01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
13.07.10 Справа № 9/046-10
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фаловської І.М. (доповідач по справі),
суддів:
Мостової Г. І.
Зеленіна Н.І.
при секретарі судового засідання -Вітюку Р.В.,
в судове засідання з'явились:
від позивача: Павленко В.І. -представник за дов. № 58 від 16.02.2010 року;
Лета Н.Ф. -представник за дов. № 33 від26.01.2010 року;
від відповідача: Гузєєв О.В. -представник за дов. від 29.04.2010 року;
від третьої особи-1: Павленко В.І. -представник за дов. від 24.02.2010 року;
від третьої особи-2: не з'явились;
розглянувши матеріали апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на рішення господарського суду Київської області від 06.04.2010 року,
у справі № 9/046-10 (суддя Сокуренко Л.В.),
за позовом відкритого акціонерного товариства «Аерок Обухів», м. Обухів, Київська область,
до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», м. Київ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1.NLB InterFinanz AG, м. Цюрих Швейцарія,
2.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук
Сергій Павлович, м. Київ,
про усунення перешкод у здійсненні права приватної власності,
Відкрите акціонерне товариство „Аерок Обухів” (далі -позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” (далі -відповідач, скаржние), за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача NLB InterFinanz AG (далі -третя особа-1) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича (третя особа - 2) про усунення перешкод у здійсненні права приватної власності.
Рішенням господарського суду Київської області від 06.04.2010 року позовні вимоги вдкритого акціонерного товариства «Аерок Обухів»задоволено в повному обсязі, зобов'язано відкрите акціонерне товариство Комерцій банк «Надра»не чинити відкритому акціонерному товариству «Аерок Обухів»перешкод у здійсненні права приватної власності; визнано припиненими з 09.02.2010 року правовідносини (зобов'язання) між відкритим акціонерним товариством «Аерок Обухів»та відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра»за кредитним договором № 30/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року та кредитною угодою № 31/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року; визнано припиненими з 09.02.2010 року правовідносини (зобов'язання) між відкритим акціонерним товариством «Аерок Обухів»та відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра»за договорами іпотеки від 05.04.2007 року за реєстровим № 1713з, договором застави транспортних засобів від 05.04.2007 року за реєстровим № 1715з, договором застави транспортних засобів від 24.07.2007 року за реєстровим № 3019, договором застави основних засобів від 05.04.2007 року, договором застави майнових прав № 30/ДЗМП/2007-978 від 18.09.2007 року, договором застави майнових прав № 31/ДЗМП/2007-978 від 05.04.2007 року, у зв'язку із проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог; зобов'язано відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»здійснити всі дії, необхідні задля зняття будь-яких обтяжень та обмежень з майна відкритого акціонерного товариства «Аерок Обухів», які виникли на підставі кредитних договорів № 30/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року та № 31/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року, договору іпотеки від 05.04.2007 року за реєстровим № 1713з, договору застави транспортних засобів від 05.04.2007 року за реєстровим № 1715з, договору застави транспортних засобів від 24.07.2007 року за реєстровим № 3019, договору застави основних засобів від 05.04.2007 року, договору застави майнових прав № 30/ДЗМП/2007-978 від 18.09.2007 року, договору застави майнових прав № 31/ДЗМП/2007-978 від 05.04.2007 року.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»звернулось з апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.04.2010 року, а провадження по справі припинити.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2010 року вказана апеляційна скарга прийнята до провадження та розгляд справи призначено за участю уповноважених представників сторін.
Позивач, згідно ст. 96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх безпідставними, непідтвердженими та такими, що суперечать обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що прийняте з повним дослідженням усіх доказів та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 13.07.2009 р. представник позивача зазначив, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і безпідставними, а тому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК Україні, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено господарським судом Київської області та підтверджується матеріалами справи, 05.04.2007 року між ВАТ «Аерок Обухів»(за договором - позичальник) та ВАТ КБ «Надра»(за договором - банк) був укладений кредитний договір № 30/КЛ/2007-978 (далі - Договір) та того ж дня, 05.04.2007 року була укладена кредитна угода № 31/КЛ/2007-978, відповідно до якої позивач отримав кредитні кошти і зобов'язувався в зазначені Договором строки здійснювати погашення тіла кредиту та процентів.
Для забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань по вищезазначеним Договорам, між сторонами були укладені забезпечувальні договори: договір іпотеки від 05.04.2007 року № 1713 зі змінами і доповненнями; договір застави транспортних засобів від 05.04.2007 року № 1715 зі змінами і доповненнями; договір застави транспортних засобів від 24.07.2007 року № 3019; договір застави основних засобів від 05.04.2007 року зі змінами і доповненнями; договір застави майнових прав № 30/ДЗМП/2007-978 від 18.09.2007 року зі змінами і доповненнями; договір застави майнових прав № 31/ДЗМП/2007-978 від 05.04.2007 року зі змінами і доповненнями (забезпечувальні договори).
Станом на 09.02.2010 року у позивача перед банком виникла непогашена заборгованість по тілу кредиту та процентам у розмірі 7 414 614,06 євро, що складається з непогашених процентів за грудень 2009 року, січень 2010 року та невиконаних зобов'язань по погашенню тіла кредиту, строк оплати яких настав 04.01.2010 року та 04.02.2010 року.
Відповідно до п.п. 3.4.1., 3.4.5. додаткової угоди № 6 від 23.06.2009 року до кредитного договору № 30/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року, а також п. 3.4.1. додаткової угоди № 4 від 23.06.2009 року до кредитної угоди № 31/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року, позивач має право достроково погасити всю заборгованість по Договорам, заздалегідь попередивши про це відповідача.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення, яке було направлено відповідачу 02.02.2010 року, позивач повідомив банк про такі наміри та вказав, що строк дострокового погашення кредиту - 09.02.2010 року.
Таким чином, позивач скористався своїм правом щодо можливості дострокового погашення заборгованості по кредитним договорам, повідомивши у встановленому Договором порядку про такі наміри відповідача.
Зі сторони Банку заперечень щодо таких дій не було, що свідчить про дотримання позивачем умов кредитних договорів при здійсненні дострокового погашення заборгованості.
Із наданих позивачем суду розрахунків вбачається, що загальна сума платежів, які останній повинен здійснити враховуючи наявну заборгованість та дострокове погашення кредиту по кредитному договору № 30/КЛ/2007-978 становить 4 066 627,07 євро - основного боргу, 138 533,84 євро - проценти, та по кредитній угоді - 3 155 614,47 євро - основного боргу, 53 838,68 євро -проценти, що разом складає 7 414 614,06 євро.
Далі, апеляційним судом було встановлено, що у ВАТ «Надра»(відповідача) виникли грошові зобов'язання перед NLB InterFinanz AG (третя особа 1), правовою підставою яких є кредитний договір NLBI/NB-Р-1 від 15.11.2006 року, кредитний договір NLBI/NB-F-2 від 15.11.2006 р та кредитний договір NLBI/NB-5 від 07.05.2007 року.
Як вбачається з вищенаведених документів, а також з розділу «Інші умови»кредитних договорів, які були укладені між третьою особою-1 і відповідачем, останніми передбачено право вимоги дострокового погашення заборгованості. Таким правом третя особа-1 скористалась, надіславши 20.10.2008 року відповідачу листи з такими вимогами, які містяться в матеріалах справи.
Таким чином третя особа-1 повідомила відповідача про припинення терміну дії позики за кредитними договорами NLBI/NB-Р-1 від 15.11.2006 року, NLBI/NB-F-2 від 15.11.2006 р та NLBI/NB-5 від 07.05.2007 року з одночасною вимогою негайно сплатити всі непогашені платежі, що мають бути сплачені за зазначеними договорами, разом з нарахованими відсотками та іншими платежами, втратами та витратами.
Враховуючи викладене, строк виконання зобов'язань ВАТ КБ «Надра»перед NLB InterFinanz AG щодо сплати суми заборгованості за кредитними договорами в розмірі 9 914 383,34 євро (тіло кредиту без врахування відсотків) настав 20.10.2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
05.02.2010 року між позивачем та NLB InterFinanz AG був укладений договір цесії та підписано акт прийому-передачі до нього, відповідно до яких третя особа-1 передала позивачу право вимоги у відповідача в розмірі 7 414 614,06 євро.
Факт щодо наявності заборгованості саме в такому розмірі не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з договорів, укладених між відповідачем та третьою особою 1, які на даний час є чинними, оскільки в судовому порядку не оскаржені, договорами не встановлено обмеження щодо переходу прав вимоги.
Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням ( ч. 2 ст. 516 ЦК України).
Третя особа-1 листом № 079 від 08.02.2010 р. повідомила відповідача про укладений договір цесії між третьою особою-1 та позивачем, тобто колегія суддів зазначає, що вимоги, встановлені чинним законодавством України були виконані належним чином.
Враховуючи вищевикладене, позивач є новим кредитором у зобов'язанні ВАТ Банк «Надра» за кредитними договорами NLBI/NB-Р-1 від 15.11.2006 року, NLBI/NB-F-2 від 15.11.2006 р та NLBI/NB-5 від 07.05.2007 року.
Отже, виходячи з вищенаведеного, заборгованість позивача перед відповідачем складає 7 414 614,06 євро, в свою чергу заборгованість відповідача перед позивачем складає також 7 414 614,06 євро.
Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного виду.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з кредитного договору №30/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року та кредитної угоди №31/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року, що укладені між позивачем та відповідачем, а також кредитних договорів NLBI/NB-Р-1 від 15.11.2006 року, NLBI/NB-F-2 від 15.11.2006 р та NLBI/NB-5 від 07.05.2007 року, що укладені між відповідачем та третьою особою-1, зобов'язання виникли щодо повернення грошових коштів.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги.
Також необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'являти до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.
Враховуючи лист третьої особи-1 № 079 від 08.02.2010 року про припинення терміну дії позики та лист позивача про дострокове погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що строк виконання за обома вимогами настав.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що дані вимоги є зустрічними та однорідними.
Відповідно до ч. 2 ст. 602 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї з сторін.
На підтвердження своїх доводів щодо здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли між сторонами, позивач надав заяву від 09.02.2010 року про зарахування зустрічних однорідних вимог з наступним припиненням основного зобов'язання та забезпечувальних договорів, які були укладені між сторонами.
Зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги у відповідності до ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України є способом припинення господарських зобов'язань.
З огляду на це, заява однієї сторони про зарахування зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.
Таким чином, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.
В матеріалах справи відсутні докази, які б могли свідчити про те, що після отримання відповідачем заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог, останній звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості, визнання правочину про зарахування однорідних зустрічних вимог недійсними в окремому провадженні або з зустрічними позовами.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що зарахування відбулося у відповідності до норм чинного законодавства.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що вимога позивача про можливість застосування такого способу захисту порушеного права, як припинення правовідношення та зобов'язання вчинити відповідача певні дії підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 15 ЦК України встановлено кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу шляхом припинення правовідношення.
Статтею 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Аналізуючи положення вищезазначених норм чинного законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що в результаті зарахування боргу ВАТ КБ «Надра»перед ТОВ «Аерок Обухів»за кредитними договорами, право на яке було передано йому на підставі укладеного з третьою особою договору цесії на суму 7 414 614,06 євро в рахунок погашення боргу ВАТ «Аерок Обухів»перед ВАТ КБ «Надра»за кредитними договором на суму 7 414 614,06 євро, дія кредитних договорів № 30/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року та № 31/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року, а отже й зобов'язання за ним припинились 09.02.2010 року.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що твердження позивача про те, що у зв'язку з припиненням кредитних договорів, автоматично припиняють свою дію і договори, які були укладенні на забезпечення виконання основного зобов'язання є доведеними та обґрунтованими.
