Копія
Справа № 2а-2615/10/6/0170
10.11.2010 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Горошко Н.П. , Дугаренко О.В.
секретар судового засідання Кондратова О.В.
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Суворовським РВ УМВС України в Херсонської області 08.01.1998,
ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_2, виданий Суворовським РВ УМВС України в Херсонської області 08.06.2002, довіреність №562 від 12.08.2010,
від відповідачів: не з'явився (Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим),
не з'явився (Відділу реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим),
від третіх осіб: ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_3 виданий Ленінським РВ ГУ МВС в Криму 05.09.1995,
не з'явився (ОСОБА_5),
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 19.05.10 у справі № 2а-2615/10/6/0170
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 73000)
до Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим (вул. Пушкіна, буд. 22, смт. Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98200) Відділу реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. Дзержинського, буд. 6, смт. Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98200)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
ОСОБА_4 (АДРЕСА_2 Крим, 95000)
ОСОБА_5 (АДРЕСА_3)
про визнання незаконним і скасування розпорядження та спонукання до вчинення певних дій,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.10 в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі (арк.с.82-83).
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_2, звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, позов задовольнити (арк.с.87,89-90).
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки Ленінська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим ще не існувала та не могла здійснювати свої повноваження, усиновлення або удочеріння можливе лише на підставі рішення державної адміністрації, а не розпорядження голови державної адміністрації.
В судовому засіданні 10.11.2010 позивач та її представник наполягали на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній; третя особа - ОСОБА_4, наполягала на відмові в задоволенні апеляційної скарги, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання, призначене на 10.11.2010, відповідачі та третя особа - ОСОБА_5, явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.115-118), надали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю (арк.с.98-99,101-102,119).
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідачі та третя особа викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідачів та третьої особи - ОСОБА_5.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі закриттю з наступних підстав.
При розгляді позову про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Ленінської районної адміністрації Автономної Республіки Крим №149 від 29.12.1194 «Про удочеріння ОСОБА_6 громадянином ОСОБА_7.», суд першої інстанції, виходив з того, що даний спір є адміністративним.
Проте, цей висновок судова колегія не може визнати обґрунтованим.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб'єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, це, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просить визнати розпорядження голови Ленінської районної адміністрації Автономної Республіки Крим №149 від 29.12.1194 «Про удочеріння ОСОБА_6 громадянином ОСОБА_7.»незаконним, тобто спір в даній частині зводиться до цивільного спору щодо встановлення споріднених зв'язків між прийомною та рідною дитиною, в зв'язку з оформленням спадщини. Спірне Розпорядження прийняте відповідачем з посиланням на статті 101-105, 112-115, 117 Кодексу про шлюб та сім'ю України.
В даних правовідносинах відповідач не перебуває при здійсненні управлінських функцій і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб'єкта владних повноважень, що виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, спір не є публічно-правовим.
Позовна вимога фізичної особи в цьому випадку має приватно-правовий характер і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Справи у спорах, пов'язаних із захистом цивільних, сімейних прав і обов'язків підвідомчі судам загальної юрисдикції в порядку Цивільного процесуального кодексу України.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і закрити провадження у справі.
Згідно зі статтею 203 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 3, 4, 17, частиною третьою статті 24, статтями 157, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 4 частини першої статті 198, частиною першою статті 203, пунктом 4 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.10 у справі №2а-2615/10/6/0170 задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.10 у справі №2а-2615/10/6/0170 скасувати.
3. Провадження у справі №2а-2615/10/6/0170 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 15 листопада 2010 р.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис Н.П.Горошко підпис О.В.Дугаренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна