Постанова
Іменем України
09 листопада 2010 року Справа № 2-11/1405-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача, Шеметова Олена Веніамінівна, довіреність № 33 від 05.06.08, товариство рятування на водах України;
представник відповідача, не з'явився, Виконавчий комітет Коктебельської селищної Ради;
представник третьої особи, не з'явився, Кримська республіканська рятувально-водолазна служба;
представник третьої особи, Мельніков Ігор Володимирович, довіреність № 132-Д від 31.12.09, Фонд майна Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 12.05.2010 року у справі № 2-11/1405-2010
за позовом Товариства рятування на водах України (вул. З. Гайдай, 3, оф. 256,Київ,04212)
до Виконавчого комітету Коктебельської селищної ради (пр. Висотний, 1,Коктебель,Феодосія, місто, Автономна Республіка Крим,98186)
треті особи: Кримська республіканська рятувально-водолазна служба (вул. Наукова, 3-16,Аграрне, м. Сімферополь,95492) (вул. Ген. Радіонова, 13,м. Сімферополь,95492) Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)
для відома: Феодосійському міжміському бюро реєстрації і технічної інвентаризації Автономної Республіки Крим (вул. Рахімова, 40, м. Феодосія, 98176)
про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 12.05.2010 року у справі №2-11/1405-2010 позов задоволено. Визнано за позивачем право власності на нежитлову будівлю з прибудовами, розташованими за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, 28. Визнано недійсними рішення виконавчого комітету Коктебельської селищної ради №441 від 19.01.2006 року та № 489 від 16.02.2006 року.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Фонд майна Автономної Республіки Крим подав апеляційну скаргу, просив скасувати зазначене рішення, посилаючись, що судом першої інстанції не було вжито всіх заходів для всебічного повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин у справі.
Заперечуючи проти апеляційної скарги товариство рятування на водах України вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просило у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 року було продовжено строк подання апеляційної скарги Фонду майна Автономної Республіки Крим.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 09 листопада 2010 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.Н., Фенько Т.П.
У судове засідання 09 листопада 2010 року представники відповідача - виконавчого комітету Коктебельської селищної ради, третьої особи -Кримської республіканської рятувально-водолазної служби не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача та третьої особи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
У березні 2010 року товариство рятування на водах України звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до виконавчого комітету Коктебельської селищної ради, третя особа - Кримська республіканська рятувально-водолазна служба, просило визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 03.03.2006 року виконкомом Коктебельської селищної ради та визнати за ним право власності на рятувальну станцію з прибудовами: А, А1, А2, АЗ, А4, А5 площею 252,8 кв. м.; ґанки - II, III, VI, V; терасу - VII; сходи - VIII, навіс - В, в1; склад -Ж площею 15,9 кв. м.; лебедочну - Б площею 8,4 кв. м; сарай -З, касу И площею 2,0 кв. м; обмінний пункт -К площею 2,0 кв. м; сарай - Л; вбиральню - У; навіс - Е, розташовані за адресою Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, буд. 28. Визнати право власності за позивачем на допоміжні споруди, технічне та енергетичне забезпечення, систему газо та водопостачання рятувальної станції, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, буд. 28. Визнати право власності за позивачем на надану для обслуговування земельну ділянку в існуючих межах, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, буд. 28.
Заявою про уточнення позовних вимог від 12.05.2010 року позивач просив визнати право власності на нежитлову будівлю (рятувальну станцію) з прибудовами: А, А1, А2, АЗ, А4, А5 площею 252,8 кв. м.; ґанки - II, III, VI, V; терасу - VII; сходи - VIII, навіс - В, в1; склад - Ж площею 15,9 кв. м.; лебедочну Б площею 8,4 кв. м; сарай З, касу И площею 2,0 кв. м; обміний пункт -К площею 2,0 кв. м; сарай - Л; вбиральню - У; навіс - Е, розташовані за адресою Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, буд. 28 за товариством рятування на водах України. Визнати недійсними рішення виконавчого комітету Коктебельської селищної ради №441 від 19.01.2006 року, на підставі якого 03.03.2006 року видано свідоцтво серії ЯЯЯ № 993843 про право власності на нерухоме майно (а.с. 29).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.04.2010 року до участі у справі був залучений Фонд майна Автономної Республіки Крим в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с. 54-55).
Заявою про уточнення позовних вимог від 12.05.2010 року позивач просив визнати право власності на нежитлову будівлю (рятувальну станцію) з прибудовами: А, А1, А2, АЗ, А4, А5 площею 252,8 кв. м.; ґанки - II, III, VI, V; терасу - VII; сходи - VIII, навіс - В, в1; склад - Ж, площею 15,9 кв. м.; лебедочну - Б площею 8,4 кв. м; сарай -З, касу - И площею 2,0 кв. м; обміний пункт - К площею 2,0 кв. м; сарай - Л; вбиральню - У; навіс - Е, розташованих за адресою Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, буд. 28 за товариством рятування на водах України. Визнати недійсними рішення виконавчого комітету Коктебельської селищної ради №441 від 19.01.2006 року та № 489 від 16.02.2006 року, на підставі яких 03.03.2006 року видано свідоцтво серії ЯЯЯ № 993843 про право власності на нерухоме майно (а.с. 52).
