Іменем України
02 листопада 2010 року справа № 5020-3/008
За позовом Відкритого акціонерного товариства
„Енергетична компанія „Севастопольенерго”
(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської
(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Військової частини А-3009
(99001, м. Севастополь, с. Дергачі)
2. Комунального підприємства
„Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9”
(99014, м. Севастополь, вул. М. Крилова, 19)
3. Комунального підприємства „Енергосервіс”
(99003, м. Севастополь, вул. І. Голубця, 5)
4. Державного підприємства Міністерства оборони України
„102 підприємство електричних мереж”
(99011, м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 32)
про стягнення заборгованості в розмірі 134608,53 грн.,
за зустрічним Військового прокурора Севастопольського гарнізону
позовом: (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 27)
в інтересах Міністерства оборони України
держави в особі: (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6)
в особі його структурного підрозділу -
Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської
до Відкритого акціонерного товариства
„Енергетична компанія „Севастопольенерго”
про визнання договору № 151 від 20.05.2008 на поставку електричної енергії та додатків до нього недійсними в частині положень, які передбачають забезпечення споживача електричною енергією через прилад обліку № 761076 ТП-223,
Суддя Головко В.О.,
Представники учасників судового процесу:
позивач за первісним позовом (ВАТ „ЕК „Севастопольенерго”) -Гладченко О.І., юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 16376/0/2-09 від 29.12.2009;
позивач за первісним позовом (ВАТ „ЕК „Севастопольенерго”) -Васіна О.М., юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 1872/0/2-10 від 08.02.2010;
відповідач за первісним позовом (Севастопольська КЕЧ морська) -Кравець О.М., представник, довіреність б/н від 11.01.2010;
відповідач за первісним позовом (Севастопольська КЕЧ морська) -Добровольський М.П., представник, довіреність б/н від 09.07.2009;
відповідач за первісним позовом (Севастопольська КЕЧ морська) -Акчурін Н.Р., представник, довіреність б/н від 04.10.2010;
третя особа (Військова частина А-3009) -Волков О.А., представник, довіреність № 339 від 07.10.2010;
третя особа (КП „РЕП № 9”) -явку уповноваженого представника не забезпечила;
третя особа (КП „Енергосервіс”) -явку уповноваженого представника не забезпечила;
третя особа (ДП МОУ „102 підприємство електричних мереж”) -явку уповноваженого представника не забезпечила;
прокурор (військовий прокурор Севастопольського гарнізону) -Горщак Р.М., помічник військового прокурора, посвідчення № 324 від 12.11.2008;
прокурор (військовий прокурор Севастопольського гарнізону) -Жовнір С.О., помічник військового прокурора, посвідчення № 357 від 15.07.2010.
Обставини справи:
Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської про стягнення 181772,42 грн., з яких: 149625,72 грн. -заборгованість за активну електричну енергію; 3560,19 грн. -інфляційне збільшення суми боргу; 4267,35 грн. -3% річних; 24319,16 грн. -пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на статті 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, статті 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193, 275-277 Господарського кодексу України, вказує на невиконання відповідачем умов Договору № 151 від 20.05.2008 щодо оплати вартості спожитої електричної енергії. Крім того, у зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати електроенергії просить застосувати до останнього господарські санкції у вигляді пені, а також стягнути з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської 3% річних та інфляційні збитки.
Ухвалою від 18.01.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-3/008; до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено військову частину А-3009.
Ухвалою суду від 21.09.2010 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, також залучені: Комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9”, Комунальне підприємство „Енергосервіс” та Державне підприємство МОУ „102 підприємство електричних мереж”.
В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював розмір позовних вимог; згідно з останньою заявою від 14.10.2010 /т. с. 4, арк. с. 86/ просить стягнути з відповідача заборгованість за активну електричну енергію за період з 20.05.2008 по 17.11.2009 в розмірі 97362,92 грн.; пеню -24319,16 грн.; 3% річних -4267,35 грн.; інфляційні збитки - 3560,19 грн.
Заявою від 10.06.2010 військовий прокурор Севастопольського гарнізону повідомив про свій вступ у справу № 5020-3/008 /т. с. 2, арк. с. 119/.
Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов /т. с. 2, арк. с. 125-126/, згідно з яким проти позову заперечує, посилаючись на те, що жилі будинки №№ 21-39 по вул. Челнокова в м. Севастополі, які отримують електричну енергію через спірний прилад обліку № 761076 ТП-223, передані у комунальну власність територіальної громади м. Севастополя, а отже, не мають статусу військового майна і тому не можуть включатися до рахунків на оплату електричної енергії Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською.
