Справа: № 2а-2434/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.,
Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
"03" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бабенка К.А.,
суддів: Попович О.В.,
Шведа Е.Ю.,
при секретарі: Спєлковій М.В.,
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Консалтингова компанія «КІМО» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Консалтингова компанія «КІМО»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2009 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Позивача з питань правових відносин з ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот»за період з 01.01.2006 року по 31.08.2007 рік, за результатами якої, складено Акт перевірки № 78/1-23-08-31027059 від 16.02.2009 року. На підставі Акта перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення № 000072308/0 від 23.02.2009 року, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 798 277,00 грн. в тому числі 533 185,00 грн. за основним платежем та 265 092,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 000082308/0 від 23.02.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 999 724,50 грн., в тому числі 666 483,00 грн. за основним платежем та 333 241, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позивачем укладено договір з ТОВ Торгівельна компанія «Мілкот про надання абонентських інформаційних (консультаційних) послуг №48 від 01.03.2006 року, відповідно до вимог якого, сторонами складено акти прийому -передачі наданих послуг (а.с. 49-131) на загальну суму 3 199 110, 71 грн., в тому числі ПДВ 533 185, 12 грн. Вартість придбаних у ТОВ «ТК «Мілкот»інформаційно - консультативних послуг віднесено Позивачем до складу валових витрат у наступних звітних періодах: у І кварталі 2006 року у сумі 345 114,00 грн., у ІІ кварталі 2006 року -642 168,00 грн., у ІІІ кварталі 2006 року -637 442,00 грн., у ІV кварталі 2006 року -741 202, 00 грн., у І кварталі 2007 року -300 000,00 грн.
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, за змістом наведених норм Закону, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені в зв'язку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вiд 28.12.1994 року № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як вбачається з Інформаційного Листа Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97-ВР необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Судом першої інстанції встановлено, що Святошинським районним судом м. Києва по справі №1-136/08 від 19.02.2008 року, громадянина ОСОБА_4 засуджено за злочини передбачені частиною другою ст. 27, частиною другою ст. 205, частиною другою ст. 358 КК України, а саме за фіктивне підприємництво, що полягало у створенні ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот»з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі та підроблення документів, а висновком №10452 від 17.11.2008 року судово - почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи №70-00438 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, предметом дослідження якої були первинні бухгалтерські документи (податкові накладні, акти прийому - передачі) доведено невідповідність підписів у накладних підпису ОСОБА_5
В судовому засіданні представником Позивача не заперечувався той факт, що податкові накладні та акти прийому -передачі підписані невстановленою особою, не спростовано факт, що господарська операція з ТОВ «ТК «Мілкот»мала фіктивний характер. Тобто, Відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо відмови у задоволені адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Консалтингова компанія «КІМО»залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалу складено в повному обсязі 08.11.2010 року.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Попович О.В.
Швед Е.Ю.