09.11.2010 року Справа № 10/259-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Науменко І.М., Мороз В.Ф.,
секретар судового засідання -Ковзиков В.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача -Бакуліна М.С., довіреність від 25 жовтня 2010 року № 967; Петренко В.С., довіреність від 12 липня 2010 року № 699;
від відповідача - не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерна”, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2010 року у справі № 10/259-10
за позовом Приватного акціонерного товариства “Ілліч-Сталь”, м.Маріуполь Донецької області
до Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерна”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 28754252,17 грн., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2010 року у справі № 10/259-10 (суддя Кощеєв І.М.) позовні вимоги ПАТ “Ілліч-Сталь” задоволено, стягнуто з ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну” на користь позивача суму основного боргу у розмірі 26533893,76 грн., суму пені у розмірі 1617941,03 грн., суму інфляційних 365619,02 грн., суму 3 % річних у розмірі 26799,36 грн., 25500 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При винесенні рішення господарський суд виходив із неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленої продукції за Контрактом від 24 грудня 2009 року №16/20/10, у зв'язку з чим з відповідача стягнуто заборгованість з нарахуванням пені, інфляційних та річних.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач -ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерна”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що надані позивачем залізничні накладні, надані позивачем на підтвердження факту прийому-передачі товару за Контрактом від 24 грудня 2009 року №16/20/10, не можуть бути належними доказами у справі, оскільки вони не містять обов'язкових реквізитів, які б дозволили віднести їх саме до цього Контракту. Також вказує, що він не отримував від позивача рахунків на оплату та первинних документів, тому мав можливості визначити суму здійсненої поставки, встановити, за яким саме контрактом поставлена продукція, у зв'язку з чим не мав можливості своєчасно перерахувати кошти. Відповідач стверджує, що сума основної заборгованості не є погодженою сторонами, а тому у нього не настав обов'язок по оплаті.
Позивач -ПАТ “Ілліч-Сталь” проти апеляційної скарги відповідача заперечує, рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення -без змін. У поданих відзивах зазначає про виконання своїх зобов'язань з поставки продукції, обумовленої контрактом та специфікаціями, залізничні квитанції є належним доказом відвантаження продукції відповідачеві. Також вказує про часткову оплату продукції відповідачем, чи останнім підтверджений факт поставки, а умовами договору строк оплати продукції обумовлений датою відвантаження, а не направлення рахунку-фактури.
Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (судової повістки) /а.с.123 т.2/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористався, явку представника в судове засідання не забезпечив. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача. Клопотання останнього про відкладення розгляду справи судовою колегією відхилене як необґрунтоване.
В порядку ст.77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладався з 28 жовтня 2010 року до 09 листопада 2010 року.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, 24 грудня 2009 року між позивачем -ЗАТ “Ілліч-Сталь” (постачальник) та відповідачем -ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Комінтерну” (покупець) укладено Контракт №16/20/10, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, кількість, асортимент, вартість та технічні умови на яку зазначені в специфікаціях, які є невід'ємними частками цього контракту (п.1.1. Контракту) /а.с.16-17 т.1/.
Відповідно до п.4.2 Контракту загальна сума контракту складає суму всіх специфікацій на даного Контракту.
До Контракту сторонами було підписано п'ять специфікацій, якими узгодили найменування продукції, її кількість, асортимент, вартість та технічні умови /а.с.18-22 т.1/.
Додатковими угодами до Контракту від 24 грудня 2009 року №16/20/10; від 05 січня 2010 року №1; від 20 січня 2010 року №2; від 28 січня 2010 року №3; від 26 лютого 2010 року №4; від 26 травня 2010 року №5 сторони узгодили додатково по кожному із замовлень вартість поставленої продукції та її кількість /а.с.70-74 т.2/.
В п.5.2 Контракту сторони узгоджено умови платежу -оплата відвантаженого металопрокату здійснюється банківським переводом з відстроченням платежу в 5 банківських днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження вважати дату календарного штемпеля станції Маріуполь-Сортировочна на залізничній квитанції.
На виконання умов Контракту, у період з січня 2010 року по травень 2010 року позивач відвантажив відповідачу сталь тонколистову гарячекатану в кількості та за ціною, визначена сторонами у специфікаціях, що підтверджується залізничними квитанціями. Загальна вартість поставленої продукції складає 29110942,68 грн.
Факт отримання продукції, її вартість та загальна сума поставки відповідачем не заперечуються.
В порушення умов договору, відповідач розрахувався з позивачем частково у сумі 2577048,92 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 26533893,76 грн. доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що відповідачем -ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерна”, не виконані зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про стягнення з відповідача суми заборгованості.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією відхиляються як безпідставні.
Твердження відповідача про ненадання позивачем первинних документів на підтвердження факту поставки продукції та виникнення обов'язку по його оплату спростовуються наявними у справі квитанціями про приймання вантажу.
Як передбачено сторонами в.п.3.1 Контракт, товар, який поставляється по даному Контракту, відвантажується на умовах поставок згідно “Инкотермс-2000”, зазначених в специфікаціях, які являються невід'ємними частинами Контракту.
У специфікаціях сторонами встановлені умови поставки -FCA ст.Маріуполь-Сортировочний.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгівельної палати “Інкотермс-2000” термін FCA “франко-перевізник” означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Стаття А.4 розділу FCA вказаних правил визначає, що продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 “а”, у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 “а”, не розвантаженим з транспортного засобу продавця.
Виходячи з умов п.5.2 Контракту поставка вважається здійсненою в момент передання продукції перевізнику - датою відвантаження є дата календарного штемпеля станції Маріуполь-Сортувальний на залізничній квитанції.
Отже, наявні у справі копії залізничних квитанції про приймання вантажу вважаються належним доказом виконання позивачем зобов'язань з поставки продукції та виникнення у відповідача обов'язку з оплати її вартості протягом п'яти банківських днів з моменту відвантаження (п.5.2 Контракту).
Твердження відповідача про ненастання обов'язку по оплаті з посиланням на ненадання йому рахунків-фактур судова колегія визнає неспроможними, оскільки за умовами договору виникнення обов'язку по оплаті пов'язується лише з моментом відвантаження продукції, платіжні реквізити позивача вказані в п.5.1 Контракту, а положення п.5.3 Контракту щодо вимог до платіжних документів стосуються лише відповідача.
Крім цього, як вбачається із матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялися платіжні-вимоги-доручення про оплату відвантаженої продукції з чітким зазначенням кількості відвантаженої продукції, номерів залізничних квитанцій та вартсоті продукції
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, відповідач, не заперечуючи факт отримання продукції, її вартість та загальну суму поставки, з формальних підстав ухиляється від виконання обов'язків по повній оплаті, оскільки зазначені відповідачем обставини не можуть слугувати підставою для звільнення від виконання його договірних зобов'язань.
Також, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних, річних та пені.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п.7.1 Контракту у разі несплати товару або простроченні сплати, покупець сплачує пеню у розмірі 0,3 % від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи, що відповідачем прострочено оплату продукції, позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 1617941,03 грн. виходячи із суми заборгованості по на кожній партії поставленої продукції виходячи з подвійної облікової ставки НБУ. Наведений позивачем розрахунок пені /а.с.10-11 т.1/ судова колегія вважає вірним.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання по оплаті продукції господарським судом обґрунтовано стягнуто з відповідача інфляційні втрати в сумі 365619,02 грн. та 3% річних в розмірі 26799,36 грн. Наведені позивачем розрахунки річних та інфляційних /а.с.12-15 т.1/ судова колегія вважає вірними.
На підставі вищевикладеного судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.
Заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом справи № 34/196пд за його позовом про визнання недійсним Контракту від 17 грудня 2009 року № 16/20/10 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Отже, обов'язок господарського суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі пов'язаності справи, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом, а також неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов'язаного спору.
Подання відповідачем позову про визнання недійсним Контракту № 16/20/10 не перешкоджає з'ясуванню обставин даної справи, оцінці наданих сторонами чи зібраних судом доказів, тобто фактичному розгляду справи і винесенні остаточного рішення і не свідчить про неможливість розгляду цієї справи по суті.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2010 року у справі №10/259-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерна” - без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді І.М.Науменко
В.Ф.Мороз