Ухвалою від 13.07.2010 для спільного розгляду з первісним позовом прийнятий зустрічний позов військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі його структурного підрозділу -Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” про визнання договору № 151 від 20.05.2008 на поставку електричної енергії та додатків до нього недійсними в частині положень, які передбачають забезпечення споживача електричною енергією через прилад обліку № 761076 ТП-223 /т. с. 3, арк. с. 13-14/.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані посиланням на частину першу статті 203, частину першу статті 215 Цивільного кодексу України та частину першу статті 207 Господарського кодексу України. Зокрема прокурор стверджує, що всі додатки до Договору № 151 від 20.05.2008, якими передбачено постачання електричної енергії до житлових будинків №№ 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39 по вул. Челнокова в м. Севастополі, укладені сторонами із перевищенням своїх повноважень та суперечать державним інтересам.
Відповідач за зустрічним позовом надав відзив на позов /т. с. 3, арк. с. 69-70/, в якому проти зустрічних позовних вимог заперечує, зважаючи на відповідність спірного договору чинному законодавству.
Третя особа (Комунальне підприємство „Енергосервіс”) в письмових поясненнях по суті спору зазначила, що прийняла на баланс зовнішні інженерні електромережі по вул. Челнокова, буд. 21-39 та інженерні мережі електроспоживання; ані ТП-223, ані прилад обліку електричної енергії № 761076 на баланс КП „Енергосервіс” не приймався; Комунальне підприємство „Енергосервіс” не є споживачем електричної енергії щодо зазначених об'єктів житлового фонду /т. с. 3, арк. с. 99/. Щодо вимог зустрічного позову вважає, що відсутні підстави для визнання Договору № 151 від 20.05.2008 на поставку електричної енергії недійсним /т. с. 3, арк. с. 103/.
Третя особа (Комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9”) також надала письмові пояснення по суті спору /т. с. 4, арк. с. 101/, в яких вказує на те, що внутрішньобудинкові електричні мережі житлових будинків по вул. Челнокова, 21-39 передані на баланс КП „Енергосервіс”. Жителі цих будинків здійснюють оплату за спожиту електричну енергію безпосередньо ВАТ ЕК „Севастопольенерго”.
Третя особа (військова частина А-3009) в письмових поясненнях по суті спору зазначила, що з 01.01.2007 всі розрахунки за електричну енергію, спожиту військовою частиною А-3009, здійснює Севастопольська КЕЧ морська; військова частина А-3009 бухгалтерський облік щодо розрахунків за електроенергію не веде /т. с. 3, арк. с. 5/.
Розгляд справи неодноразово відкладався, а в судовому засіданні 28.10.2010 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 02.11.2010.
Після перерви розгляд справи продовжено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб, суд -
20.05.2008 Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (Постачальник), військова частина А-3009 (Споживач) та Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина (морська) (Платник) уклали договір № 151 на поставку електричної енергії (далі -Договір /т. с. 1, арк. с. 8-14/), причому даний Договір підписаний з боку Споживача -військової частини А-3009 -30.04.2006, тобто більше ніж за два роки до його підписання іншими сторонами.
Відповідно до пункту 1 Договору Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Платник сплачує Постачальнику вартість спожитої електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначені в Додатку 2 „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”.
Підпунктами 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 Договору на Споживача покладений обов'язок виконувати умови цього Договору та дотримувати режими споживання електричної енергії відповідно до положень розділу 5 цього Договору.
Підпунктом 2.3.5 Договору встановлений обов'язок Платника сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії відповідно до умов Додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показників засобів (чи приладів) обліку електричної енергії”.
Згідно з пунктами 1, 2, 3.1 Додатку 6 „Порядок розрахунків” /т. с. 1, арк. с. 18-20/, всі рахунки на оплату електричної енергії мають оплачуватися Платником в строк до 5 операційних днів із дня виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку. Датою остаточного розрахунку є 25 число кожного місяця. Щомісячно 20 числа представник Споживача надає до служби Енергопостачання ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” звіт про спожиту електричну енергію Споживачем та його субспоживачами за розрахунковий період. Платник здійснює оплату спожитої електричної енергії в строк до 5 операційних днів із дня виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку.
Оплата інших платежів, до яких належать, зокрема, суми штрафних санкцій, здійснюється також в строк до 5 операційних днів з дня виписки рахунку (пункт 3.3 Додатку 6 „Порядок розрахунків”).
У випадку несвоєчасної оплати, обумовлених Порядком платежів, Постачальник здійснює Платнику нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу; пеня нараховується з наступного дня після дати остаточного розрахунку (пункт 6 Додатку 6 „Порядок розрахунків”).
Аналогічне положення міститься і в Договорі. Так, згідно з пунктом 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.5-2.3.6 цього Договору, із порушенням строків, визначених відповідними додатками, Платник платить Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені вказується в розрахунковому документі окремим рядком.
Крім того Платник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних з простроченої суми боргу (пункт 7 Додатку 6 „Порядок розрахунків”).
Згідно з пунктом 2.5 Договору, у випадку звільнення Споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (в тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-якому вигляді займаного приміщення Споживач зобов'язаний повідомити Постачальника за 20 днів до дня змін власника приміщення і в той же строк Платник зобов'язаний здійснити оплату усіх видів платежів, передбачених цим Договором, по день зміни власника приміщень включно, а Постачальник зобов'язаний припинити поставку електричної енергії із дня звільнення Споживачем приміщення.
Відносини із третіми особами, об'єктивно присутніми в процесі забезпечення Споживача електричною енергією, врегульовані розділом 8 Договору.
Зокрема, Споживач передає електричну енергію субспоживачам, перелік яких визначено в Додатку „Дані про відпущення електроенергії споживачам”, в межах договірної величини потужності і в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 і з врахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток „Обсяги поставки електричної енергії споживачу і субспоживачам”) (пункт 8.1.2 Договору).
Споживач передає Постачальнику дані про обсяги споживання електричної енергії субспоживачами в порядку, визначеному розділом 5 Договору, а також звіт про спожиту субспоживачами електричної енергії (пункт 8.1.3 Договору).
У випадку заборгованості субспоживача за електричну енергію за вимогою Постачальника Споживач відключає електроустановки цього субспоживача в строки, які вказуються Споживачу Постачальником відповідним розпорядженням, або після складання відповідного акта, що надає можливість Постачальнику відключити електроустановки цього субспоживача (пункт 8.1.6 Договору).
Відповідно до пункту 9.4 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання та укладений на строк до 31.12.2008. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до спливу строку дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії чи перегляд його умов.
Як вбачається з Додатку 3 „Перелік місць установки розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються, за якими здійснюються розрахунки за поставлену електроенергію” до Договору /т. с. 1, арк. с. 17/, спірний прилад обліку електроенергії № 761076 ТП-223 включений до даного переліку із приміткою „побут” (рядок 21).
Згідно з Додатком 10 „Дані про відпуск електроенергії субспоживачам” до Договору /т. с. 3, арк. с. 87/ лічильник № 761076 є підкорінним до основного (корінного) № 069169. При цьому субспоживачем за вказаним лічильником № 761076 є Домоуправління № 1 (рядок 1).
За період з 20.04.2008 по 20.10.2009 Споживачем (в/ч А-3009) Постачальнику щомісяця надавалися Акти про використання електричної енергії /т. с. 1, арк. с. 86-138, т. с. 2, арк. с. 121-124/.
На підставі наданих актів позивач виставив відповідачеві рахунки-акти виконаних робіт:
№ 25880 від 20.05.2008 на суму 113388,49 грн. (з ПДВ), в тому числі 50880 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 10023,36 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 23/;
№ 31047 від 19.06.2008 на суму 76317,94 грн. (з ПДВ), в тому числі 45680 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 8998,96 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 25/;
№ 36445 від 18.07.2008 на суму 80081,98 грн. (з ПДВ), в тому числі 45760 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 9014,72 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 32-33/;
№ 42491 від 20.08.2008 на суму 114443,17 грн. (з ПДВ), в тому числі 57856 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 11397,63 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 34-35/;
№ 47558 від 19.09.2008 на суму 68015,96 грн. (з ПДВ), в тому числі 49904 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 9831,09 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 39-40/;
№ 52952 від 20.10.2008 на суму 106924,06 грн. (з ПДВ), в тому числі 50160 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 9881,52 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 41-42/;
№ 58779 від 20.11.2008 на суму 180407,22 грн. (з ПДВ), в тому числі 58826 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 11588,72 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 45-46/;
№ 63954 від 18.12.2008 на суму 167444,47 грн. (з ПДВ), в тому числі 53252 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 10490,64 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 47-48/;
№ 4376 від 20.01.2009 на суму 265311,11 грн. (з ПДВ), в тому числі 86487 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 17037,94 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 49-50/;
№ 10135 від 20.02.2009 на суму 234843,05 грн. (з ПДВ), в тому числі 62590 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 12330,23 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 51/;
№ 15379 від 19.03.2009 на суму 216924,74 грн. (з ПДВ), в тому числі 71397 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 14065,21 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 54-55/;
№ 20489 від 17.04.2009 на суму 170006,89 грн. (з ПДВ), в тому числі 54495 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 10735,52 грн. (без ПДВ) /т. с. 3, арк. с. 73-74/;
№ 26495 від 20.05.2009 на суму 109579,49 грн. (з ПДВ), в тому числі 57266 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 11281,40 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 58/;
№ 32261 від 22.06.2009 на суму 64378,50 грн. (з ПДВ), в тому числі 43002 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 8471,39 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 59/;
№ 37745 від 21.07.2009 на суму 65874,11 грн. (з ПДВ), в тому числі 50621 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 9972,34 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 62-63/;
№ 43065 від 20.08.2009 на суму 855544,29 грн. (з ПДВ), в тому числі 43308 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 8531,68 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 64/;
№ 48750 від 21.09.2009 на суму 72832,97 грн. (з ПДВ), в тому числі 47847 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 9425,86 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 65-66/;
№ 54054 від 20.10.2009 на суму 89627,82 грн. (з ПДВ), в тому числі 45276 кВт/год. за тарифом 0,19700 грн. на суму 8919,37 грн. (без ПДВ) /т. с. 1, арк. с. 67-68/.
За вказаний період позивач здійснив зняття нарахувань, що відображено в рахунках-актах:
№ 32644 від 27.06.2008 на суму 10776,43 грн. (з ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 24.11.2007 по 31.05.2008 загальною кількістю 21211 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 26/;
№ 33066 від 07.07.2008 на суму 55847,84 грн. (з ПДВ) за відпущену електроенергію загальною кількістю 236243 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 29/;
№ 35934 від 17.07.2008 на суму 30128,60 грн. (з ПДВ) за відпущену електроенергію загальною кількістю 88841 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 30/;
№ 43427 від 26.08.2008 на суму 14139,76 грн. (з ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 18.07.2008 по 20.08.2008 загальною кількістю 43875 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 36/;
№ 47073 від 18.09.2008 на суму 18610,13 грн. (з ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 01.08.2008 по 18.09.2008 загальною кількістю 63510 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 37-38/;
№ 56566 від 13.11.2008 на суму 1706,89 грн. (з ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 21.05.2008 по 31.08.2008 загальною кількістю 2839 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 43-44/;
№ 58779 від 20.11.2008 на суму 14153,14 грн. (без ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 20.10.2008 по 20.11.2008 загальною кількістю 54868 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 45-46/;
№ 63954 від 18.12.2008 на суму 10464,28 грн. (без ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 20.11.2008 по 18.12.2008 загальною кількістю 28174 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 47-48/;
№ 4376 від 20.01.2009 на суму 6718,79 грн. (без ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 18.12.2008 по 20.01.2009 загальною кількістю 32018 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 49-50/;
№ 10135 від 20.02.2009 на суму 13786,97 грн. (без ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 20.01.2009 по 20.02.2009 загальною кількістю 48948 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 51/;
№ 11643 від 06.03.2009 на суму 674,21 грн. (з ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 06.11.2007 по 31.01.2009 загальною кількістю 2852 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 52-53/;
№ 15379 від 19.03.2009 на суму 10377,53 грн. (без ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 20.02.2009 по 19.03.2009 загальною кількістю 38921 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 54-55/;
№ 20470 від 17.04.2009 на суму 8726,90 грн. (з ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 22.12.2008 по 18.02.2009 загальною кількістю 12440 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 56-57/;
№ 20489 від 17.04.2009 на суму 14334,46 грн. (без ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 19.03.2009 по 17.04.2009 загальною кількістю 58940 кВт/год. /т. с. 3, арк. с. 73-74/;
№ 26495 від 20.05.2009 на суму 11780,10 грн. (без ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 17.04.2009 по 20.05.2009 загальною кількістю 44563 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 58/;
№ 32261 від 22.06.2009 на суму 13738,05 грн. (без ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 20.05.2009 по 22.06.2009 загальною кількістю 49526 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 59/;
№ 33377 від 06.07.2009 на суму 13997,42 грн. (з ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 14.10.2008 по 31.05.2009 загальною кількістю 19953 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 60-61/;
№ 37745 від 21.07.2009 на суму 10200,35 грн. (без ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 22.06.2009 по 21.07.2009 загальною кількістю 40963 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 62-63/;
№ 43065 від 20.08.2009 на суму 6503,50 грн. (без ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 21.07.2009 по 20.08.2009 загальною кількістю 26331 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 64/;
№ 48750 від 21.09.2009 на суму 7594,51 грн. (без ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 20.08.2009 по 21.09.2009 загальною кількістю 31816 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 65-66/;
№ 54074 від 20.10.2009 на суму 8706,98 грн. (без ПДВ) за відпущену електроенергію за період з 21.09.2009 по 20.10.2009 загальною кількістю 38073 кВт/год. /т. с. 1, арк. с. 67-68/.
Відповідач оплатив рахунки-акти частково, що підтверджується виписками з рахунку позивача та реєстрами щодо оплати активної електричної енергії, а також відповідними листами Платника на адресу Постачальника /т. с. 2, арк. с. 1-76/.
У зв'язку з неповною оплатою рахунків-актів у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по активній електричній енергії по побутових споживачах станом на 17.11.2009 включно в сумі 97362,92 грн.
Крім того, за порушення строків оплати, встановлених Додатком 6 „Порядок розрахунків” до Договору, позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 24319,16 грн.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 151 від 20.05.2008 стало причиною звернення позивача до суду із позовом про стягнення з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської заборгованості за активну електричну енергію в сумі 97362,92 грн., пені в сумі 24319,16 грн., а також 3% річних в сумі 4267,35 грн. та інфляційних збитків в сумі 3560,19 грн.
Вважаючи Договір № 151 від 20.05.2008 та додатки до нього недійсними в частині положень, які передбачають забезпечення споживача електричною енергією через прилад обліку № 761076 ТП-223, прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі його структурного підрозділу Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської подав зустрічний позов до позивача про визнання цього Договору та відповідних Додатків до нього частково недійсними.
Оцінюючи надані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає і первісні, і зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 (у відповідній редакції) (далі -Порядок) та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (в редакції Постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910).
Крім того, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, що регулюють загальні питання виконання господарських договорів та відповідальності сторін за порушення зобов'язань.
Питання щодо визнання правочинів недійсними врегульовані Главою 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України „Про електроенергетику”, пункту 1.3 Правил користування електричною енергією (далі -Правила), споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Пунктом 5.1 Правил визначено, що договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між Постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і Споживачем, визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Судом встановлено, що такий договір був укладений між Відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (Постачальник), військовою частиною А-3009 (Споживач) та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною (морською) (Платник) 20.05.2008 (підписаний Споживачем -військовою частиною А-3009 -30.04.2006) зі строком дії до 31.12.2008 та можливістю автоматичної пролонгації на наступні календарні роки за умови відсутності відповідних заперечень сторін за місяць до закінчення строку його дії.
З матеріалів справи вбачається, що листом № 9/4 від 22.10.2008 /т. с. 2, арк. с. 130/ Платник (відповідач за первісним позовом) звертався до Постачальника (позивач за первісним позовом) із заявою про зміну умов Договору, а саме: про виключення з Договору № 151 від 20.05.2008 будинків №№ 21-39 по вул. Челнокова в м. Севастополі.
Даний лист отриманий позивачем за первісним позовом 22.10.2008 (вх. 18507), тобто за місяць до закінчення строку дії договору, про що зазначено на примірнику цього листа.
Листи аналогічного змісту були надіслані Постачальнику 01.04.2009 (вих. № 9/4-983) /т. с. 2, арк. с. 127/, 21.05.2009 (№ 9/4-1541) /т. с. 2, арк. с. 128/, 08.09.2009 (№ 9/4-2409) /т. с. 2, арк. с. 129/, 13.10.2009 (№ 9/4-2526) /т. с. 2, арк. с. 131/.
За викладених обставин, а саме: враховуючи наявність заяв Платника про перегляд умов Договору № 151 від 20.05.2008 (в частині приладу обліку № 761076), вчинених за місяць до закінчення строку його дії, зважаючи на положення пункту 9.4 Договору, суд дійшов висновку про те, що даний Договір припинив свою дію з 01.01.2009 у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач за первісним позовом посилається на умови Договору № 151 від 20.05.2008 та загальні положення щодо виконання зобов'язань, закріплені в Цивільному кодексі України (статті 525, 526 ЦК України), Господарському кодексі України (статті 193, 275-277 ГК України) та спеціальному Законі в сфері регулювання електроенергетики, яким є Закон України „Про електроенергетику” (статті 26, 27 Закону).
Водночас, як встановлено судом, Договір № 151 від 20.05.2008 припинив свою дію 31.12.2008.
Отже, вимоги первісного позову щодо стягнення заборгованості за активну електричну енергію, інфляційних збитків, 3% річних та пені за періоди з 21.04.2008 по 20.05.2008 (рахунок-акт № 25880 від 20.05.2008 на суму 113388,49 грн. /т. с. 1, арк. с. 23/) і з 01.01.2009 по 17.11.2009 з підстав порушення зобов'язань за Договором № 151 від 20.05.2008, який діяв з 20.05.2008 та припинив свою дію з 01.01.2009, є необґрунтованими.
Щодо стягнення заборгованості за період дії спірного Договору (з 20.05.2008 по 31.12.2008) суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 26 Закону України „Про електроенергетику”, споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Як встановлено судом, Договір № 151 від 20.05.2008 покладає на Споживача обов'язки виконувати умови цього Договору та дотримувати режими споживання електричної енергії відповідно до положень розділу 5 цього Договору.
З Додатку 10 „Дані про відпуск електроенергії субспоживачам” до Договору вбачається, що субспоживачем, який споживає електричну енергію через лічильник № 761076, є Домоуправління № 1 (рядок 1) /т. с. 3, арк. с. 87/. Причому, лічильник № 761076, підключений до ТП-223, є загальнобудинковим, через який здійснюють споживання електричної енергії побутові споживачі -жителі будинків №№ 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39 по вул. Челнокова в м. Севастополі.
Водночас, на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 29.05.2007 № 439-р „Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Севастополя житлового фонду, зовнішніх електричних мереж і нежилих будов ДУ-1, ДУ-2 Севастопольської КЕЧ морської” /т. с. 3, арк. с. 18/ жилі будинки №№ 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39 по вул. Челнокова в м. Севастополі передані у комунальну власність на баланс РЕП-9, що підтверджується відповідними актами №№ 17-26 від 23.07.2007, затвердженими головою Фонду комунального майна 31.07.2007 /т. с. 3, арк. с. 19-28/.
Відповідно до пунктів 10, 15 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, військове майно втрачає статус військового з дня затвердження акта про його приймання-передачу, крім випадків, коли воно передано до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями. Право органу, уповноваженого управляти державним майном, самоврядної установи і організації або органу місцевого самоврядування, яким передається військове майно, на управління переданим майном або право власності на нього настає з дня затвердження акта приймання-передачі.
Отже, з 31.07.2007 вищезазначене майно набуло статусу комунального, власником якого є територіальна громада міста Севастополя. З цього ж дня (з 31.07.2007) орган місцевого самоврядування набув права на управління отриманим майном.
В статті 1 Закону України „Про електроенергетику” надаються визначення термінів, що використовуються в області електроенергетики.
Так, постачання електричної енергії -це надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.
В свою чергу, до споживачів енергії належать суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про те, що військова частина А-3009 не є споживачем електричної енергії по житлових будинках №№ 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39 по вул. Челнокова в м. Севастополі, починаючи з 31.07.2007, тобто з дати затвердження відповідних Актів про передачу жилого фонду у власність територіальної громади міста Севастополя.
Тому стягнення з відповідача коштів за активну електричну енергію, спожиту жителями будинків №№ 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39 по вул. Челнокова, за період з 20.05.2008 по 31.12.2008, є неправомірним.
Тим більше, що відповідно до підпункту 13 пункту 10.1 Правил користування електричною енергією, споживач електричної енергії має право на повернення від постачальника електричної енергії, який постачає електричну енергію субспоживачу, коштів за недовраховану засобами обліку субспоживача електричну енергію або на постачання цим постачальником електричної енергії споживачу (основному споживачу) електричної енергії на відповідний обсяг коштів.
Надання Споживачем Постачальнику відповідних актів про використання електричної енергії є свідченням виконання військовою частиною А-3009 свого обов'язку, встановленого пунктом 8.1.3 Договору, і не може служити доказом споживання електричної енергії у визначених обсягах саме Споживачем, оскільки дані акти також містять інформацію про обсяг електроенергії, спожитої субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача.
