Постанова
Іменем України
10 листопада 2010 року Справа № 5002-32/3196-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Крименерго";
відповідач, ОСОБА_1, паспорт ЕЕ НОМЕР_1 від 13.05.05, фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
представник третьої особи, не з'явився, фірма "Ніколай";
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 26 серпня 2010 року у справі № 5002-32/3196-2010
за позовом відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034 АР Крим)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1),(АДРЕСА_2)
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: фірми "Ніколай" (вул. Західна, 5, місто Сімферополь, 95014), ( вул. Жовтневої Революції, 17, смт. Миколаївка, 95000 АР Крим)
про стягнення 99695,89 грн.
У червні 2010 року позивач - відкрите акціонерне товариство «Крименерго»звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якій просить стягнути з відповідача 99 695, 89 грн., у тому числі 62 660, 07 грн. - заборгованості за недораховану електричну енергію по акту № 102401 від 12.06.2007р., 4 484, 23 грн. - заборгованість за недораховану електричну енергію по акту № 106136 від 05.08.2009р., 27 239, 78 грн. - інфляційних втрат, 5 311,81 грн. -3% річних.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2010 до розгляду справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача залучена фірма «Ніколай»(а. с. 56-57).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки об'єкту було виявлено бездоговірне та безоблікове підключення з порушенням процедури оформлення, в наслідок чого і було складено відповідні акти і проведено розрахунок обсягу електричної енергії, недорахованої внаслідок порушення користувачем правил користування електричною енергією. При складанні даних актів представник відповідача заперечень та пояснень до актів не надав, про засідання комісії по розгляду вищевказаних актів був сповіщений належним чином.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року по справі №5002-32/3196-2010 позов задоволений.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині відмови у позові скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі заявник наполягає на тому, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до безпідставного стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за недораховану електричну енергію 99695,89 грн.
25 жовтня 2010 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
27 жовтня 2010 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло доповнення до апеляційної скарги.
У судовому засіданні 27 жовтня 2010 року оголошено перерву до 10 жовтня 2010 року.
У судове засідання, яке відбулось 10 жовтня 2010 року представники позивача та третьої особи не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з частини 2 статті 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до частини 26 Закону України „Про електроенергетику” та пункту 1.3 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Статтею 277 Господарського кодексу України покладено обов'язок на абонентів користуватися енергією з дотриманням правил користування енергією відповідного виду.
Згідно з частиною 1 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії - це домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.
Підпунктом 8 пункту 5.4 ПКЕЕ передбачено, що для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про спільне використання технологічних електричних мереж заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації такі документи: копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта).
Таким чином посилання заявника апеляційної скарги на відсутність зобов'язання укладати договір на поставку електричної енергії не можуть бути прийняті судом, як належні обґрунтування, оскільки Правилами користування електричною енергією передбачений порядок укладання договору і в тому випадку, коли споживач не є власником об'єкту.
Крім того, у договорі суборенди нежитлового приміщення від 01 лютого 2007 року, укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та фірмою «Ніколай», не передбачено відшкодування оплати електричної енергії у будь-який спосіб (а.с. 18).
Посадовими особами позивача було складено акт № 102401 від 12.06.2007 (а.с.19) та акт № 106136 від 05.08.2009 ( а.с. 24) «Про порушення правили користування електричною енергією для юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності».
В ході проведення перевірки об'єкту, який знаходиться за адресою: місто Сімферополь, вул. Западна 5, було встановлено порушення відповідачем правил користування користувачами електричної енергії шляхом користування електричною енергією без укладання договору про поставку електричної енергії.
Вказаний акт перевірки № 102401 від 12.06.2007 був підписаний відповідачем. Від підпису Акту № 106136 від 05.08.2009 відповідач відмовився.
Відповідно до пункту 6.42 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 №28, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.
Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.
15.06.2007 відбулося засідання комісії по розгляду акту № 102401 від 12.06.2007 по порушенню правил користування користувачами електричної енергії.
По результатам засідання комісії було складено протокол № 1466 від 15.06.207 (а.с. 20).
Розглянувши акт 102401 комісія дійшла висновку про те до сплати підлягає сума в розмірі 62 660, 07 грн.
14.08.2009 відбулося засідання комісії по розгляду акту № 106136 від 05.08.2009р по порушенню правил користування користувачами електричної енергії.
По результатам засідання комісії було складено протокол № 3894 від 14.08.2009 (а.с. 26).
Розглянувши акт 106136 комісія дійшла висновку про те до сплати підлягає сума в розмірі 4 484, 23 грн.
Відповідно до преамбули Закону України «Про електроенергетику»цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про електроенергетику»споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Як вбачається з пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про електроенергетику»правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Факт виявлених порушень підтверджується актом № 102401 від 12.06.2007 та протоколом № 1466 від 15.06.2007, актом № 106136 від 05.08.2009, протоколом № 3894 від 14.08.2009.
Відповідно до пункту 6.42 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 №28, споживач має право оскаржити до суду рішення комісії протягом 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу.
Відповідач правом на оскарження рішення комісії, оформлене протоколом № 1466 від 15.06.2007 та протоколом № 3894 від 14.08.2009, не скористався. Матеріали справи не містять доказів того, що протоколи № 1466 від 15.06.2007 та № 3894 від 14.08.2009 визнані недійними або скасовані.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 27 239, 78 грн. та 3% річних - у сумі 5 311, 81 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за актом № 102401 за період з жовтня 2007 року по травень 2010 року складає 33 204,83 грн.
Сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за актом № 106136 за період з жовтня 2009 року по травень 2010 року складає 303,35 грн.
Таким чином, сума загальних інфляційних втрат становить 33 508, 16 грн., проте, оскільки суд першої інстанції позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 27 239, 78 грн. правомірно стягнута з відповідача.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, сума 3% річних за період з 29.08.2007 по 07.06.2010 за актом № 102401 становить 5 222, 24 грн.
Сума 3% річних за період з за актом № 106136 за період з 24.09.2009р. по 07.06.2010 становить 94, 72 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 5 316, 96 грн., проте оскільки суд першої інстанції позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена сума 3% в розмірі 5 311,81 грн. правомірно стягнута з відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.
З огляду на викладене суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року у справі № 5002-32/3196-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді