Справа: № 2-а-3903/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І. Е.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
"04" листопада 2010 р. м. Київ
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенко Я. М., Умнової О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Житомирська механізована колона»про стягнення 33565,66 грн., за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Житомирська механізована колона»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 року, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 33565,66 грн. за не створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та не працевлаштування таких у 2008 році.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач мав працевлаштувати 6 інвалідів, але влаштував 5 чоловік, в зв'язку з чим не виконано норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання учасники не з'явилися будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з того, що відповідачем не були вжиті всі заходи для виконання нормативу робочих місць, для працевлаштування інвалідів, а тому застосування до підприємства адміністративно-господарських санкції та пені є правомірним.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту ч. 5 ст. 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно звіту за 2008 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача становить 142 особи, працевлаштуванню підлягали 6 інвалідів, тоді як працевлаштовано було 5 інвалідів.
На думку позивача, відповідачем не виконано норматив щодо працевлаштування 1 особи-інваліда.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.
Підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів та повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р. затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Відповідач звітував до центру зайнятості по формі 3-ПН та інформував центр зайнятості про потребу в працівниках-інвалідах.
Апелянтом вказано, що фактично в 2008 році на підприємстві працювало 8 інвалідів на восьми робочих місцях.
Інваліди ОСОБА_2 (оператор інформаційного забезпечення), ОСОБА_3 (бригадир), ОСОБА_4 (оператор ЕОМ), ОСОБА_5 (охоронець) працювали на підприємстві весь 2008 рік.
Інші інваліди -ОСОБА_6 (охоронець), ОСОБА_7 (електро-лінійник), ОСОБА_8 (столяр) працювали в ДП «Житомирська механізована колона»близько 4-5 місяців в 2008 році.
Тобто, на підприємстві було створено відповідно до Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Законодавство України покладає обов'язок працевлаштування інвалідів на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, орган місцевого самоврядування та громадській організації інвалідів за умови створення робочих місць для інвалідів та інформування зазначених органів з метою їх працевлаштування.
Позивачем не направлено до ДП «Житомирська механізована колона» інвалідів, для працевлаштування, на посади та робочі місця, які були зазначені відповідачем у звітах Форми №3-ПН про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів.
Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також, якщо не приймались заходи, спрямовані на недопущення порушення.
Однак, відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем були вжиті всі заходи для виконання нормативу робочих місць, для працевлаштування інвалідів, а тому безпідставною є вимога позивача про застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій
Вищевикладене свідчить про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 12, 41, 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Житомирська механізована колона»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 року у справі за адміністративним позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Житомирська механізована колона»про стягнення 33565,66 грн. -задовольнити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 року -скасувати та постановити нове рішення.
В задоволенні позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Житомирська механізована колона»про стягнення 33565,66 грн. - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 04 листопада 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. В. Умнова
Повний текст постанови виготовлено 04.11.2010 року.