Справа: № 2а-13317/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"10" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Грищенко Т.М., Шурка О.І.,
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2010 року у справі за його позовом до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві та Київській області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання нечинними та скасування актів перевірки, -
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві та Київській області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання нечинними та скасування актів перевірки № 4043/97, № 4153/97 від 22.10.2008 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2010 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Окружний адміністративний суд міста Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
Апеляційна інстанція не повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2008 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Київській області Мельником В.П. відповідно до вимог ст.ст. 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства на території Гатненської сільської ради Київської області гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1.
За наслідками проведеної перевірки державним інспектором встановлено, що на земельній ділянці гр. ОСОБА_2 проводяться будівельні роботи з спорудження житлового будинку. Під час проведення будівельних робіт гр. ОСОБА_2 влаштував складування будівельних матеріалів а саме: залізобетонні плити перекриття, щебінь, пісок річковий, використовується вантажний транспорт для завезення будівельних матеріалів на земельну ділянку, через суміжну земельну ділянку, яка належить гр. ОСОБА_3 відповідно до акту на право приватної власності № 2494. Внаслідок заподіяних дій гр. ОСОБА_6 знищив поверхневий шар ґрунту суміжної земельної ділянки гр. ОСОБА_3 орієнтованою площею 0,07 га. Вказані висновки були відображені державним інспектором в Акті № 4043/97 перевірки дотримання земельного законодавства.
Ідентичні висновки щодо знищення позивачем поверхневого шару ґрунту суміжної земельної ділянки гр. ОСОБА_4 орієнтованою площею 0,07 га зроблені державним інспектором під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства та викладені в Акті № 4153/97.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Акти перевірки фіксують обставини, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючими до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатом актів перевірки.
Отже, акти перевірки не породжують певних правових наслідків, висновки актів не мають обов'язкового характеру для позивача.
Якщо виходити з положень правознавства, то такий акт не можна визначити як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов'язкового характеру для суб'єкта господарювання.
Тобто, вищезазначені акти не мають обов'язкового характеру і не набувають статусу рішення в розумінні п. 1 частини 1 статті 17 КАС України, внаслідок чого не можуть бути оскаржені в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.
Ч. 1 ст. 203 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За таких підстав, апеляційна скарга -підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню з закриттям провадження по справі.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2010 року -скасувати, а провадження по справі -закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 15.11.2010 року.