Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" жовтня 2010 р. Справа № 53/219-10 (н.р. 60/123-09)
вх. № 7773/1-53 (н.р. 60/123-09)
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився
відповідача - не з"явився
3-ї особи - Марченко С.О., за дов.
розглянувши справу за позовом ГООТ "Єлінф", с. Коропове
до Задонецька сільська рада, с. Задонецьке 3-я особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків
про визнання права власності
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2009 року задоволено позовні вимоги та визнано за Громадською організацією Оздоровче товариство "Єлінф" (63436, Харківська область, Зміївський район, с. Коропове, вул. Прибережна, 15, ідентифікаційний код 26201204) право власності на громадські будівлі літ. „И-1" загальною площею 17,6 кв.м, літ. „Г-1" загальною площею 22,2 кв.м, літ. „З-1" загальною площею 16,9 кв.м, літ. „К-1" загальною площею 21,6 кв.м, літ. „Л-1" загальною площею 14,4 кв.м, літ. „М-1" загальною площею 15,4 кв.м, літ. „Н-1" загальною площею 15,7 кв.м, літ. „О-1" загальною площею 20,3 кв.м, літ. „А-1" загальною площею 22,4 кв.м, літ. „Ж-1" загальною площею 24,6 кв.м, літ. „Е-1" загальною площею 20,0 кв.м, літ. „Д-1" загальною площею 16,5 кв.м, літ. „В-1" загальною площею 22,2 кв.м, літ. „Б-1" загальною площею 23,4 кв.м, літ. „Т-1" загальною площею 22,4 кв.м., розташовані за адресою: вул. Прибережна, № 15, село Коропове, Зміївського району, Харківської області.
Постановою Вищого господарського суду Харківської області від 30.06.2010 року касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2010 року було призначено справу до розгляду.
Позивач та відповідач в судове засідання не з*явились, витребуваних судом документів не надали, про час та місце слухання справи були повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.
До суду повернулась ухвала про призначення справи до розгляду від 31.08.2010 року, направлена на адресу позивача, з відміткою пошти: "адресат не значиться".
Представник 3-ї особи проти позову заперечував.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Громадською організацією Оздоровче товариство "Єлінф" (63436, Харківська область, Зміївський район, с. Коропове, вул. Прибережна, 15, ідентифікаційний код 26201204) було здійснено будівництво громадських будівель літ. „И-1" загальною площею 17,6 кв.м, літ. „Г-1" загальною площею 22,2 кв.м, літ. „З-1" загальною площею 16,9 кв.м, літ. „К-1" загальною площею 21,6 кв.м, літ. „Л-1" загальною площею 14,4 кв.м, літ. „М-1" загальною площею 15,4 кв.м, літ. „Н-1" загальною площею 15,7 кв.м, літ. „О-1" загальною площею 20,3 кв.м, літ. „А-1" загальною площею 22,4 кв.м, літ. „Ж-1" загальною площею 24,6 кв.м, літ. „Е-1" загальною площею 20,0 кв.м, літ. „Д-1" загальною площею 16,5 кв.м, літ. „В-1" загальною площею 22,2 кв.м, літ. „Б-1" загальною площею 23,4 кв.м, літ. „Т-1" загальною площею 22,4 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Прибережна, № 15, село Коропове, Зміївського району, Харківської області.
Нормами ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України закріплено правові підстави виникнення права власності на новостворене нерухоме майно; на підставі затвердженого акту прийняття об'єкту до експлуатації або за рішенням суду - на об'єкти самочинного будівництва.
Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. за № 923 зазначена процедура здійснюється, зокрема, з метою перевірки комісією готовності об'єкту до експлуатації, та цим Порядком передбачено затвердження акту державної приймальної комісії відповідним органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєстрацію в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.
Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування, також до компетенції відповідних рад належить прийняття рішення введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством та визнання права власності на це будівництво.
Доказів отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а також затвердженого у встановленому порядку акту державної приймальної комісії та належних доказів надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно Позивачем суду не надано.
Також згідно приписів ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивачем суду не надано доказів порушення або оспорювання його прав і законних інтересів саме відповідачем у справі.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджуються наданими суду доказами, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає залишає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суддя
рішення підписано судом 29.10.2010 року