В силу положень ст. 17 закону України «Про іпотеку», ст. 28 Закону України «Про заставу»та ст. 593 ЦК України іпотека та застава припиняється у разі припинення основного зобов'язання.
У зв'язку з обґрунтованістю вимог щодо припинення зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором №30/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 р. та кредитною угодою № 31/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року, відповідно до положень вищезазначених норм чинного законодавства, припиняють свою дію і забезпечувальні зобов'язання позивача перед відповідачем.
У зв'язку з вищенаведеним, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що зобов'язання за договорами іпотеки від 05.04.2007 року за № 1713, застави транспортних засобів від 05.04.2007 року за № 1715, застави транспортних засобів від 24.07.2007 року за № 3019; застави основних засобів від 05.04.2007 року, застави майнових прав № 30/ДЗМП/2007-978 від 18.09.2007 року, застави майнових прав № 31/ДЗМП/2007-978 від 05.04.2007 року, укладеними між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання припинених зарахуванням зобов'язань за кредитними договорами № 30/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року та № 31/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року також припинились.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи забезпечувальних договорів, вони були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.
У відповідності до п. 6 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек затвердженого Постановою КМУ від 31 березня 2004 р. № 410 приватним нотаріусом на основі укладених забезпечувальних договорів було внесено записи до реєстру заборони відчуження майна. До того ж нотаріусом було накладено заборону на відчуження зазначеного в договорах майна.
У разі визнання судом припиненими зобов'язання по договорам, юридичним наслідком, пов'язаним з таким припиненням, буде внесення до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про виключення запису про передачу майна в іпотеку та заборону його відчуження, що передбачено п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою КМУ від 31 березня 2004 р. № 410 та ч. 3 Інструкції про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 р. № 85/5.
Згідно статті 74 Закону України «Про нотаріат»нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі повідомлення установи банку про погашення кредиту та припинення у зв'язку з цим дії кредитного договору і договору іпотеки.
Ст. 34 Закону України «Про нотаріат»передбачена така нотаріальна дія, як зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.
Відповідно до п. 2 та п. 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та беручи до уваги роз'яснення, надане Міністерством юстиції 03.06.2009 року, щодо зняття заборони на відчуження нерухомого майна, нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації за заявою установи банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту).
У зв'язку з припиненням зобов'язань по кредитним договорам шляхом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, фактично позивачем були виконані умови цих договорів, на підставі чого останнім і було поставлено в заяві від 09.02.2010 року вимогу щодо вчинення відповідачем дій, необхідних для припинення дії забезпечувальних договорів.
З урахуванням тих обставин, що дія кредитних та забезпечувальних договорів припинилася, відповідач, в свою чергу, не вжив жодних заходів на вимогу позивача щодо припинення дії кредитних та забезпечувальних договорів, місцевий господарський суд правомірно зобов'язав відповідача здійснити передбачені законом дії щодо припинення дії забезпечувальних договорів, шляхом зобов'язання звернутись відповідача до приватного нотаріуса, який їх посвідчив, з заявами про їх припинення.
Оцінюючи наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього, слід зазначити, що обґрунтовуючи підстави для скасування прийнятого рішення, скаржник посилався на той факт, що заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, яку було направлено 09.02.2010 року не можна вважати здійсненим належним чином повідомлення про заміну кредитора, оскільки здійснення повідомлення боржника про заміну кредитора відбулося з порушенням умов кредитних договорів, за якими відбувається уступка права вимоги, адже саме первісний кредитор (NLB InterFinanz AG) зобов'язаний протягом п'яти днів повідомити боржника про кожний факт передачі прав.
