12.11.10 Справа № 7/92-10.
Господарський суд Сумської області у складі: судді Спиридонової Н.О.,
при секретарі Балицькому В.В.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Шевченко Л.Є. (дов. б/н від 25.06.2010р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №7/92-10
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Бурякорадгосп «Шевченківський», с.Храпівщина Сумського району Сумської області
до Державного підприємства «Сумиспирт», с.Стецьківка Сумського району Сумської області
про стягнення 69149 грн.,
встановив:
В судовому засіданні 11.11.2010р. було оголошено перерву до 10:00 год. 12.11.2010р.
У серпні 2010 року до господарського суду звернувся позивач з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 16/11/8 від 16.10.2009 року в розмірі 69149 грн., в тому числі: 63861 грн. заборгованості за поставлений товар, 5288 грн. пені за невиконання умов договору, а також стягнення 691,49 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
11.11.2010р. від представника позивача надійшли письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог, в яких він позов підтримує повністю.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника позивача.
Від відповідача надійшло клопотання, в якому він визнає наявність перед позивачем боргу в сумі 63861 грн. за поставлений товар та просить суд не стягувати штрафні санкції за договором купівлі -продажу, мотивуючи це тяжким фінансовим становищем та бажанням укласти мирову угоду з позивачем.
Представник відповідача в судовому засіданні вказане клопотання підтримав та не заперечує проти наявності боргу перед позивачем в сумі 63861 грн. за поставлений товар.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи позовної заяви, вислухавши представника відповідача, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу № 16/11/8 (а.с.10 -11).
У відповідності до п.1.1 зазначеного договору продавець (позивач) зобов'язується передати у власність, а покупець ( відповідач ) прийняти і оплатити на умовах даного договору жито в кількості 500 тон. всього на суму 350000 грн.
Згідно з пунктами п.2.2 вказаного договору, покупець зобов'язується провести оплату по кількості і якості прийнятого товару протягом 5-ти календарних днів з моменту поставки товару, з особового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця.
На виконання умов договору позивач продав відповідачу жито в кількості 341230 кг. по ціні 700 за 1 тону з ПДВ на загальну суму 238861 грн., що підтверджується відповідною накладною (а.с.14).
Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково та недоплатив позивачу 63861 грн. за поставлений товар, що підтверджується копією виписки по особовому рахунку позивача (а.с.17-22).
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України .
У відповідності до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 63861 грн. основного боргу підлягають задоволенню.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договором № 16/11/8 від 16.10.2009 року, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача 5288 грн. пені за невиконання умов договору також підлягає задоволенню.
В позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані із сплатою державного мита за подання позовної заяви в сумі 691,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначено господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язаних з розглядом справи, покладаються:
- при задоволенні позову - на відповідача;
- при відмові в позові - на позивача;
- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 691,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.
Що стосується клопотання відповідача про звільнення від сплати пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п.3 ч.1 статі 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. N 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що причини виникнення боргу по пені не є винятковими, строк прострочення виконання зобов'язання є досить значним, розмір пені відповідає наслідкам порушення зобов'язання, винна особа добровільно не сплатила основного боргу, тому підстави для звільнення відповідача від сплати пені відсутні.
Керуючись статтями 1, 2, 4, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 13, 15, 32, 33, 34, 44, 49, 69 статтями 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. N 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань», суд -
вирішив:
У задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати пені - відмовити.
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства «Сумиспирт» (Сумська область, Сумський район, с.Стецьківка, вул. Заводська, 1, ід. код 00375237, р/р 226008311510 в Сумському обласному управлінні ощадбанку м.Суми, МФО 337568) на користь Відкритого акціонерного товариства «Бурякорадгосп «Шевченківський» (Сумська область, Сумський район, с.Храпівщина, вул. Шевченка, 2-А, ід. код 00386991, р/р 26006301704108 в Сумському центральному відділенні ПІБ, МФО 337278) заборгованість за договором купівлі-продажу № 16/11/8 від 16.10.2009 року в сумі 69149 грн., в тому числі: 63861 грн. заборгованості за поставлений товар, 5288 грн. пені за невиконання умов договору; а також 691,49 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 15.11.2010р.
Суддя Н.О.Спиридонова
Суддя