Оскаржене рішення мотивоване посиланням на норми Цивільного кодексу України щодо набуття права власності.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення.
Відповідно до частини 1 пункту 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає підстави набуття права власності, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - товариство рятування на водах України зареєстрований в якості всеукраїнської громадської організації 07.12.1992 року, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію об'єднання громадян № 342 від 07.12.1992 року та статут товариства рятування на водах України, зареєстрований Міністерством юстиції України 07 грудня 1992 року (а.с. 30-35), відповідно до якого позивач є всеукраїнською громадською організацією, яка об'єднує громадян і створене у результаті їхнього вільного волевиявлення на основі добровільності і спільності інтересів в досягненні мети та завдань, передбачених цим статутом. Товариство рятування на водах України створене Установчим з'їздом товариства рятування на водах Української РСР 08 жовтня 1970 року та здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Закону України "Про об'єднання громадян", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність громадських організацій (пункти 1.1-1.3 статуту, а.с. 31).
Відповідно до пункту 5.1 статуту товариства рятування на водах України його кошти формуються за рахунок: індивідуальних членських внесків, колективних членських внесків, надходжень від господарської діяльності, створених Товрятводом України госпрозрахункових організацій, підприємств; добровільних благодійних пожертвувань, та інших внесків громадян, установ та організацій.
Відповідно до статті 21 Закону України від 16.06.1992 року № 2460-XII "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності.
Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.
Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств.
На підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 199 від 25.06.1988 року, Розпорядження голови Ради Міністрів УРСР № 472-р від 02.11.1988 року та акту приймання-передачі від 03.12.1988 року Республіканському товариству рятування на водах передані організації рятувальних служб на воді від Міністерства житлово-комунального господарства УРСР. Вказане розпорядження на день розгляду справи є чинним (лист Міністерства юстиції від 10.12.2008 р. № 14354-0-33-08-34). Також передача матеріально-технічних ресурсів від Міністерства ЖКГ УРСР саме Республіканському товариству рятування на водах УРСР убачається з розподільної відомості від 10.05.1989 р.
На підставі постанови Президії Центральної ради Республіканського товариства рятування на водах УРСР від 03.11.1988 року від Міністерства житлово-комунального господарства УРСР прийняті безоплатно усі рятувальні служби, станції, пости, маневрено-пошукові групи, приміщення, будівлі та споруди, майно та інші матеріальні цінності (а.с. 61).
Факт приймання-передачі підтверджено відповідним актом від 22.02.1989 року (а.с. 19-20).
Згідно Положення про рятувальну водолазну службу на воді, яке розроблено на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 5 від 03.01.1996 року (а.с. 76), на підставі акта від 19.02.1998 р., рятувально-водолазні станції були передані Кримській республіканській рятувально-водолазній службі в тимчасове безоплатне користування.
У відповідності зі статутом Кримської республіканської рятувально-водолазної служби (п. п. 1.1., 1.2.) вона є бюджетною установою, заснованою на державній власності, та є підпорядкованою Відділу рятувально-водолазної служби України при Товаристві рятування на водах України (а.с. 48-51).
Відповідно до наказу товариства рятування на водах України (Відділ рятувально-водолазної служби України) № 18 від 30.07.2008 року зобов'язано Кримську республіканську рятувально-водолазну службу передати майно та основні фонди служби на баланс Товариства рятування на водах України (а.с. 23).
Стаття 24 Закону СРСР "Про затвердження основ цивільного законодавства Союзу РСР і Союзних Республік" від 08 грудня 1961 р., який діяв на момент передачі, передбачає, що власністю профспілкових та інших суспільних організацій є майно, необхідне їм для здійснення установчих завдань.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності права позивача на власність спірного майна: нежитлову будівлю (рятувальну станцію) з прибудовами.
З огляду на вищезазначене вимоги про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Коктебельської селищної ради №441 от 19.01.2006 року та № 489 від 16.02.2006 року, на підставі яких 03.03.2006 року видано свідоцтво серії ЯЯЯ № 993843 про право власності на нерухоме майно є такими, що підлягають задоволенню, оскільки зазначені акти порушують права позивача.
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що у рішеннях виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 441 від 19.01.2006р. та № 489 від 16.02.2006 року не наведено обґрунтування правових підстав по визнанню права власності за Кримською республіканською рятувально-водолазною службою.
Посилання заявника апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2007 року у справі № 2-20/9826.1-2006 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Фонду майна Автономної Республіки Крим про спонукання до укладання договору, та на роз'яснення, що позначені у тексті додаткового рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2007 року, що нежитлові приміщення є державним майном, знаходяться на балансі Кримської республіканської рятувально-водолазної служби відхиляються, оскільки факти, встановлені у зазначеному рішенні, не є преюдиціальними у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
З врахуванням вищенаведеного оскаржене рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2010 року у справі № 2-11/1405-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді