Справа: № 2а-1847/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Шостака О.О., Троян Н.М.;
розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Підприємства облспоживспілки «Житомирська універсальна база»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Підприємства облспоживспілки «Житомирська універсальна база»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
В березні 2010 року позивач - Підприємство облспоживспілки «Житомирська універсальна база»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання рішення нечинним, в якому просило визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Житомирі від 04 березня 2010 р. № 0003252302 (а.с. 4-6).
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог підприємства облспоживспілки «Житомирська універсальна база»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003252302 від 04.03.2010 року відмовлено за безпідставністю позовних вимог (а.с. 142-143).
Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, позивач -Підприємство облспоживспілки «Житомирська універсальна база»подало заяву про апеляційне оскарження (а.с. 148) та апеляційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2010 р. по справі № 2а-1847/10/0670, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2010 р. по справі № 2а-1847/10/0670 та прийняти нову постанову суду, якою позов підприємства облспоживспілки «Житомирська універсальна база»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання рішення нечинним задовольнити в повному обсязі, мотивуючи тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права (а.с. 149-152).
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 2 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Так як, посадовим особам податкового органу під час проведення перевірки позивачем не були надані інші документи, що підтверджують облік товарних запасів, а саме книга надходжень товарів та товарно-грошові звіти, то факт порушення позивачем вимог п. 6, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є очевидним, а фінансові санкції до суб'єкта господарювання застосовані відповідно до вимог вказаного Закону.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до направлень на проведення перевірки № 162 та № 163 від 18.02.2010 року, ДПІ у Андрушівському районі була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій магазину, що розташований за адресою: вул. Леніна 3, м. Андрушівка, що належить суб'єкту господарської діяльності підприємству облспоживспілки «Житомирська універсальна база», про що складено акт № 0015/06/01/23/1771544 від 18.02.2010 року (а.с. 8-11).
Під час проведення перевірки встановлено порушення п. 6, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: в магазині не ведеться у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме, відсутні накладні на отримання алкогольних напоїв.
За результатами перевірки ДПІ у м. Житомирі винесено рішення № 0003252302 від 04.03.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 344,90 грн. (а.с. 7).
Крім того, встановлено що відповідно до Інструкції про застосування книжково-журнальної форми бухгалтерського обліку в організаціях і підприємствах споживчої кооперації у споживчій кооперації України застосовуються книжково-журнальна форма бухгалтерського обліку, яка базується на використанні журналів і книг спеціальної форми.
Цю форму обліку застосовують суб'єкти малого підприємництва.
Журнали є нагромаджувальними регістрами, що містять ряд реквізитів і мають різну будову, яка визначається особливостями господарських операцій, їх відображенням на рахунках і субрахунках бухгалтерського обліку.
Підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку є належним чином оформлені звіти матеріально відповідальних осіб з доданими до них первинними документами.
Крім того, було встановлено, що під час проведення перевірки накладні на придбання алкогольних напоїв на суму 672,45 грн. в магазині були відсутні, що підтверджується актом перевірки.
Колегія суддів відмічає, що відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
У відповідності до ст. 6 вказаного Закону, облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва.
Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Крім того, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктами 1, 3 і 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Статтею 2 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні.
Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.
Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Отже, ненадання завідувачем магазину перевіряючим книги надходжень товарів та товарно-грошових звітів, свідчить про порушення позивачем вимог п. 6, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Статтею 21 зазначеного Закону передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог.
В зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Зважаючи на те, що Житомирський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 41, 128, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Підприємства облспоживспілки «Житомирська універсальна база»залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.О. Костюк
Судді: О.О. Шостак
Н.М. Троян