Справа: №2-а-10029/09/1070 Головуючий у 1- й інстанції Старова Н.Е.
Суддя - доповідач: Романчук О.М
Іменем України
02 листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Романчук О.М.
суддів: Усенка В.Г.
Собківа Я.М.
при секретарі: Шевчук К.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -
Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області звернулися до Київського окружного адміністративного суду із позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник позивача по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в зв'язку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Як вбачається із матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області звернулися до Київського окружного адміністративного суду із позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачу надано достатньо повноважень для звернення вимог до примусового виконання без судового рішення.
Разом із тим, колегія суддів не може погодитись із таким виксновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Підставою звернення до суду стало винекнення у СПД -фізичної особи ОСОБА_3 перед управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок сплати страховіх внесків, стягнення недоїмки, нарахування штрафів та пені регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому базовим періодом для позивача є календарний місяць.
У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 106 Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
У відповідності до ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Проаналізувавши вищезазначені норми Закону, колегія суддів приходить до висновку, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»органам Пенсійного фонду надано право звернутися в установленому законом порядку і подати вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби або звернутися до суду чи господарського суду із позовом про стягнення недоїмки в судовому порядку.
Звернення в установленому законом порядку і подача вимоги про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби не є виключеною можливістю вирішення питань, які виникають під час стягнення зазначеного виду заборгованості.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про виключення можливості розгляду даної справи Київським окружним адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ст. 204 КАС України, скасовує ухвалу суду першої інстанції і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: