на проектування (додаток №3) виконує власними і залученими силами та засобами усі передбачені договором проектно-вишукувальні роботи по розробці проектної документації "Реконструкція ОРУ-35 кВ та КРПЗ-10 кВ на ПС 110/35/10/6кВ "Безлюдівка" (інв. № 00503441/01 ОРУ-35КВ ПС "Безлюдівка" в частині заміни комутаційної апаратури 10-35 кВ, за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 354", ліквідує недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт. Код ДКПП 71.12., а замовник приймає та сплачує за виконані роботи підряднику відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору його ціна складає 309999,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 51666,50 грн.
Згідно з пунктом 5.2 договору замовник здійснює платіж за виконану роботу на підставі акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує підрядник на державній мові і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше 25 числа звітного місяця. Замовник протягом 5-ти календарних днів перевіряє відповідність виконаних робіт зазначеним у акті виконаних робіт і підписує його в частині фактично виконаних робіт. Застосування факсиміле на актах виконаних робіт не допускається.
Розрахунок за цим договором між підрядником і замовником здійснюється в розмірі 100% окремо за кожним проміжним актом виконаних робіт протягом 180-ти календарних днів (пункт 5.3 договору).
З умовами пункту 7.1 договору здавання-приймання робіт після їх закінчення здійснюється відповідно до чинного порядку та оформлюється актом виконаних робіт, який замовник зобов'язаний підписати або надати дефектний акт.
Відповідно до умов пункту 9.3 договору за невчасне здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь підрядника за кожен день прострочення.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), повинна негайно не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 10.2 договору).
Згідно з пунктом 10.3 договору доказом виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та строку їх дії є Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою.
31.12.2021 сторонами підписаний акт виконаних робіт, відповідно до якого вартість виконаних позивачем робіт становить 210875,15 грн, роботи виконано у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.
Відповідач повністю розрахувався за відповідним актом, що підтверджується платіжним дорученням №1153 від 17.01.2022 на суму 210875,15 грн.
29.12.2022 сторонами підписаний акт виконаних робіт, відповідно до якого вартість виконаних позивачем робіт становить 98316,06 грн, роботи виконано у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.
Відповідач у встановлений пунктом 5.3 договору строк (180 календарних днів) вартість даних робіт не оплатив.
30.08.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №30-08/1 від 30.08.2023.
Відповідач залишив дану претензію без задоволення та надіслав у відповідь лист від 27.09.2023 №08-28/5757, в якому зазначив, що на даний час AT «Харківобленерго» не має можливості виконати свої зобов'язання щодо сплати по вказаних у претензії актах виконаних робіт, ураховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулось товариство внаслідок дії обставин непереборної сипи через військову агресію рф.
При цьому відповідач зауважив, що після виходу підприємства з критичного економічного стану та забезпечення фінансування усіх необхідних технічних заходів з відновлення працездатності електричних мереж, які перебувають на балансі AT «Харківобленерго», товариство невідкладно, у першу чергу, проведе оплату за даними актами виконаних робіт.
Як встановлено господарським судом, відповідач несвоєчасно виконував свої зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість - 98 316, 06 грн - основна заборгованість; 1 663, 36 грн - інфляційні втрати; 2 445, 91 грн - 3% річних; 19 727, 86 грн - пеня.
Факт порушення відповідачем строків виконання своїх грошових зобов'язань не заперечувався у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 9.3 договору встановлено, що за невчасне здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь підрядника за кожен день прострочення.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини 2 статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Перевіривши розрахунок позивача у частині вимог про стягнення пені у розмірі 19 727, 86 грн, суд дійшов висновку, що він є правильним та відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%, в якому, зокрема, посилався на те, що АТ «Харківобленерго» є підприємством державного сектору економіки, 65,0010% акцій якого опосередковано знаходяться в управлінні Держави в особі АТ «Українські розподільні мережі».
Товариство є монополістом у регіоні та здійснює господарську діяльність з надання послуги з розподілу електричної енергії на території Харківської області. До складу підприємства входять 57 структурних підрозділів, які надають послуги 56 територіальним громадам Харківської області.
Відповідно до положень Закону України від 16.11.2021 №1882-IX «Про критичну інфраструктуру» та норм постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 №1109 «Деякі питання об'єктів критичної інфраструктури» об'єкти товариства відносяться до об'єктів критичної інфраструктури. Частиною 1 ст.4 Закону України «Про критичну інфраструктуру» передбачено, що захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України. У зв'язку з масовою ракетною атакою по об'єктам НЕК «Укренерго» та електричним станціям Харківської області від 22.03.2024, значно знижена пропускна здатність електричних мереж НЕК «Укренерго», наслідком яких стало застосування мережевих обмежень, на час ліквідації аварійної ситуації, що призвело до значного зменшення добових обсягів споживання електричної енергії АТ «Харківобленерго».
Підприємство відповідача, яке перебуває на прифронтовій території, дуже гостро відчуває на собі фінансово-економічні наслідки від бойових дій.
Задля забезпечення збільшення можливості видачі потужності в мережі АТ «Харківобленерго» влаштовано додаткові системні транзити по мережі 110 кВ, по яким передається майже весь обсяг електричної енергії для забезпечення потреб Харківської області, що в свою чергу призводить до зростання високовольтних ТВЕ. При цьому діючим законодавством не передбачено відшкодування АТ «Харківобленерго» таких витрат, тобто товариство виконувало функцію оператора системи передачі в Харківському регіоні, в тому числі передачі електричної енергії для компенсації втрат. Відповідач також зазначав про наявність дебіторської заборгованості комунальних підприємств м.Харкова та постачальника універсальних послуг - ПрАТ «Харківенергозбут» (також за рахунок неплатежів комунальних підприємств міста), яка суттєво збільшилась протягом 2022-2023 років та станом на 01.01.2024 склала 3,9 млрд. грн.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Господарський суд правильно зазначив, що у даному випадку обставини щодо значних пошкоджень електромереж та обладнання АТ «Харківобленерго» внаслідок неодноразових ракетно-бомбових обстрілів м.Харкова та Харківської області, а також здійснення товариством дій щодо відновлення об'єктів енергетичної інфраструктури в умовах воєнного стану, є загальновідомими та не потребують доказування.
Зважаючи на обґрунтованість наведених у клопотанні про зменшення розміру пені обставин, взявши до уваги не подання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, господарський суд дійшов правомірного висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача на 50% від заявленої позивачем суми пені, оскільки таке зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі №6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18.
Апелянт вважає безпідставним висновок господарського суду щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені лише на 50% від заявленої позивачем суми пені, а не 90% як просив відповідач, адже зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені на 90% від заявленої позивачем суми пені у даних фактичних обставинах справи відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності та матиме компенсаційний характер.
Також вважає, що господарський суд не урахував, що саме зменшення розміру пені на 90% до 404,04 грн забезпечить розумний баланс між інтересами боржника та кредитора, матиме реальний компенсаційний характер та не буде невиправдано обтяжливим для АТ «Харківобленерго».
Колегія суддів зазначає, що, зважаючи на специфіку господарської діяльності відповідача та її здійснення в умовах воєнного стану, ураховуючи, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, господарський суд обґрунтовано зменшив розмір пені на 50%.
З огляду на зазначене, господарський суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми пені на 50%, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх матеріалів справи, установив наявність обставин, за яких визнав можливим зменшити розмір санкцій, частково задовольнивши вимоги про стягнення пені у розмірі 9863,93 грн (19727,86 грн х 50%). В іншій частині стягнення пені - відмовив.
Щодо розподілених господарським судом судових витрат, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Ураховуючи те, що відповідач не оспорив факт невиконання ним своїх договірних зобов'язань перед позивачем, а наявні у справі докази підтверджують правомірність вимог позивача, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що спір виник саме внаслідок неправильних дій відповідача, у зв'язку з чим, судові витрати поклав на відповідача у повному розмірі, сплаченому позивачем за подання даного позову.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як свідчать матеріали справи, понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10000,00 грн підтверджується - договором про надання професійної правничої допомоги №24/04/2024-01 від 24.04.2024, актом приймання-передання наданих юридичних (адвокатських) послуг від 28.05.2024 на загальну суму 10000,00 грн, платіжною інструкцією №50 від 24.04.2024 про оплату за адвокатські послуги у розмірі 10000,00 грн, ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1608203 від 09.05.2024, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9082/10 від 29.05.2020.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність документального підтвердження надання позивачу правової допомоги, а саме, детального опису виконаних доручень клієнта, оскільки надані позивачем документи є належними доказами понесених ним витрат на правничу допомогу, а саме, акт приймання-передавання юридичних послуг від 28.05.2024 містить перелік наданих адвокатом послуг, а вартість послуг (розмір гонорару) за цим актом становить 10000,00 грн без ПДВ. Тобто розмір гонорару в договорі у даному випадку є фіксованим.
Проаналізувавши види правової допомоги, наведені позивачем в акті приймання правової допомоги, апеляційний суд вважає, що відображена в ньому інформація про характер наданих адвокатом послуг відповідає документам і інформації, що містяться в матеріалах даної справи.
Заявник апеляційної скарги (відповідач) вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частини 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, є явно не співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із кількістю часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), тому господарський суд мав з власної ініціативи (без клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги) відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності або не присуджувати усі заявлені позивачем судові витрати.
Згідно з частиною 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем не надавалось письмового клопотання щодо зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, відтак господарським судом правильно вирішено питання про обґрунтованість, реальність та співмірність заявлених до стягнення витрат позивача на правничу допомогу.
Господарський суд, урахувавши фактичний обсяг наданих адвокатом позивачу послуг у господарському суді, ступінь складності справи, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, обґрунтовано поклав на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
За зазначених вище обставин, доводи заявника апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків господарського суду у даній справі.
Протилежного у межах справи апелянтом не доведено, з матеріалів не вбачається.
Ураховуючи викладене , апеляційний суд вважає законним та ґрунтовним оскаржене рішення господарського суду .
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України»; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип,пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України).
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст. 276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу відповідача, за вх. №1803 Х/1 на рішення Господарського суду Харківської області від "03" липня 2024 р. у справі № 922/1538/24 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від "03" липня 2024 р. у справі №922/1538/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов