Справа: № 25174-А Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"02" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка О.В., Умнової О.В.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 01.10.2009 у справі за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Світ автозапчастин»та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»про визнання договору недійсним, -
27.03.2007 ДПІ у Деснянському районі м Києва звернулась до Господарського суду м. Києва із позовом, в якому просила:
- визнати недійсним правочин, укладений між відповідачами на загальну суму 3500000 грн. з підстав передбачених статтями 207, 208 ГК України;
- застосувати наслідки недійсності договорів згідно ст. 208 ГК України;
- стягнути з ТОВ «ФК «Дніпро-Інвест»на користь ТОВ «Світ Автозапчастин»грошові суми по господарському правочину в сумі 3500000 грн., а з останнього вказану суму стягнути на користь держави.
Постановою Господарського суду м. Києва від 01.10.2009 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її, як таку, що ухвалена із порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі підлягає частковому закриттю, виходячи з наступних підстав.
В обґрунтування позовних вимог про визнання договору недійсним на підставі ст. 207 ГК України позивач зазначав, що спірне господарське зобов'язання вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки відповідачі діяли з умислом на ухилення від сплати податків», в зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним у відповідності до ст. 207 ГК України та застосовані юридичні наслідки передбачені ст. 208 ГК України.
При цьому, апелянт звертає увагу на те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.02.2007 визнані недійсними установчі документи ТОВ ФК «Дніпро-Інвест»та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ТОВ ФК «Дніпро-Інвест».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України, у разі, якщо сторонами виконаний нікчемний договір, стягнення з добросовісної сторони в дохід держави провадиться за умови повернення їй усього одержаного за таким правочином недобросовісною стороною, тоді як позивачем не доведено, що ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»є недобросовісною стороною нікчемного договору.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що санкція, передбачена ч. 1 ст. 208 ГК України є адміністративно - господарською в розумінні ст. 238 цього ж кодексу, а, отже, може застосовуватись з дотриманням строків, встановлених ст. 250 цього ж Кодексу -протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. В спірному випадку, угода, укладена та виконана сторонами у листопаді 2004 року, отже строки застосування санкції пропущені.
Більш того, суд першої інстанції зауважує, що позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження несплати податків за укладеним договором. Не надано суду акту перевірки ТОВ ФК «Дніпро-Інвест», яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати. Позивачем не зазначено які заходи вживались органами державної податкової служби щодо притягнення до відповідальності ТОВ ФК «Дніпро-Інвест». Згідно довідки № 12/1-7/586 від 29.03.2007р. Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві ТОВ ФК «Дніпро-Інвест»значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
До того ж, судом першої інстанції встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2007 по справі № 8/37 за позовом ТОВ «Світ автозапчастин»до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень, було встановлено, що користуючись даними ЄДРПОУ і реєстру платників податку на додану вартість ТОВ «Світ Автозапчастин»добросовісно уклало договір підряду № 135 від 01.11.2004 з ТОВ «ФК «Дніпро-Інвест», сплатило вартість виконаних останнім робіт за договором, в тому числі і податок на додану вартість в розмірі 538333,00 грн., отримав податкові накладні від 17.11.2004, від 14.12.2004, від 22.12.2004, від 24.12.2004, та від 30.01.2005 на вказану суму та на підставі цих накладних відніс у податкових деклараціях за грудень 2004 року та січень 2005 року суму сплаченого податку на додану вартість в розмірі 538333,00 грн. до складу податкового кредиту звітних періодів. Свої обов'язки щодо нарахування та сплати ПДВ у господарських відносинах з ТОВ «ФК «Дніпро-Інвест»відповідач-1 здійснював у відповідності з вимогами законодавства, не порушуючи права та інтереси третіх осіб, зокрема держави. Вказана постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2007 по справі № 8/37 залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 та на час розгляду цієї справи судом першої інстанції була чинною.
Колегія суддів звертає увагу на не спростовані апелянтом обставини встановлені судом першої інстанції, а також на те, що 01.11.2004 ТОВ ФК «Дніпро-Інвест»та ТОВ «Світ Автозапчастин»було укладено договір № 135, за умовами якого ТОВ «Світ Автозапчастин»(Замовник) доручає, а ТОВ ФК«Дніпро-Інвест»(Генпідрядник) зобов'язується виконати ремонтно - будівельні роботи на загальну суму 3500000,00 грн.
Виконання договору підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт № 1, 2, 3, податковими накладними від 17.11.2004, від 14.12.2004, від 22.12.2004 та від 24.12.2004. Факт оплати виконаних робіт підтверджується платіжними дорученнями № 686 від 16.11.2004, № 759 від 13.12.2004, № 791 від 23.12.2004, № 790 від 22.12.2004, № 789 від 21.12.2004 (вказані документи у копіях надані до матеріалів справи).
В свою чергу, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову. Питання недійсності господарських зобов'язань та застосування відповідних санкцій врегульовані ГК України.
Відповідно до статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.
Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним судовому розгляду не підлягають.
У таких випадках органи державної податкової служби на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вправі звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.
Між тим, навіть зазначені позивачем обставини, не є такими, з огляду на які закон пов'язує можливість дійти висновку щодо укладення сторонами спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, адже зазначені події відбулись пізніше, ніж виконана спірна угода між відповідачами, отже вказані обставини не були та не могли бути відомі на момент укладення договору № 135 від 01.11.2004.
Таким чином, відсутні підстави вважати укладену відповідачами угоду нікчемною.
Суд першої інстанції правильно не застосував санкції, встановлені за вчинення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, однак з обґрунтуванням такого рішення колегія суддів погодитися не може.
В оскаржуваному судовому рішенні суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування наслідків, передбачених п. 1 ст. 208 ГК України, пославшись також на пропущення строку їх застосування, встановленого ст. 250 ГК України.
Проте, виходячи з того, що дані санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, а не через пропущення строку застосування адміністративно-господарської санкції.
Разом з тим, помилковість мотивів відмови у позові не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення у цій частині.
Таким чином, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та закриває провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання укладеного відповідачами договору недійсним.
В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 4, 203 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 01.10.2009 -задовольнити частково.
Постанову Господарського суду м. Києва від 01.10.2009 -скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним правочину, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Світ автозапчастин»та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»на загальну суму 3500000 грн. з підстав передбачених статтями 207, 208 ГК України та щодо застосування наслідків недійсності договорів згідно ст. 208 ГК України та провадження у справі в цій частині -закрити.
В іншій частині постанову Господарського суду м. Києва від 01.10.2009 -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 08.11.2010.