Копія
Справа № 2а-200/10/0123
10.11.2010 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Горошко Н.П. , Дугаренко О.В.
секретар судового засідання Кондратова О.В.
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Чорноморським РВ ГУ МВС України в Криму 25.09.1996,
від відповідачів: не з'явився (Виконавчого комітету Чорноморської селищної ради),
не з'явився (ОСОБА_3).
не з'явився (ОСОБА_4),
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дядіченко С.В. ) від 31.08.10 у справі № 2а-200/10/0123
за позовом ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 Крим, 96400) до Виконавчого комітету Чорноморської селищної ради (вул. Кірова, буд. 19, смт. Чорноморське, Чорноморський район, Автономна Республіка Крим, 96400)
ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 Крим, 96400)
ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, 54017)
про визнання рішення виконавчого комітету недійсним та визнання незаконною приватизацію,
Постановою Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2010 в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі (арк.с.37).
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_5, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, позов задовольнити (арк.с.41-42).
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом не досліджені всі обставини справи та незаконно і необґрунтовано прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог тільки на підставі пропуску позивачем строку звернення до суду, висновок про який суд зробив з невідповідних документів.
В судовому засіданні 10.11.2010 позивач наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.
В судове засідання, призначене на 10.11.2010, відповідачі явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.50-58,60,61), про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідачі викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, про дату та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідачів.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі закриттю з наступних підстав.
При відмові в задоволенні позову про визнання недійсним Рішення виконавчого комітету від 12.03.2004 №72 «Про оформлення права власності на жилої будинок по вул.Євпаторійська, 13, кв.1,2», суд першої інстанції, виходив з того, що даний спір є адміністративним.
Проте, цей висновок судова колегія не може визнати обґрунтованим.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб'єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, це, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просить скасувати Рішення відповідача, на підставі якого був приватизований жилої будинок та видано свідоцтво про право власності. Тобто спір в даній частині зводиться до цивільно-правового спору, пов'язаного з приватизацією житла та відповідно з правом власності на нього у фізичних осіб.
Матеріали справи свідчать про наявність спору про право на житло та його приватизацію між позивачем та відповідачами - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
В даних правовідносинах відповідач не перебуває при здійсненні управлінських функцій і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб'єкта владних повноважень, що виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Позовна вимога про скасування Рішення виконавчого комітету від 12.03.2004 №72 має приватно-правовий характер і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Справи у спорах, пов'язаних із захистом цивільних прав і обов'язків підвідомчі судам загальної юрисдикції в порядку Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що позовні вимоги про скасування Рішення виконавчого комітету від 12.03.2004 №72 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і закрити провадження у справі.
Згідно зі статтею 203 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 3, 4, 17, частиною третьою статті 24, статтями 157, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 4 частини першої статті 198, частиною першою статті 203, пунктом 4 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.08.10 у справі №2а-200/10/0123 задовольнити частково.
2. Постанову Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.08.10 у справі №2а-200/10/0123 скасувати.
3. Провадження у справі №2а-200/10/012 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 15 листопада 2010 р.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис Н.П.Горошко підпис О.В.Дугаренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна