Головуючий у 1 інстанції - Запорожченко О.О.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
09 листопада 2010 року < > справа № 2а-2733/10/1213
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: Шишова О.О.
суддів Сіваченко І.В, Дяченко С.П.
в письмовому провадженні
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3
на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 24 вересня 2010 року по справі № 2а-2733/10/1213
за позовом ОСОБА_3
до Феодосійської міської ради
про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії
У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулась з адміністративним позовом Феодосійської міської ради, в якому просила суд визнати незаконними дії відповідача в частині порушення порядку та терміну розгляду заяви позивача про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель від 01.03.2010 року. Зобов'язати відповідача винести на розгляд сесії Феодосійської міської ради заяву позивача від 01.03.2010 року про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку та господарських споруд, згідно заяви від 01.03.2010 року та доданих о неї матеріалів.
Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 24 вересня 2010 року по справі № 2а-2733/10/1213 позов задоволений частково. Визнані протиправними дії Феодосійської міської ради в частині відмови винесення на сесію для розгляду заяви ОСОБА_3 від 01.03.2010 року про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Зобов'язана Феодосійська міська рада винести на розгляд сесії Феодосійської міської ради заяву ОСОБА_3 від 01.03.2010 року про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
З постановою суду не погодилась ОСОБА_3 та зазначила, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми процесуального права. В апеляційній скарзі вказала, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат з оплати правової допомоги, оскільки вона надала всі належні докази вказаних витрат. Просила суд змінити постанову суду першої інстанції, задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрати з оплати юридичних послуг.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивачем надано до суду договір про надання юридичних послуг від 29.03.2010 року та квитанцію прибуткового касового ордеру № 18 за оплату послуг за вищевказаним договором в сумі 500,00 грн.
Відповідно до вимог ст.90 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони.
Колегія суддів не погоджується з тим, що суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано розрахунку витрат та вартості послуг за договором про надання юридичних послуг позивачем та його представником та не надано доказів фактичних витрат робочого часу адвокату або іншого фахівця у галузі права на здійснення захисту інтересів позивача у суді, а саме витрати робочого часу є підставою для розрахунку компенсації витрат на правову допомогу в адміністративній справі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року.
Разом з тим вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року, визначено, що граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не повинна перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Відповідно журналів судового засідання, представник позивача був присутнім 11 червня 2010 року протягом 2 хвилин., 25 серпня 2010 року протягом 15 хвилин.
Згідно Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 р. № 1646-VI, Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-VI мінімальна заробітна плата в період 01.04.2010 - 30.06.2010 становила 884 грн. погодинна -5 ,29 грн.; у період 01.07.2010 - 30.09.2010 - 888 грн, погодинна 5,32 грн.
Розраховуючи граничний розмір оплати колегія суддів приходить до наступного:
по 11 червня 2010 року: 2хв.*5,29грн./60хв.*5%/100%=0,0088грн. округлюємо до 0,01грн.
по 25 серпня 2010 року: 15хв.*5,32грн./60хв.*5%/100%=0,0665грн., округлюємо до 0,07грн.
Загальна сума, що підлягає сплаті становить 0,08грн (0,01+0,07=0,08).
Крім того колегія суддів також вважає, що судові витрати підлягають стягненню з місцевого бюджету Феодосійської міської ради а не з Державного бюджету України.
Оскільки відповідно постанови суду першої інстанції на корить позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40 грн. загальна сума витрат які підлягають стягненню на користь ОСОБА_3 становить 3,48грн.
Статтею 201 КАС України встановлено, що підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Ураховуючи, що в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу суд першої інстанції помилково відмовив в повному обсязі, колегія суддів вважає в цій частині рішення змінити та частково задовольнити вимоги позивача.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 201, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 24 вересня 2010 року по справі № 2а-2733/10/1213 - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 24 вересня 2010 року по справі № 2а-2733/10/1213 - змінити.
Абзац четвертий резолютивної частини постанови Ленінського районного суду м.Луганська від 24 вересня 2010 року по справі № 2а-2733/10/1213 викласти в наступній редакції: Стягнути з місцевого бюджету Феодосійської міської ради на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 3,48 грн.
В решті постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 24 вересня 2010 року по справі № 2а-2733/10/1213 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді: І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко