Справа: № 17/65 (2-а-13111/08) Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
"04" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Петрика І.Й.,
суддів: Земляної Г.В., Парінова А.Б.
при секретарі: Проказіні О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства “Будтехсервіс” до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “Агроспецселект XXI” про скасування податкового повідомлення - рішення, -
ПП “Будтехсервіс” звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2008 року № 0002312301/0.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ у Деснянському районі м. Києва, подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Деснянському районі м. Києва на підставі п. 1,3 ч. 6 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП “Будтехсервіс” з питань дотримання правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ “Агорспецселект ХХІ” у 2006 році.
За результатами перевірки складено Акт № 3658/23-7/31901456 від 24.0.2008 року.
Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог пп.7.2.4 п. 7.2 ст 7 та пп. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
З висновків, викладених в акті перевірки, вбачається, що ПП “Будтехсервіс” неправомірно завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 26206,0 грн. по деклараціям з ПДВ за 2-4 квартал 2006 року, згідно податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ “Агроспецселект”, свідоцтво платника ПДВ якого визнано недійсним з моменту його реєстрації на підставі рішення суду.
На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, апелянтом було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.08.2008 р. № 0002312301/0, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39309,00 грн., з яких 26206,00 грн. -основного платежу та 13103,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
В межах процедури адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням ПП “Будтехсервіс” звернулись до суду з адмінпозовом та просять його задовольнити.
Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції.
Між позивачем та ТОВ “Агроспецселект”, 03.04.2006 року було укладено договір № 2, за умовами якого виконавець - ТОВ “Агроспецселект”, взяли на себе зобов'язання щодо виконання будівельно-монтажних робіт по напівпідземному паркінгу на діл. 116 у 3-А мкр. житлового масиву “Оболонь”. Вартість робіт визначалася затвердженим кошторисом та згідно актів виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору.
Факт виконання будівельно-монтажних робіт підтверджується залученими до матеріалів справи актами приймання виконаних робіт від 28.04.2006 року, від 31.05.2006 року, від 30.06.2006 року, від 31.08.2006 року, від 31.07.2006 року, від 31.10.2006 року, які знаходяться в матеріалах справи.
На виконання зазначеного договору ТОВ “Агроспецселект”, протягом квітня-листопада 2006 року видавали позивачу податкові накладні: від 31.08.2006 року № 9-3108 (загальна сума 38000,00 грн. в т.ч. 6333,33 грн. ПДВ), від 28.04.2006 року № 3-2804 (загальна сума 27700,00 грн. в т.ч. 3916,67 грн. ПДВ), від 31.05.2006 року № 9-3105 (загальна сума 10900,00 грн. в т.ч. 1817,00 грн. ПДВ), від 29.09.2006 року № 4/2909 (загальна сума 28500,00 грн. в т.ч. 4750,00 грн. ПДВ), від 20.11.2006 року № 13/3450 (загальна сума 10000,00 грн. в т.ч. 1666,67 грн. ПДВ), від 30.06.2006 року № 15-3006 (загальна сума 12500,00 грн. в т.ч. 2083,00 грн. ПДВ), від 31.07.2006 року № 12-3107 (загальна сума 17100,00 грн. в т.ч. 2850,00 грн. ПДВ), від 31.10.2006 року № 13-3110 (загальна сума 12540,00 грн. в т.ч. 2090,00 грн. ПДВ).
Суми ПДВ по податковим накладним, виписаними ТОВ “Агроспецселект”, включено ПП “Будтехсервіс” до податкового кредиту у відповідних податкових періодах та, як зазначено в акті перевірки, суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ “Агроспецселект”, відображені позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних та відповідають даним податкової декларацій підприємства з ПДВ за 2-4 кв. 2006 року.
Отже, на момент проведення перевірки позивач на підтвердження суми податкового кредиту за 2-4 кв. 2006 року мав податкові накладні, отримані від ТОВ “Агроспецселект”, які містять всі необхідні реквізити, визначені вимогами п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону.
Виходячи з положень п. 1.7 ст. 1 Закону, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону).
За пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.
Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону є наявність податкової накладної, виданої продавцем.
Згідно з вимогами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
У відповідності до приписів пп. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Матеріали справи свідчать, що податковий кредит по операціям з виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ “Агроспецселект”, формувався позивачем по факту отримання податкових накладних, відображених у реєстрі виданих податкових накладних. Будь-яких зауважень до порядку складання зазначених податкових накладних з боку податкових органів не було.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону.
З матеріалів справи слідує, що податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ “Агроспецселект” протягом квітня-листопада 2006 року (в цей період ТОВ “Агроспецселект” були зареєстровані платником ПДВ, і мали відповідне свідоцтво), є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави судовій колегії прийти до однозначного висновку, що у Законі України “Про податок на додану вартість” передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 08/158 від 09.09.2008 року.
Вказаним обставинам також надано правову оцінку у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, відповідно до якого не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).
Господарська діяльність TOB “Агроспецселект” на момент здійснення правочинів не припинена, а тому податкові накладні складені належною особою та не суперечать приписам норм чинного законодавства.
Не можливо не відмітити, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва не надано належних доказів на підтвердження факту несплати до бюджету контрагентом позивача, перерахованих йому у складі вартості придбаного товару сум ПДВ або не включення цих сум до податкових зобов'язань за відповідні звітні податкові періоди. При цьому, в матеріалах справи відсутні акти перевірок, рішення податкових органів про донарахування податкових зобов'язань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджували б наявність податкового боргу у контрагента позивача - ТОВ “Агроспецселект” саме внаслідок здійснення вищевказаних господарських операцій. Відповідачем не надано належних доказів визнання недійсною угоди, укладеної між позивачем та ТОВ “Агроспецселект”.
Сам факт визнання недійсними свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтво платника ПДВ підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації. Також ДПІ у Деснянському районі м. Києва не надано доказів на підтвердження укладання договору від 03.04.2006 року № 2 з порушенням господарської компетенції з боку ТОВ “Агроспецселект”.
Колегія суддів повністю підтримує правову позицію Окружного адміністративного суду м. Києва, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
За таких обставин апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від ТОВ “Агроспецселект”, зареєстрованого платником ПДВ, суми ПДВ сплачені в ціні придбаного товару на суму 26206,0 грн. правомірно віднесено позивачем до складу податкового кредиту у 2-4 кварталі 2006 року.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності прийнятих нею рішень, на підставі яких заявлено позов, а отже вони підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва -відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парінов