Справа: № 2а-7419/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Шостака О.О., Троян Н.М.;
при секретарі: Бундукову С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В травні 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, в якому просило:
- скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 0000472360/0 від 29 квітня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (разом із штрафними санкціями) за платежами - податок на додану вартість - в розмірі 54 405 гривень (п'ятдесят чотири тисячі чотириста п'ять гривень 00 коп.) та штрафних (фінансових) санкцій - 27 203 грн. (двадцять сім тисяч двісті три гривні 00 коп.);
- скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 0000482360/0 від 29 квітня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (разом із штрафними санкціями) за платежами - податок на прибуток приватних підприємців - 12 197 грн. (дванадцять тисяч сто дев'яносто сім гривень 00 коп.) та штрафних (фінансових) санкцій -5 669 гри. (п'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять гривень 00 коп.) (а.с. 4-7).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог повністю відмовлено (а.с. 143-153).
Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, представник позивача подав заяву про апеляційне оскарження (а.с. 154) та апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2010 р. по справі № 2а-7419/10/2670, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2010 р. по справі № 2а-7419/10/2670 та ухвалити нове рішення по справі, мотивуючи тим, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною (а.с. 160-161).
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи повністю в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв'язку із порушенням позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 1 пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.9 ст. 5 пп. 8.1.1 п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Абзацом другим ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. № 1251, фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.
Відповідно до абзацу другого п. 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 р., у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.
Штрафні санкції згідно з абзацами другим та третім цього пункту застосовуються в порядку та розмірах, визначених підпунктом 6.1.3 пункту 6 цієї Інструкції.
Згідно з пп. 6.1.3 п. 6 вказаної Інструкції, у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчить про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Абзацом п'ятим п. 8 даної Інструкції передбачено, що штрафна (фінансова) санкція згідно з абзацом другим цього пункту застосовується, починаючи з податкового періоду, на який припадає граничний термін подання такої податкової декларації, згідно з якою платником податків заявлено відшкодування податку на додану вартість з бюджету у завищеній сумі, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу.
Отже, на думку суду першої інстанції, відповідач правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.04.2010 р. № 0000472360/0 та № 0000482360/0.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва, на підставі направлень від 26.02.2010 р. № 299 та від 25.03.2010 р. № 310, виданих ДПІ у Подільському районі м. Києва, була проведена планова перевірка ТОВ «Автотрейд-Київ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.04.2007 р. по 30.09.2009 р. валютного та іншого законодавства за період з 10.04.2007 р. по 30.09.2009 р.
За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 15.04.2010 р. № 87/23-611/35000423 (а.с. 8-54).
В зазначеному акті встановлені порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 1 пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.9 ст. 5 пп. 8.1.1 п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, пп.11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 12 197 грн. та п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 54 410 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000482360/0 від 29.04.2010р., яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем - 12 197 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -5 669 грн., на загальну суму 17 866 грн. за порушення 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 1 пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.9 ст. 5 пп. 8.1.1 п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, пп.11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(а.с. 83) та № 0000472360/0 від 29.04.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем - 54 405 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 27 203 грн., на загальну суму 81 608 грн. за порушення та п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(а.с. 82).
Таким чином, посадовими особами ДПІ у Подільському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка, відповідно до вимог чинного законодавства України, право на проведення якої визначено положеннями ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
В акті перевірки зазначено, що TOB «Автотрейд-Київ»в особі директора Хлєбнікова А.С. укладено договір поставки від 01.09.2008 р. № 0110/08 з TOB «Велекс ТС»в особі директора ОСОБА_4
В договорі поставки від 01.09.2008 р. № 0110/08 порядок приймання-передачі товару не визначено.
Відповідно до наведеного вище договору на загальну суму 12 837 грн. 36 коп. в т.ч. ПДВ - 2 139 грн. 56 коп. отримано автомобільний товар - (диски, очищувач для коробки передачі) та оформлені видаткові накладні № 708 від 22.09.2008 р. та № 835 від 13.10.2008 р.
Однак, вид діяльності підприємства TOB «Велекс ТС»за КВЕД - оптова торгівля будівельними матеріалами.
