Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"04" жовтня 2010 р. Справа № 42/169-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Соснова Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2575Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 22.07.10 по справі № 42/169-10
за позовом ТОВ "Тавр-Плюс", м. Артемівськ
до ПФ "Апія", м. Харків
про стягнення 49 938,22 грн. -
встановила:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавр-Плюс" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватної фірми "Апія" (відповідач) 42318,66 грн. боргу, 3871,33 грн. індексу інфляції та 416, 48 грн. 3% річних , 3331,75 грн. пені, з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару за укладеним між сторонами договором постачання № 663/07/08 від 23.07.2008 р.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Яризько В.О.) від 22.07.10 року по справі № 42/169-10 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 42318,66 грн., пеню в сумі 3331,75 грн., 3% річних у сумі 416,48 грн., інфляційні втрати в сумі 2760,81 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 488,28 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару за укладеним між сторонами договором постачання № 663/07/08 від 23.07.2008 р.; що інфляційні, річні та пеня підлягають стягненню з відповідача на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові, з посиланням на порушення судом при розгляді справи і винесенні рішення, норм процесуального права.
Зокрема в обґрунтування скарги відповідач зазначає, що суд безпідставно відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та розглянув її за відсутності представника відповідача, чим порушив встановлений законом принцип рівності сторін та інших учасників процесу перед законом і судом.
Вказані обставини, на думку відповідача, є підставою для скасування прийнятого по даній справі рішення та прийняття нового про відмову в позові.
Позивач свого представника в засідання судової колегії не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.
Беручи до уваги факт належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, а також те, що останньому було надано достатньо часу для підтвердження його доводів в судах обох інстанцій, судова колегія вважає за необхідне розглядати скаргу за відсутності представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції 23.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тавр-Плюс” (постачальник, позивач) та Приватною фірмою “Апія” (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 663/07/08, відповідно до умов якого позивач зобов'язався в порядку та строки, встановлені договором, передати у власність відповідача товар у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.
Відповідно до пункту 5.3 Договору покупець (відповідач) здійснює оплату на умовах відстрочки платежу протягом 7 банківських днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Відповідно до видаткової накладної № 1-00000608 від 15.12.2008 р. позивачем на адресу Приватної фірми "Апія" було відвантажено карбонат свинячий на загальну суму 52881,87 грн. Товар отриманий представником відповідача Сичовим В.В. (довіреність № 2/1018 від 15.12.2008 -а.с.16).
Як зазначає позивач у позовній заяві, розмір заборгованості відповідача на момент відвантаження товару за вищевказаною накладною, тобто станом на 15.12.2008 р. складала 204436,79 грн.; з 19 грудня 2008 по 13 лютого 2009 року відповідачем була проведена оплата товару в загальній сумі 215000,00 грн.; таким чином товар відвантажений 15.12.2008 р. був частково оплачений у розмірі 10563,21 грн. 13.02.2009р.
Тобто, заборгованість відповідача станом на 13.02.2009 р. склала 42318,66 грн.
Обставини щодо її несплати стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
З матеріалів також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару за укладеним між сторонами договором постачання № 663/07/08 від 23.07.2008 р.; що інфляційні, річні та пеня підлягають стягненню з відповідача на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення правомірно відхилив доводи відповідача стосовно того, що у видатковій накладній № 1-00000608 від 15.12.2008 р. не вказано як підставу поставки договір № 663/07/08 від 23.07.2008 р.
Ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.
Отже посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в видатковій накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.
Крім того, відповідачем не надано доказів укладення між сторонами інших договорів, тому суд вважає, що поставка товару згідно видаткової накладної № 1-00000608 від 15.12.2008 р. відбувалась на виконання умов договору № 663/07/08 від 23.07.2008 р.
Так само, відповідачем не надано доказів поставки позивачем неякісного товару. Такі докази не надані і на теперішній час, хоча відповідач мав можливість надати обґрунтування своєї позиції по справі.
При цьому позивачем до матеріалів справи надані ветеринарне свідоцтво та посвідчення про якість.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи, що за спірною накладною товар був поставлений 15.12.2008 р., то з врахуванням пункту 5.3 Договору строк оплати товару є 24.12.2008 р.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 42318,66 грн. заборгованості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з статтею 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання має вчиняться у письмовій формі.
Відповідно до п. 7.2 Договору № 663/07/08 від 23.07.2008 р. за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.
Позивачем наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 3331,75 грн.
Наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, арифметично розмір пені обчислений вірно, а тому наданий розрахунок обґрунтовано прийнятий судом першої інстанції.
За таких обставин, також обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3331,75 грн. пені.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, згідно якого сума нарахованих інфляційних складає 3871,33 грн., а також розрахунок 3% річних, згідно якого нараховані річні складають 416,48 грн.
Розглянувши вказані розрахунки суд правомірно зазначив, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами.
Стосовно нарахування інфляційних страт суд зазначає, що згідно Листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з врахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, враховуючи, що строк оплати товару настав 24.12.2008 р., то позивачем безпідставно нараховані інфляційні втрати за грудень 2008 р. у сумі 1110,52 грн., тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Разом з тим, також правомірними є висновки суду про задоволення позову в частині стягнення 3% річних у сумі 416,48 грн. та інфляційних втрат у сумі 2760,81 грн., в зв'язку з чим, рішення в даній частині також підлягає залишенню без змін.
При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача стосовно нібито порушення господарським судом процесуальних прав відповідача, а саме залишення без задоволення поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи та її розгляд за відсутності його представника.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, сторони (у тому числі і відповідач) заздалегідь були повідомлені судом про час і місце розгляду справи.
Тобто відповідачу надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав. Відповідач, зокрема, мав можливість надати заперечення на позов та всі необхідні документи в обґрунтування своєї правової позиції, а так само направити в судове засідання свого представника.
Посилання відповідача на неможливість прибуття представника документального підтвердження не знайшли. Зокрема матеріали справи не містять доказів того, що представник відповідача Соснова Т.В. дійсно знаходилась у відрядженні і, що у відрядження неможливо було направити іншого представника.
Крім того, суд враховує, що відповідач є юридичною особою, яка таким чином могла забезпечити явку іншого, не зайнятою іншою роботою, представника.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Подання безпідставних клопотань про відкладення розгляду справи з метою затягування її розгляду суперечить вимогам зазначеної статті кодексу.
Враховуючи викладене, а також те, що нормами ГПК України передбачено можливість розгляду судом справи за відсутності представників сторін, за умови належного повідомлення останніх про час та місце розгляду справи, висновки суду щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін, за наявними в даній справі матеріалами та документами є законними та обґрунтованими.
За таких обставин, вимоги відповідача щодо скасування рішення з вказаних підстав є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.
За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 22.07.10 року по справі № 42/169-10 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.193 Господарського кодексу України ст.ст.11, 509, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 41, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 22.07.10 року по справі № 42/169-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Барбашова С.В.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписано 08.10.2010 р.