Згідно з пунктом 2.5 Договору, у випадку звільнення Споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (в тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-якому вигляді займаного приміщення Споживач зобов'язаний повідомити Постачальника за 20 днів до дня змін власника приміщення і в той же строк Платник зобов'язаний здійснити оплату усіх видів платежів, передбачених цим Договором, по день зміни власника приміщень включно, а Постачальник зобов'язаний припинити поставку електричної енергії із дня звільнення Споживачем приміщення.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач за первісним позовом неодноразово повідомляв позивача за первісним позовом про передачу (відчуження) будинків №№ 21-39 по вул. Челнокова в м. Севастополі у комунальну власність територіальній громаді м. Севастополя /т. с. 2, арк. с. 127-132, т. с. 3, арк. с. 46, т. с. 5, арк. с. 9-13/. Проте, позивач в порушення умов пункту 2.5 Договору, не припинив поставку електричної енергії за вказаними об'єктами.
Відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом пункту 4.2.4 Договору Платник не несе відповідальності перед Постачальником згідно з вимогами пунктів 4.2.1-4.2.3 цього Договору, якщо доведе, що порушення виникло з вини Постачальника чи внаслідок непереборної сили.
Отже, невиконання Постачальником свого обов'язку щодо припинення поставки електричної енергії до будинків №№ 21-39 по вул. Челнокова в м. Севастополі є підставою для звільнення відповідача за первісним позовом від відповідальності за порушення строків оплати вартості активної електричної енергії, спожитої жителями вказаних будинків.
Крім того суд зазначає, що позивачем невірно визначається обсяг корисного відпущення електричної енергії Споживачу.
Так, пункт 10 Додатку 6 „Порядок розрахунків” до Договору № 151 від 20.05.2008 /т. с. 1, арк. с. 18-20/ передбачає, що якщо на балансі (у віданні, на обслуговуванні) споживача є внутрішньобудинкові мережі багатоквартирних жилих будинків, на межі балансової належності внутрішньобудинкових мереж і мереж Постачальника (основного споживача) встановлюється загальнобудинковий прилад обліку електроенергії, що обліковує обсяг електричної енергії, спожитої жителями будинків, споживання електроенергії на технічні цілі, а також споживання електроенергії для потреб інших електроустановок, приєднаних до внутрішньобудинкових мереж. При цьому обсяг корисного відпущення електроенергії для Споживача для даної точки обліку визначається як різниця між обсягом електроенергії, зафіксованим загальнобудинковим лічильником, і обсягом корисного відпущення електроенергії, зафіксованого лічильниками всіх субспоживачів, передача електроенергії яким здійснюється електричними мережами Споживача за даною точкою обліку.
Відповідно до письмових пояснень, наданих третьою особою -Комунальним ремонтно-експлуатаційним підприємством № 9, -внутрішньобудинкові електричні мережі будинків №№ 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39 по вул. Челнокова в м. Севастополі передані на баланс Комунального підприємства „Енергосервіс”, що підтверджується Актом № 228 від 14.12.2007, затвердженим головою Фонду комунального майна м. Севастополя 2007 року /т. с. 4, арк. с. 105-108/.
Також, згідно з Актами №№ 1, 2 від 06.09.2007, затвердженими головою Фонду комунального майна м. Севастополя 15.10.2007, на баланс Комунального підприємства „Енергосервіс” були передані інженерні мережі електропостачання КЛ-0,4 кв /т. с. 3, арк. с. 29/ та інженерні мережі електропостачання ВЛ-0,4 кв /т. с. 3, арк. с. 30/.
Таким чином, Споживач (військова частина А-3009) не має (і не мало на час укладення спірного Договору) на своєму балансі (у віданні, на обслуговуванні) внутрішньобудинкові мережі багатоквартирних жилих будинків, а тому визначення обсягу корисного відпущення електричної енергії Споживачу як різниці між обсягом електроенергії, зафіксованим загальнобудинковим лічильником, і обсягом корисного відпущення електроенергії, зафіксованого лічильниками всіх субспоживачів, передача електроенергії яким здійснюється електричними мережами Споживача за даною точкою обліку, є неправомірним.
Факт відсутності власних споживачів підтверджується також Актами перевірки стану електроустановок споживачів на ТП-223 № 145 від 03.08.2010 /т. с. 3, арк. с. 55/, № 154 від 05.10.2010 /т. с. 3, арк. с. 71/.
Додатковим доказом того, що військова частина А-3009 не є побутовим споживачем електричної енергії, що постачається позивачем за первісним позовом, являється зазначення останнім у рахунках-актах виконаних робіт тарифу як для населення -0,19700 грн. за 1 кВт/год.
