Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" жовтня 2010 р. Справа № 47/224-10
вх. № 7319/5-47
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача - Колмакова В.В. довіреність б/н від 22.10.10 р.;
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекс-21", м. Харків
про стягнення 241 395,18 грн.
Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекс-21" пені у розмірі 129931,70 грн. та штрафу у розмірі 65 614,75 грн. по договору поставки №182 від 11.02.2010 року, який був укладений між сторонами. Також позивач просить зобов"язати відповідача виконати зобов"язання за договором поставки в натурі і поставити позивачу недопоставлену продукцію. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 2040,46 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.
Позивач 15 вересня 2010 року надав заяву про збільшення позовних вимог (вх.№19299), в якій просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 175 780,43 грн. та штраф у розмірі 65 614,75 грн., який був укладений між сторонами. Також позивач просить зобов"язати відповідача виконати зобов"язання за договором поставки в натурі і поставити позивачу недопоставлену продукцію, а саме: трубу гнуту ф159х30,ст.12Х1МФ,КГ-2675-ТР в кількості 1 шт.; відвод ф159х32, ст.15Х1М1Ф, 90 град., К650, 1948x3031x6000 25ОСТ108.321.18-82ТУ14-3-460-75 або еквівалент в кількості 1 шт.; трубу гнуту ф168x25, ст.12Х1МФ КГ-2723-Тр в кількості 1 шт.; трубу гнуту ф68x25, ст.12Х1МФ КГ-2760-Тр в кількості 1 шт.; відвод ф377х50,ст.15ГС КГ-2712-Тр в кількості 1 шт.; відвод ф426х19, ст.12Х1МФ, 90 град., R600,422х241х3780 28 ОСТ 108.321.22-82 ТУ 14-3-460-75 або еквівалент в кількості 1 шт.; відвод ф377х13,ст.20,30 град.,R1500,800х700х2285 32 ОСТ 108.321.15-82 ТУ 14.3.460-03 або еквівалент в кількості 1 шт.; відвод ф377х13, ст.20,90 град.R1500, 3604x500x6459 35ОСТ 108-321.15-82 ТУ 14.3.460-03 або еквівалент в кількості 1шт.; трубу ф273х30, ст.12Х1МФ КГ-4221-К в кількості 2 шт. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 2498,95 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Ухвалою господарського суду від 15 вересня 2010 року прийняті вищевказана зяава про збільшення позовних вимог та розгляд справи продовжено з урахуванням цих змін. Розгляд справи відкладено на 11 жовтня 2010 року о 12-00.
Присутній представник позивача у судовому засіданні 25 жовтня 2010 року позовні вимоги підтримує з урахуванням збільшень від 15 вересня 2010 року. Також надав пояснення до позовної заяви з урахуванням відзиву на позов (вх. №20552), які долучені судом до матеріалів справи.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні 25 жовтня 2010 року проти позову Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" заперечує, зазначає, що взяті на себе зобов"язання виконує належним чином, здійснює поставки товару без заявок позивача, про що надав письмові пояснення (вх.№24192), які долучені судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 25 жовтня 2010 року було оголошено перерву до 27 жовтня 2010 року о 12-00 годині.
Представник позивача у судове засідання після перерви не з"явився.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 27 жовтня 2010 року проти позову заперечував, з підстав викладених ним у письмових поясненнях, які були надані 25 жовтня 2010 року.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між ВАТ "Дніпроенерго" (Позивач, Покупець) та ТОВ "Промекс-21" (Відповідач, Постачальник) було укладено договір поставки від 11.02.2010 № 182. Відповідно до вказаного договору Відповідач взяв на себе зобов'язання передати у власність Позивача продукцію, вказану у договорі поставки, а Позивач - прийняти таку продукцію та оплатити.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2.1. договору поставки Постачальник поставляє продукцію протягом 30-ти календарних днів з моменту відправлення письмової заявки Покупцем. Отже, обов'язок постачальника щодо поставки продукції, а також строк його виконання угодою сторін поставлено у залежність від направлення Покупцем відповідної заявки.
Одними із засад цивільного законодавства, вказаних у ст. З Цивільного кодексу України, є справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Стосовно правовідносин між Позивачем та Відповідачем, порядку та строків поставки слід зазначити, що виконання Відповідачем зобов'язання зі своєчасної поставки продукції перебуває у безпосередньому зв'язку із отриманням письмової заявки Покупця. Неотримання (відсутність) заявки, позбавляє Постачальника можливості таку заявку виконати.
Як зазначає відповідач, заявки, про направлення яких стверджує Позивач, відповідач не отримав. Відповідно, обов'язок щодо поставки вказаної у договорі продукції не виник. Не зважаючи на відсутність заявок на поставку продукції відповідач з власної ініціативи такі поставки здійснював. Факти прийняття Позивачем такого виконання, а також сплата грошових коштів за поставлену продукцію, давали відповідачу упевненість щодо належного виконання умов договору поставки.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У позовній заяві та у судових засіданнях Позивач стверджує, що ним було направлено, а Відповідачем отримано, заявки № 1 та № 2. Відповідно, на думку Позивача, у Відповідача виник обов'язок щодо поставки продукції за такими заявками. На підтвердження факту отримання Відповідачем заявок на поставку продукції Позивачем надано повідомлення про вручення поштових відправлень, у яких у якості особи, якій такі відправлення були вручені, вказано Давидова.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно штатного розкладу ТОВ "Промекс-21" єдиним працівником товариства є директор. Відповідно до протоколу №1 загальних зборів ТОВ "Промекс-21" директором товариства було обрано ОСОБА_1. Отже, єдиною особою, уповноваженою діяти від імені ТОВ "Промекс-21", у тому числі одержувати поштову кореспонденцію, є саме директор - ОСОБА_1. Особа, вказана у повідомленнях про вручення поштових відправлень не є ані співробітником ТОВ "Промекс-21" ані особою, уповноваженою на отримання поштової кореспонденції. Оскільки ОСОБА_1. вказаної Позивачем поштової кореспонденції не отримував, підстави стверджувати про її отримання ТОВ "Промекс-21" відсутні.
Повідомлення про вручення поштового відправлення не є документом, який би свідчив, що на адресу Відповідача було направлено заявку на продукцію.
Повідомлення про вручення не вказує на вміст конверту, зміст документів, що знаходяться у ньому, та чи були будь-які документи взагалі. Отже, факт відправлення Відповідачеві письмових заявок, як це передбачено умовами договору від 11.02.2010 № 182, допустимими доказами не підтверджується.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, підставою для застосування до Відповідача відповідальності, встановленої договором від 11.02.2010 №182, є порушення зобов'язання, тобто його невиконання або неналежне виконання.
Як вбачається з вказаного вище, строки поставки продукції Відповідачем порушені не були, отже відсутні підстави для твердження про невиконання (неналежне виконання) Відповідачем умов договору від 11.02.2010 №182, як необхідної підстави для застосування господарських санкцій. Отже, вимога Позивача про стягнення з Відповідача неустойки та штрафу є безпідставною та необгрунтованою.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до цього, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
Справа №47/224-10
Повне рішення складене 27 жовтня 2010 року.