Крім того, на підставі наведеного вище договору поставки від 01.09.2008 р. позивачем отримані товари на загальну суму 141 644, 87 грн. в т. ч ПДВ - 28 324 грн. 97 коп. (геолайнер, механічні поворотні круги, набор інструментів, установка для прокачки гальмівної системи, установка для заміни жидкості, прибор для очищення паливної системи, стенд для промивки та заповнення систем охолодження, мийка високого тиску, стенд демонстраційний 2-х видів, стенд для промивки і ультразвукової чистки форсунок).
Розрахунки проводились суб'єктами господарювання за відвантажений товар у безготівковій формі.
Крім того, в справі наявні рахунки на оплату постачальника № 0000091 від 22.09.2008 р. на суму 12 600 грн. у тому числі ПДВ 2 100 грн., № 0000093 від 22.09.2008 р. на суму 154 917 грн. 91 коп. в тому числі ПДВ - 25 819 грн. 65 коп., № 0000362 від 01.11.2008 р. на суму 158 000 грн. у тому числі ПДВ - 26 333 грн. 33 коп.
Перевіркою було встановлено, що станом на 30.09.2009 р. дебіторська/кредиторська заборгованість за відвантажений товар відсутня.
Засновником та директором ТОВ «Велекс ТС»у періоді взаємовідносин з позивачем значилась фізична особа - ОСОБА_4.
Згідно бази ДПС України внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.
В деклараціях не зазначались активи підприємства, не нараховувались податки з власників транспортних засобів, витрати на поліпшення основних засобів, суми амортизованих відрахувань не зазначені. На підприємстві обліковувався один працівник.
Як вбачається з матеріалів справи, декларації підписані ОСОБА_5.
Дніпровським районним судом м. Києва відкрита кримінальна справа стосовно ОСОБА_4
В матеріалах справи міститься вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 24.02.2010 р., яким ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (а.с. 77-80).
Слід відмітити, що відповідно до п. 4.1.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу положень абз. другого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
Датою виникнення валових витрат відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 даного закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно положень ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.
Несплачений платником податку податок на прибуток, внаслідок невірного формування валових витрат призводить до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
У відповідності до п. 1.2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, у позивача відсутні підстави до включення до складу валових витрат вартість придбання товарів на загальну суму 10 698 грн. у тому числі за 3 квартал 2008 р. в сумі 10 500 грн., 4 квартал 2008 р. - 198 грн., оскільки первинні документи на підставі договору поставки від 01.09.2008 р. № 0110/08 складені з порушенням вимог чинного законодавства, враховуючи його нікчемність.
В зв'язку з цим, у позивача також відсутні підстави для збільшення вартості основних засобів в 10 місяці 2008 р. та в 12 місяці 2008 р. та нарахування амортизаційних нарахувань в 1-3 кварталах 2009 р. на придбані основні фонди, що вплинуло на формування амортизаційних відрахувань за вказаним договором поставки.
Таким чином, податковим органом правомірно встановлено, що позивач завищив амортизаційні відрахування на суму 23 997 грн. у тому числі за 1 кв. 2009 р. в сумі 8 499 грн. за 2 кв. 2009 р. - 7 989 грн. за 3 кв. 2009 р. - 7 509 грн.
Згідно п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Згідно п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 даного Закону, амортизації підлягають витрати на: - придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; - самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; - проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; - капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
П.п. 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.
Таким чином, позивачем безпідставно нараховані амортизаційні відрахування на основні засоби на суму 23 997 грн. у тому числі за 1 квартал 2009 р. - 8 499 грн. , за 2 квартал 2009 р. - в сумі 7 989 грн. за 3 квартал 2009 р. - 7 509 грн.
Крім того, підприємством завищено амортизаційні відрахування, застосувавши норму її основних засобів 4 групи у розмірі 15%, на суму 2 053 грн., у тому числі: за 3 кв. 2008 року - в сумі 554 грн., за 4 кв. 2008 року - в сумі 470 грн., за 1 кв. 2009 року - в сумі 400 грн., за 2 кв. 2009 року - в сумі 340 грн., за 3 кв. 2009 року - в сумі 289 грн.
В порушення п.п. 8.1.1. п. 8.1., п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, п.п. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р., підприємством безпідставно нараховані амортизаційні відрахування на основні засоби на суму 3 685 грн., у тому числі: за 3 кв. 2008 року - в сумі 554 грн., за 4 кв. 2008 року - в сумі 1 170 грн., за 1 кв. 2009 року - в сумі 1 086 грн., за 2 кв. 2009 року - в сумі 1 013 грн., за 3 кв. 2009 року - в сумі 948 грн.
Крім того, за період з 10.04.2007 р. по 30.09.2009 р. TOB «Автотрейд-Київ»задекларовано податок на прибуток у сумі 13 476 грн.
Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 10.04.2007 р. по 30.09.2009 р. встановлено його заниження всього на суму 12 197 грн., у тому числі: за 3 квартал 2008 року - в сумі 2 764 грн., за 4 квартал 2008 року - в сумі 1 042 грн., за 1 квартал 2009 р.- в сумі 109 грн., за 2 квартал 2009 року - в сумі 5 694 грн., за 3 квартал 2009 року - в сумі 2 588 грн.
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право за нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
У відповідності до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. за № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платнику податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відсутність, недостовірність, неповне визначення у податкових накладних хоча б одного обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 7.2.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р., не дозволяє ідентифікувати податкові накладні, як такі що оформлені у відповідності до вимог існуючого законодавства. Та такі, що дозволяють платнику податків відносити зазначену в них суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Згідно з п.п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
В силу п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Тобто, діюче законодавство чітко передбачає, що відсутність у продавця статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладі, а вже видані податкові накладні набувають статусу фіктивних та як вже зазначалось вище, позбавляють покупця права на податковий кредит.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у позивача відсутні підстави для включення до податкового кредиту з ПДВ вартості придбаного товару у TOB «Велекс ТС».
Крім того, відповідно до виписаного TOB «Техноінвест С-ЛТД»платіжного рахунку: № 16/09-1 від 16.09.08 р на суму без ПДВ 35 000 грн. на суму ПДВ 7 000 грн., TOB «Автотрейд-Київ»проведено оплату на розрахунковий рахунок TOB «Техноінвест С-ЛТД»за поставку основних засобів, які не використовувались в виробничій діяльності підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, на придбання основних засобів підприємству виписана податкова накладна від 16.09.2008 р. № 14 на суму без ПДВ 35 000 грн., ПДВ 7 000 грн., а саме отримано електрочайник, холодильник, музичний центр, кавоварка, мікрохвильова піч, що включено позивачем до податкового кредиту в вересні 2008 р.
Відповідно до виписаного ПП «Сокіл»платіжного рахунку: № 929 від 26.06.08 р на суму без ПДВ 3 690,30 грн. на суму ПДВ 738,06 грн., TOB «Автотрейд-Київ»проведено оплату на розрахунковий рахунок ПП «Сокіл»за поставку основних засобів які не використовувались у виробничій діяльності підприємства.
На придбання основних засобів підприємству виписана податкова накладна від 26.06.2008 р. № 0000001908 на суму без ПДВ 3 690,30 грн. на суму ПДВ 738,06 грн., а саме отримано телевізор, що включено до податкового кредиту в червні 2008 р.
У відповідності до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з суми ПДВ сплачені за придбання товару, основних засобів, які не використовувались в господарській діяльності підприємства на суму 10 690 грн., у тому числі: за червень 2008 року в сумі 3 690 грн., за вересень 2008 року - в сумі 7 000 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем безпідставно завищено залишок від'ємного значення ПДВ, рядок 26 податкової декларації з податку на додану вартість, всього у сумі 54 410 грн., у тому числі: за червень 2008 року в сумі 3 690 грн., за вересень 2008 року - в сумі 12 670 грн., за жовтень 2008 року - в сумі 22 250 грн., за листопад 2008 року - за сумі 15 800 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в наступних періодах та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 54 405, в тому числі в липні 2009 р. у сумі 54 410 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.п. 3.2.1, п. 3.2.2. розділу 3 акта перевірки.
Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 165, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ»залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 03 листопада 2010 року.
Головуючий суддя Л.О. Костюк
Судді: О.О. Шостак
Н.М. Троян
Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 02.11.10.