Беручи до уваги вищевикладене, первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо зустрічних позовних вимог Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі його структурного підрозділу -Севастопольської КЕЧ морської -до Відкритого акціонерного товариства „Енергетичної компанії „Севастопольенерго” про визнання недійсним договору № 151 від 20.05.2008 в певній частині /т. с. 3, арк. с. 13/, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, військовий прокурор посилається на частини першу та другу статті 203 Цивільного кодексу України, стверджуючи, що Договір № 151 від 20.05.2008 укладений сторонами із перевищенням своїх повноважень, а його зміст суперечить державним інтересам.
Так, прокурор зазначає, що пропозиція про укладення договору № 151 від 20.05.2008 була надіслана командиром військової частини А-3009 ще 2006 року, про що свідчить дата підписання ним цього договору: 30.04.2006 /т. с. 1, арк. с. 8-14/, проте прийнята Відкритим акціонерним товариством „Енергетичною компанією „Севастопольенерго” 20.05.2008, тобто саме з цієї дати договір вважається укладеним.
У зв'язку з тим, що житлові будинки №№ 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39 по вул. Челнокова в м. Севастополі, які є споживачами електроенергії через прилад обліку № 761076 ТП-223, відносяться до комунальної власності і не являються військовим майном, на момент укладання Договору № 151 -20.05.2008, -ані командир в/ч А-3009, ані начальник Севастопольської КЕЧ морської не мали жодних повноважень на підписання будь-яких договорів стосовно електропостачання вказаного нерухомого майна, отже всі додатки до Договору № 151 від 20.05.2008, якими передбачено електропостачання житлових будинків №№ 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39 по вул. Челнокова в м. Севастополі через прилад обліку № 761076 ТП-223, на думку прокурора, підлягають визнанню недійсними у відповідних частинах.
Суд частково погоджується із доводами прокурора, зважаючи на таке.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (ч. ч. 1, 2 ст. 29 ГПК України).
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.
Аналогічно, згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права і законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, в тому числі, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, у статті 204 Цивільного кодексу України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак повинні не порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Однак, така презумпція може бути спростована у двох випадках.
По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” судам відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів:
нікчемні правочини -якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 тощо);
оспорювані -якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК України тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Таким чином, законодавець розмежовує правочини, недійсність яких прямо передбачена законом (нікчемні правочини), та оспорювані правочини, тобто ті, які можуть бути визнані судом недійсними на вимогу заінтересованої особи.
Договір № 151 від 20.05.2008 є оспорюваним правочином.
Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписами частини першої статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Отже, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Судом встановлено, що Договір № 151 від 20.05.2008 був підписаний командиром військової частини А-3009 30.04.2006, тобто ще до передачі жилого фонду у комунальну власність на баланс РЕП-9 (31.07.2007).
Так само Додатки до Договору підписані командиром в/ч А-3009 30.04.2006.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно (житлові будинки №№ 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39 по вул. Челнокова в м. Севастополі) набуло статусу комунального з 31.07.2007, тобто станом на 20.05.2008 (дата укладення Договору № 151) це майно вибуло з відання військової частини А-3009 та Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської. Отже, зазначене майно не могло бути включено до Договору № 151 від 20.05.2008, а саме -у Додатки до нього.
Водночас, відсутні підстави для визнання цього Договору недійсним з підстав відсутності в осіб, які його підписали, необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Так, згідно з частинами першою і третьою статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до Положення про Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину морську, затвердженого начальником Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління 10.01.2006 (далі -Положення), Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська веде фінансово-господарську діяльність. Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину морську очолює начальник.
Згідно з розділом 3 Положення, начальник Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської повинен керувати фінансово-господарською діяльністю Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, що включає в себе і підписання господарських договорів.
Отже, начальник Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на час підписання Договору № 151 від 20.05.2008.
Чинне господарське процесуальне законодавство України покладає на сторін обов'язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, ані прокурором, ані позивачем за зустрічним позовом в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів відсутності цивільної процесуальної дієздатності сторін Договору № 151 від 20.05.2008, зокрема, щодо відповідних повноважень командира військової частини А-3009.
Так само не надано доказів, які б підтверджували невідповідність змісту Договору № 151 від 20.05.2008 Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства. Не доведено й вчинення спірного правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 207 ГК України).
Беручи до уваги вищевикладене, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони, а при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Таким чином, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Позивача і стягненню з Відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В первісному позові відмовити повністю.
2. В зустрічному позові відмовити повністю.
Суддя В.О.Головко
Повне рішення в порядку
статті 84 ГПК України
оформлено і підписано
08.11.2010.