Іменем України
10 листопада 2010 року справа № 5020-4/201
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Біотрейд”
(ідентифікаційний код 30502509, 49021, Дніпропетровська обл.,
місто Дніпропетровськ, вул. Берегова, будинок 135),
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1),
про стягнення збитків у розмірі 9900,00 грн.
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників сторін:
Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотрейд") -Шомуротов О.І. представник, довіреність б/н від 11.01.2010;
Відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) - не з'явилась.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Біотрейд” звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 9900,00 грн.
Позов обґрунтований втратою відповідачем обладнання -холодильників електричних “SEG-395” у кількості 3 штук, яке було орендовано останнім відповідно до умов договору суборенди №Си 1123/10х, що спричинило позивачу збитків на суму 9900,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.10.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 27.10.2010.
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладене 27.10.2010 на 10.11.2010 через нез'явлення представника відповідача у судове засідання.
У судове засідання 10.11.2010 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив.
Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (а.с.18).
Поштова кореспонденція фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, яка направлялась судом на адресу: АДРЕСА_1, поверталась на адресу суду з відміткою пошти про неможливість вручення у зв'язку з «закінченням терміну зберігання»(а.с. 23-24).
В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача виклав суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
11.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Біотрейд” (орендар) в особі директора Сімферопольської філії ТОВ “Біотрейд” -Шомуротова О.І. та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) був укладений Договір суборенди №Си1123-10х (арк.с. 8-9), за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв в тимчасове платне користування холодильне обладнання, а саме: холодильник електричний “SEG-395” вартістю 3300,00 грн. у кількості 3 штук з метою використання його суборендарем для зберігання, демонстрації і реалізації товарів -мінеральної води, безалкогольних напоїв, соків і нектарів.
Обладнання повинно бути встановлено у місці, узгодженому з Орендарем, яке доступне для огляду покупцями товарів із дотриманням правил встановлення та експлуатації обладнання, що зазначені в інструкції з експлуатації. Місце встановлення обладнання зазначається на плані-схемі, яке міститься в акті приймання-передачі обладнання (пункт 1.4 Договору).
Відповідно до пункту 4 Договору, орендар має право, зокрема, контролювати наявність, стан, цільове використання та ефективність використання обладнання, переданого в суборенду, для чого він має право в робочий час входити до приміщень, в яких встановлено обладнання. Орендар зобов'язаний, зокрема, прийняти обладнання від суборендаря по закінченню строку суборенди, у випадку розірвання чи припинення Договору в місті його встановлення.
За змістом п.п. 5.1.13 Договору суборенди, суборендар зобов'язаний, зокрема, відшкодувати Орендарю збитки у випадку втрати чи пошкодження обладнання, виплатити штрафні санкції.
Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків за Договором у розмірі спричинених збитків. Збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі, понад встановлених цим Договором штрафних санкції.
Пунктом 6.2 Договору регламентований порядок і розмір відшкодування збитків, пов'язаних з втратою чи пошкодженням суборендованого обладнання, а саме: у випадку втрати обладнання -в розмірі вартості аналогічного обладнання, виходячи із ринкової відпускної ціни, що дії на момент добровільного відшкодування збитків суборендарем, а якщо добровільне відшкодування не здійснено -то діючої на момент подання позову.
При цьому втратою обладнання слід розуміти: факт відсутності обладнання в місці його встановлення в торговельній точці, викрадення обладнання Суборендаря третіми особами незалежно від наявності його вини, опис, арешт та/чи виїмка обладнання органами державної виконавчої служби, іншими органами чи особами (пункт 6.2.1 Договору).
Згідно з пунктом 6.2.3 Договору, факт втрати обладнання підтверджується відповідним актом, складеним представником Орендаря за участю Суборендаря (чи його представника). У випадку відмови Суборендаря (чи його представника) від підписання акту, акт складається в односторонньому порядку і суборендар не має права його оскаржувати.
Відповідно до пункту 6.6 Договору у випадку порушення зобов'язань, передбачених цим Договором, Суборендар несе відповідальність незалежно від наявності його вини.
Будь-який спір, що виникає між сторонами по цьому Договору, чи в зв'язку з ним, по можливості вирішується шляхом переговорів. У випадку неможливості досягнення домовленості шляхом переговорів, спір підлягає передачі на розгляд і вирішення в господарському суді у відповідності з чинним законодавством України (пункт 7.1 Договору).
