Справа: № 2а-717/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Іваненко Т. В.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
Іменем України
"04" листопада 2010 р. м. Київ
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я. М., Умнової О. В.,
при секретарі Семенець Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції до Контрольно-ревізійного відділу в м. Житомирі про визнання дій неправомірними, за апеляційною скаргою Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Контрольно-ревізійного відділу в м. Житомирі про визнання дій неправомірними.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року відмовлено у відкритті провадження у справі, так як позовна заява не містить ознак публічно-правового спору, а відтак, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу та просить скасувати спірну ухвалу суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що відмова у відкритті провадження у справі була передчасною.
В судове засідання з'явилися представники сторін.
Представник апелянта підтримав скаргу, наполягав на її задоволенні, вказує, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Представник відповідача просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Оспорюваний позивачем акт ревізії, це письмовий документ, в якому зафіксовані певні обставини, що можуть бути в подальшому використані при прийнятті рішення уповноваженим органом (особою). Вони не мають обов'язкового характеру, а тому не є ні нормативно-правовими актами, ні актами індивідуальної дії.
Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Враховуючи вищевикладене, акт ревізії не встановлює для відповідного суб'єкта жодних прав та обов'язків.
Отже, такий документ не породжує певних правових наслідків, і не має обов'язкового характеру виконання для позивача.
Тобто, вищезазначений акт ревізії не покладає на позивача жодних обов'язків і не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.
Викладене, на думку колегії, свідчить про правомірність винесення рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі.
Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року у справі за адміністративним позовом Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції до Контрольно-ревізійного відділу в м. Житомирі про визнання дій неправомірними -залишити без задоволення.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 04 листопада 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. В. Умнова
Повний текст ухвали виготовлений 04 листопада 2010 року.