Справа № 216/3862/24
провадження 1-кп/216/533/24
іменем України
22 жовтня 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12024041230000738 від 10.04.2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , номера обслуги, у військовому званні солдат, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 30.11.2021 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.ч.2, 3 ст.185, ч.ч.1, 4 ст.70 КК України до 5 років 4 місяців позбавлення волі. Звільнився 22.01.2024 по відбуттю строку покарання.
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,-
Обвинувачення, визнане судом доведеним
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ - в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався.
Указом Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
В денний час доби 05 квітня 2024 року, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , перебуваючи по АДРЕСА_2 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел на крадіжку чужого майна, таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з прилавку біля магазину «Start Pro» викрав дорожній велосипед «Україна», який належить ОСОБА_5 , вартість якого становить 8603,33 грн. Після чого ОСОБА_4 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Крім цього, в денний час доби 09 квітня 2024 року, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , перебуваючи поруч з пішохідним мостом біля буд. АДРЕСА_3 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел на крадіжку чужого майна, таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, викрав біля мосту велосипед марки «Corso» моделі «Wilds 26», який належить ОСОБА_6 , вартість якого становить 3978,33 грн. Після чого ОСОБА_4 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Крім цього, в денний час доби 13 квітня 2024 року, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , перебуваючи по АДРЕСА_2 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел на крадіжку чужого майна, таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, викрав з прилавку біля магазину «Start Pro» велосипед марки «Сrossbike blast», який належать потерпілій ОСОБА_5 , вартість якого становить 4666,67 грн. Після чого ОСОБА_4 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище, а також розмір завданої шкоди. Підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).
Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.
Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаних вище кримінальних правопорушень та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено.
Призначення покарання
Дані про особу обвинуваченого
ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , номера обслуги, у військовому званні солдат, згідно довідки форми 6 № 681 від 19.09.2024р. ОСОБА_4 з протягом 2024 року неодноразово брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у зоні бойових дій, не одружений, неповнолітніх дітей або інших утриманців не має, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, звертався за медичною допомогою до лікаря нарколога: з приводу психічних поведінкових розладів внаслідок вживання опіоідів, синдром залежності в період з 17.12.2008р. по 22.11.2011р. та з 24.01.2013р. по 31.07.2014р; з приводу психічних поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності в період з 08.06.2016р. по 27.01.2017р.; з приводу психічних поведінкових розладів внаслідок вживання декількох психоактивних речовин, синдром залежності в період з 27.07.2017 р.; раніше неодноразово судимий має постійне місце проживання.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
Під час судового розгляду обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся, засудив свої дії, повідомив, що усвідомив суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та недопустимість подібних дій.
Враховуючи наведене, а також позицію обвинуваченого під час судового провадження, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає його щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, суд не встановив.
Застосовне законодавство
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).
Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання (постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22).
Також Верховним Судом неодноразово зазначалось на другорядній ролі кари як мети покарання та необхідності вирішення питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з урахуванням таких критеріїв, як співрозмірність вказаного рішення характеру вчиненого діяння та його наслідкам (постанови від 09.06.2022 у справі № 389/936/19, від 27.05.2021 у справі № 127/2554/15-к).
Мотиви призначення покарання
Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за вчинення вказаного вище кримінального правопорушення у виді позбавлення волі у мінімальному розміру санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Обвинувачений, посилаючись на щире каяття при призначенні покарання просив встановити іспитовий строк тривалістю один рік.
Потерпілі в судовому засіданні участі не брали, подали заяви, в яких просили розглядати справу за їх відсутності, просили призначити покарання на розсуд суду.
Ураховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, який не є особливо тяжким та не пов'язаний з насильством, дані про особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у скоєному, берев участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зоні бойових дій, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію сторони обвинувачення, засади диспозитивності кримінального провадження, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного покарання, у зв'язку з чим звільняє його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, який, на переконання суду, з урахуванням конкретних обставин даної справи та особи обвинуваченого буде необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений довів своє виправлення.
Суд бере до уваги щире прагнення обвинуваченого продовжити боронити Україну шляхом відсічі збройної агресії з боку Російської Федерації, та вважає, що виключно призначення звільнення від відбування покарання з випробуванням забезпечить таку можливість, що беззаперечно відповідає інтересам суспільства.
Таке звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням в умовах передбаченого законом контролю за його поведінкою відповідатиме засадам гуманізму, буде співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам і забезпечить досягнення справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку
Щодо запобіжного заходу
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
При цьому, суд враховує, що на час ухвалення вироку щодо ОСОБА_4 не застосовано жодного запобіжного заходу та не покладені процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України..
Ураховуючи, відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також характеризуючі відомості щодо особи обвинуваченого, щире каяття, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Щодо інших питань
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлений.
Питання про процесуальні витрати в загальному розмірі 4543,68 грн., пов'язані з проведенням судових експертиз, суд вирішує у відповідності до ст. 124 КПК України.
Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.
Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з моменту постановлення вироку.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення судових товарознавчих експертиз: № СЕ-19/104-24/21024-ТВ від 23.05.2024, в розмірі 1514,56 гривень, № СЕ-19/104-24/21019-ТВ від 21.05.2024 в розмірі 1514,56 гривень, № СЕ-19/104-24/21255-ТВ від 23.05.2024 в розмірі 1514,56 гривень.
Речові докази, а саме: DVD-R диск з копією відеозапису з камери внутрішнього відеоспостереження з приміщення «ТОП Ломбард» за адресою: АДРЕСА_4 , за 13.04.2024, DVD-R диск з копією відеозапису з камери внутрішнього відеоспостереження з приміщення «Ломбард Комод» за адресою: АДРЕСА_2 , за 05.04.2024, - DVD-R диск з копією відеозапису з камери внутрішнього відеоспостереження з приміщення «Ломбард Комод» за адресою: АДРЕСА_2 , за 09.04.2024, - DVD-R диск з копією відеозапису з камери зовнішнього відеоспостереження з приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , за 05.04.2024, - DVD-R диск з копією відеозапису з камери зовнішнього відеоспостереження з приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , за 13.04.2024 - зберігати в матеріалах досудового розслідування.
Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_7