Справа: № 2а-3546/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кочан В.М.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
"10" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Грищенко Т.М., Шурко О.І.,
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2010 року у справі за його позовом до Міністерства закордонних справ України про скасування наказу та поновлення на роботі, -
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства закордонних справ України про скасування наказу та поновлення на роботі Міністерства закордонних справ України №169-ос від 24.02.2009 року про звільнення його з роботи з посади другого секретаря Посольства України в Гвінейській республіці; поновлення його на раніше займаній посаді; стягнення з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у національній валюті та в іноземній валюті відповідно до поданих ним розрахунків та в якості відшкодування моральної шкоди 10000 гривень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2010 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 наказом МЗС України №372-ос від 03.02.2005 року був призначений з 07 лютого 2005 року на посаду другого секретаря з консульських питань Посольства України в Гвінейській Республіці на час довготермінового відрядження.
Наказом МЗС України №1364-ос від 23.05.2005 року наказ від 07.02.2005 року викладено в новій редакції, відповідно до якої позивача з 08 лютого 2005 року призначено на посаду другого секретаря з консульських питань Посольства України в Гвінейській Республіці на час довготермінового відрядження, визначено посадовий оклад та надбавку за вислугу років, присвоєно дипломатичний ранг другого секретаря другого класу.
Наказом від 29.12.2006 року №2974-ос ОСОБА_2 у відповідності до ст.22 Закону України «Про дипломатичну службу»було достроково відкликано з 25.12.2006 року в Україну та звільнено із займаної посади з 26.12.2006 року у зв'язку із невиконанням ним основних обов'язків працівників дипломатичної служби (ст. 30, ст. 41 Закону України «Про дипломатичну службу»).
Не погоджуючись із наказом №2974-ос від 29.12.2006 року, позивач звернувся до Дніпровського районного суду із позовом, в якому просив поновити його на роботі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.07.2008 року ОСОБА_2 було поновлено на роботі на посаді другого секретаря Посольства України в Гвінейській Республіці, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року постанову Дніпровського районного суду від 25.07.2008 року в частині стягнення на користь ОСОБА_2 44865 доларів США -скасовано, в решті постанову залишено без змін.
Наказом від 24.02.2009 року №169-ос на виконання постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 25.07.2008 року ОСОБА_2 було поновлено на роботі з 27.12.2006 року на посаді другого секретаря Посольства України в Гвінейській Республіці.
Пунктом 2 цього ж наказу було внесено зміни до пункту другого наказу МЗС України №2974-ос від 29.12.2006 року щодо звільнення позивача з посади другого секретаря Посольства України в Гвінейській Республіці у наступній редакції:
«ОСОБА_2 звільнити, з урахуванням листків непрацездатності, із займаної посади 12 березня 2007 року у зв'язку із невиконанням ним основних обов'язків працівників дипломатичної служби (ст. 30, ст. 41 Закону України «Про дипломатичну службу»)».
Окружний адміністративний суд м. Києва не знайшов в діях відповідача порушень вимог Закону та прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
Апеляційна інстанція не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній… справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Правовою умовою поновлення на роботі може бути обов'язкове визнання незаконним звільнення особи з роботи та визнання незаконним наказу про таке звільнення.
Аналіз матеріалів справи вказує на те, що Дніпровський районний суд м. Києва, задовольняючи позов ОСОБА_2 та поновлюючи його на роботі, фактично визнав неправомірність наказу №2974-ос від 29.12.2006 року, оскільки неможливо поновлення позивача на роботі при існуючому наказі про його звільнення.
За таких обставин судова колегія не може прийняти доводи відповідача щодо дійсності до теперішнього часу наказу № 2974-ос від 29.12.2006 року про звільнення позивача при його поновленні на роботі за рішенням суду від 25.07.2008 року, яке набуло чинності.
Більш того, діючим законодавством ніяким чином не передбачена можливість звільнення особи «заднім числом», тобто при поновленні на роботі в 2009 році, неможливо звільнити цю особу наказом за 2006 рік шляхом внесення змін в дати звільнення, зазначивши таку дату 12 березня 2007 року.
Апеляційна інстанція також вважає за необхідне зазначити, що при розгляді справи Дніпровським районним судом м. Києва досліджувався наказ №2974-ос від 29.12.2006 року без внесення відповідних змін, і саме на основі цієї редакції суд дійшов висновку про необхідність поновлення апелянта на роботі, а апеляційна інстанція погодилась з таким висновком суду першої інстанції, що підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009 року.
Отже, з вищенаведеного випливає, що відповідачем неправомірно пунктом 2 наказу від 24.02.2009 року №169-ос змінено редакцію п. 2 наказу №2974-ос від 29.12.2006 року, а тому він підлягає скасуванню в у відповідній частині.
Що ж стосується решти вимог, то колегія суддів виходить з наступного.
Оскільки фактично ОСОБА_2 буде поновлений на роботі лише після скасування п. 2 наказу від 24.02.2009 року №169-ос, то відповідно підлягає стягненню на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в національній валюті України, а саме за період з 26.07.2008 року по 27.10.2010 року в розмірі 24989,15 грн. Колегія суддів приймає розрахунки надані ОСОБА_2, оскільки вони не оспорювались відповідачем.
Також апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з тим, що колегією суддів встановлено порушення відповідачем норм чинного законодавства, то відповідно підлягає стягненню і моральна шкода в сумі 2000 грн.
За п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду та постановлення нової про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування п. 2 наказу Міністерства закордонних справ України № 169-ос від 24.02.2009 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди -скасувати, постановити в цій частині нову про задоволення позову.
Визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу Міністерства закордонних справ України № 169-ос від 24.02.2009 року.
Стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в національній валюті України за період з 26.07.2008 року по 27.10.2010 року в розмірі 24989,15 грн.
Стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 2000,00 грн.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 15.11.2010 року.