Справа: № 6/89а/49а Головуючий у 1-й інстанції: Блохіна Ж.В.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"26" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
Суддів
Федорової Г.Г.,
Вівдиченко Т.Р., Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»на постанову Господарського суду Чернігівської області від 22 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання не чинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
У лютому 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт»(далі -позивач, ТОВ «Моноліт») звернулося до Господарського суду Чернігівської області із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі -відповідач, ДПІ у м. Чернігова), в якому просило визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.06.2007 року № 0000372200/0 в сумі 37 508,00 грн., прийнятого на підставі акту про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Моноліт»з питань дотримання вимог валютного законодавства України по імпортному контракту від 11.10.2006 року № 11/10/06 за період з 16.10.2006 року по 23.05.2007 рік, в якому було зафіксовано порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Позовні вимоги мотивує тим, що органами державної податкової служби неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції, оскільки затримка виконання зобов'язання за договором виникла не з вини Товариства, а внаслідок відмови ДПА у наданні остаточного висновку продовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 22 грудня 2009 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання не чинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Господарського суду Чернігівської області від 22 грудня 2009 року та задовольнити його позов в повному обсязі.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв'язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі п. 4 ст. 10, ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. № 509-ХІІ (зі змінами і доповненнями) працівниками Державної податкової інспекції у місті Чернігові було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ „Моноліт" з питань дотримання ним вимог валютного законодавства за період з 16.10.2006 р. по 23.05.2007 р..
За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 497/22/14221271 від 25.05.2007 року, в якому зафіксовано порушення позивачем термінів розрахунків, визначених ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (зі змінами та доповненнями), що мало місце під час виконання імпортного контракту від 11.10.2006 року № 11/10/06 укладеного між ТОВ „Моноліт" та нерезидентом ТОВ «Берг Строй»(РФ).
На підставі вказаного акту, ДПІ у м. Чернігові було винесено рішення від 05.06.2007 року № 0000372200/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 37 508,00 грн.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994р. №185/94-ВР, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно ст. 2 вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що 11.10.2006 року між TOB „Моноліт" та TOB „Берг Строй" (Нерезидент) було укладено контракт № 11/10/06, за умовами якого передбачалося отримати «пресс пакетировочний», модель RIKOS-40, 1998 року випуску, бувший у вжитку. Вартість договору складала 1 400 000,00 рос. руб.
Згідно п. 2.1 Контракту оплату передбачалося провести у строк до 19.10.2006 року в розмірі 1 400 000,00 рос. руб. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Граничний термін надходження товару по імпорту мав настати 14.01.2007 року.
10.01.07 р. TOB „Моноліт" було отримано листа генерального директора ТОВ „Берг Строй"(РФ) Мосійчука М.К. з проханням продовжити постачання товару до 10.03.07 року із поважних причин.
По даному питанню TOB „Моноліт" звернулось до Міністерства економіки України з проханням подовжити термін розрахунків у сфері ЗЕД згідно контракту від 11.10.2006р. №11/10/06 до 20.03.07 року.
Міністерством економіки України 13.03.07р. було надано висновок щодо віднесення зовнішньоекономічного контракту від 11.10.2006р. №11/10/06 до видів, визначених у статті 6 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та подовжено законодавчо встановлений термін розрахунків з 15.01.07 р. по 20.03.07 р.
В порушення вимог статті 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (зі змінами та доповненнями) в ході виконання даного контракту TOB „Моноліт" було порушено 90-денний термін розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У зв'язку із цим нерезидент ТОВ „Берг Строй" (РФ) повернув валютні кошти на рахунок TOB „Моноліт" згідно платіжного доручення від 02.03.07р. №12457644 в сумі 1 400 000,00 рос. руб., що складає 270 508,00 грн..
Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження здійснення з боку позивача заходів, які б сприяли зупиненню нарахуванню пені, останній не довів та не надав докази відсутності його вини у порушенні вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», за яке нараховані санкції, колегія суддів вважає нарахування таких санкцій обґрунтованим, а оспорюване рішення податкового органу таким, що прийнято останнім на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
При цьому, колегія суддів зауважує, що оспорюване позивачем рішення ДПІ у м. Чернігові не може розглядатись судом у якості податкового повідомлення-рішення, винесеного за процедурою, передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки по своїй суті є рішенням про застосування штрафних санкцій за порушення вимог чинного законодавства України з питань зовнішньоекономічної діяльності, прийнятим згідно «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III є спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. N 1251-XII, а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.
Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (статті 239, 241 Господарського кодексу України), порядок нарахування і стягнення яких не регулюється Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III.
Отже відповідно до положень ч.2 ст.241 ГК України та згідно Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, яка діяла на момент винесення оспорюваного рішення) обмеження чи встановлення граничних термінів, зі спливом яких суб»єкт господарювання звільняється від відповідальності за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не передбачено.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»на постанову Господарського суду Чернігівської області від 22 грудня 2009 року - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Чернігівської області від 22 грудня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Г.Г. Федорова
Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Коротких