Договір набрав чинності з 11.01.2010 та діє протягом 3 місяців.
У випадку, якщо за 10 (десять) днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить у письмовому вигляді про намір припинити його дію чи змінити його умови, договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступні три місяця, при цьому укладення додаткової угоди про продовження строку дії Договору не потрібно. Кількість таких продовжень Договору є необмеженою.
Актом приймання-передачі обладнання за договором суборенди №№Си1123-10х від 11.01.2010 була підтверджена передача орендарем суборендарю холодильного обладнання -трьох холодильників “SEG-395” із заводськими номерами №№896569, 897535, 897605 та встановлення його за адресою: м. Севастополь, Приморський бульвар (виносна торгівля) (арк.с. 10).
03.03.2010, відповідно до умов договору, представником позивача була здійснена перевірка наявності та стану орендованого холодильного обладнання, за результатами якій була виявлена його відсутність у місті, зазначеному у акті прийому-передачі.
Відповідно до пункту 6.2.3 Договору, Орендарем 03.03.2010 був складений акт про втрату орендованого обладнання, яким встановлена відсутність холодильників у місті їх встановлення (арк.с. 11).
Акт втрати обладнання підписаний одноособово директором СФ ТОВ “Біотрейд”, у акті зазначено, що представник суборендаря від підписання документу відмовився.
Втрата суборендарем орендованого обладнання та відсутність холодильного обладнання у місті його встановлення і стала підставою для звернення орендаря з позовними вимогами про стягнення з відповідача збитків за втрату орендованого холодильного обладнання в розмірі 9900,00 грн., які дорівнюють вартості орендованих холодильників.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ? Кодекс), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми збитків за договором суборенди майна, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України - до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до частини першої статті 759, частини першої статті 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк; розмір цієї плати встановлюється договором найму.
Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав -передав майно в належному стані за актом прийому-передачі від 11.01.2010 (арк.с. 10), який підписаний уповноваженими представниками сторін.
Проте, відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання в повному обсязі не виконав -вимоги пункту 1.4 Договору, яким вимагається розміщення обладнання лише на узгодженом сторонами місці, ним були порушені. Станом на 03.03.2010 орендоване обладнання на узгодженому сторонами місті його розташування -м. Севастополь, Приморський бульвар, виносна торгівля - не знаходилося, що підтверджується наявними у справі матеріалами (арк.с. 11).
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач доказів виконання умов пункту 1.4 Договору та наявності орендованого майна на місті його установки згідно з актом приймання-передачі обладнання за договором суборенди від 11.01.2010 не надав.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Зобов'язання із заподіяння шкоди -це цивільне правовідношення, в силу якого одна сторона вправі вимагати відшкодування заподіяної йому шкоди у повному обсязі, а інша сторона зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну його діями.
Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, таким способом може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 2 статті 216 Цивільного кодексу України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Порядок такого відшкодування має здійснюватись згідно з правилами, встановленими для зобов'язань, що виникають із факту заподіяння шкоди, тобто правилами позадоговірної (деліктної) відповідальності.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Збитки -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. Притягнення до відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вищевказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.
В якості доказів спричинення збитків відповідачем, позивач надав акт втрати орендованого обладнання від 03.03.2010 (арк.с. 11), у висновку якого підтверджується відсутність холодильників в місті їх установки.
Як було зазначено, пунктом 6.2.1 Договору суборенди сторонами було узгоджено відшкодування збитків суборендарем орендарю у випадку втрати обладнання (відсутності обладнання в місті його встановлення) -в розмірі вартості аналогічного обладнання, виходячи із ринкової відпускної ціни, діючої на дату подання позову (арк.с. 8-9).
Відповідно до Договору суборенди вартість одиниці орендованого обладнання -холодильнику електричного “SEG-395” становить 3300,00 грн., враховуючи втрату холодильників в кількості 3 штук, позивач заявив до стягнення з відповідача суму спричинених збитків у розмірі 9900,00 грн. (3300,00 грн. * 3).
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у вказаної частині позову, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 9900,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., понесені позивачем.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Біотрейд” (ідентифікаційний код 30502509, 49021, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Берегова, будинок 135) суму збитків у розмірі 9900,00 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Біотрейд” (ідентифікаційний код 30502509, 49021, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Берегова, будинок 135) витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.С. Погребняк
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 15.11.2010