Однак, колегія суддів відхиляє такі твердження відповідача та вважає їх необґрунтованими і безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи заява про зміну кредитора від 08.02.2010 року вих. №073 була передана скаржнику 10.02.2010 року, доказом чого є відповідна відмітка канцелярії ВАТ КБ «Надра»на цій заяві (вхідний номер 6320). Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що NLB InterFinanz AG належним чином повідомило боржника про заміну кредитора протягом п'ятиденного строку з моменту укладення договору цесії належним чином виконавши умови кредитних договорів.
Крім цього, обґрунтовуючи свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі, представник скаржника посилався на наявність укладеного між ним та Національним банком України кредитного договору № 47, в забезпечення виконання зобов'язань, за яким було укладено договір застави майнових прав № 827 від 14.11.2008 року, відповідно до умов якого ВАТ КБ «Надра» передало Національному банку України право вимоги за кредитними договорами № 30/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року та № 31/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року, що були укладені між відповідачем та позивачем. Скаржник вважає, що свої зобов'язання за кредитним договором з НБУ він не виконав, а тому фактично право вимоги за кредитними договорами, що є предметом застави згідно до умов договору застави майнових прав, в тому числі і кредитним договором № 30/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року та кредитною угодою № 31/КЛ/2007-978 від 05.04.2007 року належить Національному банку України.
На думку, відповідача, проведене зарахування зустрічних вимог від 09.02.2010 року та припинення дії спірних Договорів без отримання відповідного письмово погодження на це Національного банку України є незаконним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства щодо проведення такого зарахування.
Колегія суддів зазначає, що дані твердження відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Як вірно встановлено господарським судом Київської області та підтверджується матеріалами справи, предметом спору є правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем навколо зобов'язань, що випливають з кредитних та забезпечувальних договорів, які були укладені між відповідачем та позивачем та усунення перешкод у користуванні майном.
Частиною 2 ст. 73 закону України «Про Національний банк України», на яку посилався представник відповідача, передбачено, що безумовне право НБУ реалізується шляхом списання у безспірному порядку заборгованості з банківських рахунків і продажу інших активів, що перебувають у заставі.
Положенням ст. 73 закону України «Про Національний банк України» не передбачається наявність у НБУ права вимоги до позивача щодо звернення стягнення на його грошові кошти або інше майно, яке було передано в заставу відповідачу, що в свою чергу свідчить про те, що НБУ є або може стати стороною в укладених між позивачем та відповідачем кредитних угодах та забезпечувальних договорах.
Однак, в порушення вимог ст. 33 ГПК України скаржником не було надано належних доказів обставинам, зазначених в апеляційній скарзі. З матеріалів справи не вбачається, що НБУ є стороною укладених спірних договорів, доказів даних обставин скаржником надано не було.
Крім того, представником скаржника факт проведеного зарахування саме в зазначеному позивачем розмірі не оскаржувався, посилаючись на обставину незаконності його проведення у зв'язку з не отриманням письмового дозволу від НБУ.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими твердження скаржника щодо незаконності проведеного зарахування у зв'язку з відсутністю письмового дозволу від НБУ, а зарахування таким, що проведено у відповідності до ст.ст. 601-602 ГПК України, наслідком чого є припинення зобов'язань по укладених договорах, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає порушень процесуального права з боку місцевого господарського суду.
Отже, доводи скаржника з приводу скасування оскаржуваного рішення, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції до уваги та відхиляються як безпідставні, оскільки є необґрунтованими та не підтверджуються ані матеріалами справи, ані чинним законодавством.
Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та припинення провадження у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на рішення господарського суду Київської області від 06.04.2010 року у справі № 9/046-10 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 06.04.2010 року у справі № 9/046-10 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Фаловська І.М.
Судді:
Мостова Г. І.
Зеленіна Н.І.
Дата відправки