Постанова
Іменем України
08 листопада 2010 року Справа № 2-28/2629.1-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Мурашова Наталя Ігорівна, довіреність № 2118 від 01.09.10р. орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго";
відповідача: ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 23.05.98р., фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
третьої особи: не з'явився, комунальне підприємство "Житловик-4";
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 02 серпня 2010 року у справі № 2-28/2629.1-2010
за позовом орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, Сімферополь, 95000)
в особі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Лінійна, 10, Євпаторія, 97400)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 97400)
третя особа: комунальне підприємство "Житловик-4" (м. Євпаторія, вул. 60-років ВЛКСМ, 20)
про стягнення 7006,73 грн.
12 березня 2009 року орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Євпаторійської філії звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 7006, 73 грн.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2010 року у справі № 2-28/2629.1-2010 позов орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Євпаторійської філії до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 7006,73 грн. задоволено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також воно прийнято при неповному та всебічному встановленню усіх обставин, які мають значення для розгляду справи. Також, заявник апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги неявку відповідача на розгляд справи та не вияснив факту отримання останнім ухвали суду, що є підставою для відкладення розгляду справи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2010 року комунальне підприємство "Житловик-4" було залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
За розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2010 року у зв'язку із хворобою суддю Лисенко В.А. було замінено на суддю Гоголя Ю.М. Головуючим по справі призначено суддю Голика В.С.
02 листопада 2010 року від третьої особи - комунального підприємства "Житловик-4" надійшло клопотання про розгляд даної справи без їх участі.
У судовому засіданні, призначене на 08 листопада 2010 року, представники сторін підтримали свої доводи та заперечення. заявлені у попередніх судових засіданнях.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2007 року між орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго»в особі Євпаторійської філії (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір на постачання теплової енергії № 26 (договір) (а.с. 6-9).
Відповідно пункту 1.1 договору, продавець приймає на себе зобов'язання продати покупцю енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігрів води на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченої чинним договором, з урахуванням температурного графіку, а покупець зобов'язується прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її по встановленим тарифам у передбачені договором строки.
Згідно з пунктом 6.1 договору, розрахунки за теплову енергію здійснюються в грошовій або іншій, не забороненої законодавством формі, щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється за опалення загальної площі 2-ої групи (організації) 71,22 кв.м. по тарифу 6,16 грн./м2 щомісячно на протязі всього року.
На виконання умов вищевказаного договору позивач, поставив відповідачу теплову енергію відповідно до рахунків, доданих до матеріалів справи, у період з 01 серпня 2008 року по 01 лютого 2009 року на суму 6722,22 грн. (а. с. 15-27)
Однак, відповідач у порушення умов договору вчасно та у повному обсязі за спожиту теплову енергію не розраховувалася, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 6722,22 грн., яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі розрахунком заборгованості за договором № 26 за період з 01 січня 2008 року до 01 лютого 2009 року (а. с. 11).
Відповідач суму боргу у розмірі 6722,22 грн. за поставлену теплову енергію у добровільному порядку не погашена.
Вказані обставини стали підставою для звернення орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»в особі Євпаторійської філії до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги містяться у статті 193 Господарського кодексу України.
Як зазначалось вище, позивач на виконання умов договору 01 серпня 2007 року № 26 поставив відповідачу теплову енергію на суму 6722,22 грн., що підтверджується матеріалами справи, яку позивач у порушення умов договору не сплатив.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав доказів оплати суми боргу у розмірі 6722, 22 грн.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у сумі 6722, 22 грн. підлягають задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За період з 01 лютого 2008 року по 01 лютого 2009 року сума 3% річних становить 98,19 грн., яка також підлягає стягненню у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання по договору з боку відповідача.
Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті статі 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з пунктом 7.2.1 договору покупець несе відповідальність за несвоєчасний розрахунок за поставлену теплову енергію у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки платежу.
Отже, з відповідача також підлягає стягненню пеня у сумі 186,32 грн.
Відповідач у порушення норм статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав ані суду першої, ані апеляційної інстанції докази, які спростовують вимоги позивача, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.
Стосовно, твердження заявника апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги неявку відповідача на розгляд справи та не вияснив факту отримання останнім ухвали суду, що є підставою для відкладення розгляду справи, слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі. Сторонам справи та у відповідних випадках - іншим учасникам процесу, установам, організаціям, надсилається решта належним чином завірених примірників процесуальних документів. На звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Таким чином, дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Судова колегія, дослідивши ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2010 року у даній справі, якою розгляд справи був відкладений на 02 серпня 2010 року дійшла висновку, що відмітка про відправлення копії ухвали сторонам по справі оформлена відповідно до наведених вимог названої Інструкції
Стосовно посилання апелянта на те, що він не приймав участь у судовому засіданні 02 серпня 2010 року у зв'язку з находженням на стаціонарному лікуванні у зв'язку з чим порушенні його процесуальні права, слід зазначити наступне.
Нормами статей 244, 246 Цивільного кодексу України та статті 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач по справі довіреністю уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси в усіх судових установах (а.с. 113), а тому знаходження ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні не позбавляє права його законного представника на участь у судовому засіданні.
Враховуючи викладене, оскаржене рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись статтями 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2010 року у справі № 2-28/2629.1-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді