справа №176/2429/24
провадження №2/176/1224/24
Іменем України
22 жовтня 2024 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Гусейнов К.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, -
У вересні 2024 року через систему «Електронний суд» на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання в розмірі 248500 грн без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 09 лютого 1993 року по 29 квітня 1993 року працював слюсарем черговим та з ремонту устаткування Інгульського РУ ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», з 04.05.1993 року по 27.07.2018 року - слюсарем-ремонтником ГМЗ ДП «СхідГЗК», тобто протягом 25 років і 02 місяців - здійснював трудову діяльність у шкідливих умовах.
У зв'язку з шкідливими умовами праці позивач з вини відповідача отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозами:
-Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, нейродитстрофією у вигляді двобічного періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня).
Згідно з п.17 акту форми П-4 хронічні професійні захворювання виникли за таких обставин: під час роботи слюсарем-ремонтником гідрометалургійного заводу (ГМЗ) ДП «СхідГЗК» у період з 27.11.1992 по 27.07.2018 ОСОБА_1 виконував ремонт і технічне обслуговування устаткування. При цьому, внаслідок недосконалості технологічного процесу, виконання таких робіт тривалий час (більше 25 років) супроводжується фізичним перевантаженням.
Відповідно до п.13 Акту форми П-4 встановлено, що на підставі інформаційної довідки про умови праці від 24.04.2019 року №246/4.6-11, яку складено Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, результатів досліджень умов праці, які проведено 19.03.2010 з метою атестації робочих місць, та згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженим наказом МОЗ України від 08.04.2014 року №248, умови праці ОСОБА_1 віднесені:
-По вмісту хімічних речовин, у тому числі аерозолів фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі»;
-По показникам мікроклімату - до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі»;
-По рівню шуму - до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі»;
-По важкості праці - до 3 класу 3 ступеню «Шкідливі»;
-По дії іонізуючих випромінювань - до 4 класу «Небезпечний».
Згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014 року №248 умови праці 4 класу «Небезпечний».
Відповідно до п.18 акту причинами виникнення хронічного професійного захворювання є: Важкість праці: статичне навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками перевищувало нормативне значення і складало 76680 кг/с при нормі 70000 кг/с: перебування в незручній робочій позі перевищувало нормативне значення і складало 32,4% зміни при нормі 25% зміни: у вимушеній робочій позі перевищило нормативне значення і складало 12,6% зміни при нормі 10% зміни: кількість за зміну вимушених нахилів тулуба більше 30° перевищувала нормативне значення і склала 186 разів на зміну при нормі до 100 разів на зміну згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом МОЗ України від 08.04.2014 року №248.
23.07.2024 року у зв'язку з отриманням хронічних професійних захворювань позивач первинно пройшов огляд МСЕК, де було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 60% безстроково (50% по радикулопатії та 15% по ХОЗЛ), крім того, позивачу з вини відповідача встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, встановлено необхудність санаторно-курортного лікування, що підтверджується копією довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №130094 та копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №573731.
Крім того, у зв'язку з отриманням ушкодження здоров'я з вини відповідача позивачу постійно доводиться перебувати на стаціонарному лікуванні.
У зв'язку з отриманням хронічних професійних захворювань порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в праву руку та ногу, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно правих, зниження слуху, загальну слабкість, головний біль, коливання АТ, періодичний біль в епігастрії, втомлюваність.
Наявність даних негативних явищ в житті позивача свідчить про постійне перенесення позивачем больових відчуттів та про необхідність проходження лікування, а також вказує на відсутність у позивача можливості в достатній мірі реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя позивача та зменшення благ, які позивач мав до моменту про професійного захворювання та втрати професійної працездатності.
Тривалий процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжуються значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес. На думку позивача, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.
Позивач вважає виваженим та справедливим розмір відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 248500 грн, які він просить стягнути з відповідача, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2024 року по справі було відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав.
Представнику відповідача ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» відповідно до вимог ЦПК України, направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву. Заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін від відповідача не надходило.
30 вересня 2024 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від ДП «Схід ГЗК» надійшов відзив на позовну заяву, в якому ДП «СхідГЗК» просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача з порушення вимог ст.153 КЗпП України та ст.13 ЗУ «Про охорону праці» та настанням у позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності.
На думку ДП «Схід ГЗК» відсутні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди у зв'язку з недоведеністю наявності у позивача моральної шкоди та відсутністю будь-яких доказів наявності зміни психічного стану, підтвердження факту звернення позивача до фахових лікарів, висновків лікаря щодо виявленого діагнозу, який був би встановлений як наслідок фізичних та душевних страждань, а також відсутністю причинного зв'язку між отриманим позивачем професійним захворюванням та порушенням відповідачем умов праці, оскільки у Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання визначено, що хронічне професійне захворювання виникло через тривалий термін роботи в умовах впливу виробничого шуму та фізичного навантаження, що обумовлено технологічним процесом на шахті ДП «Схід ГЗК», тобто відповідач створив всі можливі умови, які від нього залежали, як від роботодавця, для того, щоб місце роботи позивача було, як можна безпечнішим і нешкідливим, як це передбачено ст. 153 КЗпП, оскільки повне усунення шкідливих умов праці неможливе через технологічний процес, про що працівника було повідомлено при прийнятті на роботу, а згодом відповідні повідомлення про шкідливі умови праці проводилися щоразу, коли здійснювалася атестація робочих місць, про що робилися відповідні записи до трудової книжки відповідача.
Виходячи з зазначеного, відповідач вважає, що позивач усвідомлював умови своєї праці і повинен був передбачати негативні наслідки для свого здоров'я в майбутньому, оскільки за відповідні шкідливі умови праці він отримував відповідні компенсації та пільги, зокрема збільшену заробітну плату і право на пільгове (дострокове) призначення пенсій за особливі умови праці.
Відповідач вважає, що позивачем також не надано доказів того, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня пилу гірничої маси на робочому місці позивача, показників важкості праці, про що позивач пише у позовній заяві, посилаючись на висновки комісії при розслідуванні хронічного професійного захворювання, на підставі яких складено Акт розслідування причини професійного захворювання, в якому навпаки спростовуються доводи позивача про відповідальність підприємства, зокрема в Акті вказано, що особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи відсутні, таким чином відсутні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання.
Відповідач також посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 та зазначає, що відшкодування моральної шкоди, як вид відповідальності роботодавця за заподіяну працівникові моральну шкоду, передбачає наявність умов і підстав її настання, яких на практиці налічується чотири, а саме: вина роботодавця, факт порушення роботодавцем законних трудових прав особи, протиправність дій роботодавця та причинний зв'язок протиправної поведінки роботодавця і моральної шкоди, що настала. На думку відповідача, позивач у своїй позовній заяві не довів жодної з чотирьох умов, які є підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.
Також, відповідач вважає, що основний доказ на який посилається позивач, а саме Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, доводить протилежне, що в діях відповідача відсутня вина, протиправна поведінка та порушення роботодавцем законних трудових прав позивача, оскільки в Акті зазначено, що захворювання виникло через тривалий термін роботи в умовах впливу виробничого шуму та фізичного навантаження, що обумовлено технологічним процесом на шахті ДП «СхідГЗК», а осіб, які порушили законодавство про працю не встановлено.
Враховуючи викладене відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з отриманням професійного захворювання відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до трудової книжки, виданої на ім'я позивача - ОСОБА_1 , останній дійсно працював на ДП «СхідГЗК», а саме в період з 09.02.1993 року по 29.04.1993 року та з 04.05.1993 року по 27.07.2018 року. 27.07.2018 року звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, ст.37 КЗпП (а.с.8-9).
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21 травня 2024 року було встановлено, що професійне захворювання ОСОБА_1 виникло за таких обставин: під час роботи слюсарем-ремонтником гідрометалургійного заводу (ГМЗ) ДП «СхідГЗК» у період з 27.11.1992 по 27.07.2018 ОСОБА_1 виконував ремонт і технічне обслуговування устаткування. При цьому, внаслідок недосконалості технологічного процесу, виконання таких робіт тривалий час (більше 25 років) супроводжується фізичним перевантаженням (а.с.10-11).
Згідно з п.14 акту Форми П-4 ОСОБА_1 були встановлені діагнози: Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, нейродитстрофією у вигляді двобічного періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня).
Згідно з п.18 зазначеного акту причинами виникнення хронічного професійного захворювання є: Важкість праці: статичне навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками перевищувало нормативне значення і складало 76680 кг/с при нормі 70000 кг/с: перебування в незручній робочій позі перевищувало нормативне значення і складало 32,4% зміни при нормі 25% зміни: у вимушеній робочій позі перевищило нормативне значення і складало 12,6% зміни при нормі 10% зміни: кількість за зміну вимушених нахилів тулуба більше 30° перевищувала нормативне значення і склала 186 разів на зміну при нормі до 100 разів на зміну згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом МОЗ України від 08.04.2014 року №248.
Відповідно до Інформаційної довідки про умови праці №346/4.6-11 від 24.04.2019 року згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 року №248 умови праці ОСОБА_1 відносяться до 4 класу (небезпечні) (а.с.13-15).
Умови праці ОСОБА_1 визначені такими, що відносяться:
-По речовинам фіброгенної дії - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі);
-По напруженості праці - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі);
-По показникам мікроклімату - до 2 класу (допустимі);
-По рівню шуму - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі);
-По важкості праці - до 3 класу 3 ступеню (шкідливі);
-По іонізуючому випромінювань - до 4 класу (небезпечні).
Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №130094 від 23.07.2024 року ОСОБА_1 при первинному огляді було визначено ступінь втрати професійної працездатності 60% з 24.06.2024 року безстроково. Зазначено про потребу в санаторно-курортному лікуванні (а.с.11 зворот).
Відповідно до Довідки до Акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №573731 від 23.07.2024 року ОСОБА_1 при первинному огляді було встановлено третю групу інвалідності з 24.06.2024 року у зв'язку з професійним захворюванням, безстроково (а.с.16).
Позивач має постійні скарги на стан свого здоров'я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою-епікризом №1142/340 стаціонарного хворого від 09.04.2024 року та випискою із медичної карти стаціонарного хворого №3125 від 18.03.2024 року.
Відповідно до відомостей, викладених у зазначених виписках, позивач має скарги на стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в праві руку та ногу, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно правих, зниження слуху, загальну слабкість, головний біль, коливання АТ, періодичний біль в епігастрії, втомлюваність. (а.с.15-17, 20-21).
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» №577 від 09.04.2024 року про наявність хронічного професійного захворювання підтверджуються діагнози позивача (а.с.17-19).
У зв'язку з отриманням хронічних професійних захворювань порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в праву руку та ногу, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно правих, зниження слуху, загальну слабкість, головний біль, коливання АТ, періодичний біль в епігастрії, втомлюваність.
Наявність даних негативних явищ в житті позивача свідчить про постійне перенесення позивачем больових відчуттів та про необхідність проходження лікування, а також вказує на відсутність у позивача можливості в достатній мірі реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя позивача та зменшення благ, які позивач мав до моменту про професійного захворювання та втрати професійної працездатності.
Тривалий процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжуються значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес. На думку позивача, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.
Суд під час розгляду цивільної справи керується та застосовує наступні положення Законів.
Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».
Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавецем трудового договору про дистанційну роботу.
Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров'я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Як слідує з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
У пункті 13 Постанови роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
З огляду на положення ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо-геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).
Згідно зі ст.38 Гірничого закону України до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.
За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, під час судового розгляду доведено, що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача професійного захворювання.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
Таким чином, суд, при визначені розміру моральної шкоди оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 60% професійної працездатності безстроково, призначення позивачу третьої групи інвалідності, характер професійних захворювань, їх наслідки для здоров'я позивача та, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 120 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Тому посилання позивача щодо спричинення йому моральної шкоди саме власником підприємства є обґрунтованими та заслуговують на увагу.
Надані позивачем докази повною мірою підтверджують, що ушкодження здоров'я ОСОБА_1 і отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов'язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім'ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.
Однак, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
За вищевказаних обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, проте частково, в розмірі 120 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо відрахування податків та інших обов'язкових платежів, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року), що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20 (провадження № 61-1св21).
Аналогічна позиція висловлена у постанові Дніпровського апеляційного суду у справі №176/2261/23.
У зв'язку з вищевикладеним, із ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 120 000 грн, без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір». Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Згідно ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір /фізичною особою/ в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір задоволених позовних вимог становить 120000 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути 1211,2 грн. судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст.ст. 1, 38 Гірничого Закону України, ст.ст. 1, ст.ст. 4, 10, 12, 13,19, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання грошові кошти у розмірі 120000 (сто двадцять тисяч) гривень без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Жовті Води вул.Горького, буд. 2, на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