21 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 420/11608/23
провадження № К/990/17685/24
судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Коваленко Н.В.
на постанову Верховного Суд від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/11608/23 за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , яка звернулася в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у справі за позовом ОСОБА_1 , яка звернулася в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
I. Обставини справи
1. ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітній ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просила, зокрема, зобов'язати Міноборони виплатити синам загиблого ІНФОРМАЦІЯ_7 матроса ОСОБА_4 , у період дії воєнного стану - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належну частину одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, одноразовим платежем згідно Порядку № 975.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити виплату ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одним платежем одноразової грошової допомоги у повній сумі, із врахуванням раніше виплачених сум.
3. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, право на отримання одноразової допомоги у позивачів, як і призначення відповідної допомоги, відбулось до дня набрання чинності Порядком № 45, то у відповідачів не було правових підстав для проведення виплати одноразової грошової допомоги частинами.
4. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Порядок № 45 не порушує права дружини та дітей загиблого на отримання одноразової грошової допомоги, незалежно від набрання чинності цим Порядком вже після виникнення такого права у дружини та дітей загиблого. Таке право також не порушується і несвоєчасним прийняттям комісією протокольного рішення, в строки встановленні Порядком № 975.
6. Верховний Суд постановою від 10 жовтня 2024 року залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без задоволення, а постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року - без змін.
7. Залишаючи касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, Верховний Суд виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються положення Порядку № 45, в тому числі щодо поетапної виплати ОГД, оскільки станом на момент прийняття рішення від 22 лютого 2023 року, яким визнано за позивачами право на отримання ОГД, чинним правовим регулюванням порядку та умов виплати ОГД вже було передбачено її поетапне нарахування особам, яким вона призначена. Враховуючи принцип правової визначеності як складової верховенства права, а також те, що розгляд вказаної заяви відбувся в межах встановленого строку та за нового правового регулювання, тобто адміністративна процедура, ініційована позивачкою у цій справі стосовно реалізації визначеного законом права на отримання ОГД була завершена після набрання чинності Порядком № 45 , у відповідача були відсутні підстави для проведення виплати позивачці ОГД однією виплатою.
8. Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
9. Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість викладення окремої думки виключно за наслідками розгляду справи.
10. Вважаю, що Суд при ухваленні постанови допустив ряд порушень. З постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/11608/23 та її мотивами я не погоджуюся, та вважаю за необхідне викласти свою окрему думку.
II. Хронологія подій по справі
11. ІНФОРМАЦІЯ_7 - загибель ОСОБА_4 .
12. 31 листопада 2022 року - звернення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги як членам сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 .
13. 14 грудня 2022 року - направлення ІНФОРМАЦІЯ_6 документів з висновком щодо можливості виплати синам ОСОБА_1 . ОГД у зв'язку зі смертю їхнього батька - матроса ОСОБА_4 для подання на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
14. 25 січня 2023 року - прийняття Міністерством оборони України наказу № 45, яким затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, яким запроваджено поетапну виплату ОГД. Згідно пункту 3 Наказу, Порядок № 45 набирає чинності з дня його офіційного опублікування - 31 січня 2023 року. Порядком № 45 запроваджено поетапну виплату ОГД.
15. 22 лютого 2023 року - прийняття комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум рішення № 54/168, яким вирішено виплатити синам ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю їх батька, матроса ОСОБА_4 .
16. Редакція пункту 13 Порядку № 975 чинна на час виникнення спірних правовідносин (як на час настання смерті військовослужбовця, так і на час звернення за допомогою та на час прийняття рішення про виплату ОГД): «Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання».
17. 18 червня 2024 року - прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 714, якою Порядок № 975 викладено в новій редакції, зокрема пунктом 23 Порядку № 975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 року № 714) передбачено, що керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів».
III. Релевантні джерела права
18. Частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
19. Відповідно до частин першої, другої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
20. Частиною дев'ятою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
21. На виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
22. Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
23. 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
24. Абзацами першим, другим пункту 2 Постанови № 168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
25. Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі - Порядок № 45).
26. Згідно пункту 3 Наказу, Порядок № 45 набирає чинності з дня його офіційного опублікування, тобто 31 січня 2023 року.
27. Пунктом 1.10 Порядку № 45 визначено, що призначена сума одноразової грошової допомоги у Міністерстві оборони України, військовій частині НОМЕР_1 , Державній спеціальній службі транспорту та підпорядкованих їм військових частинах виплачується поетапно: на першому етапі - 1/5 від призначеної суми; залишок невиплаченої суми (4/5 від призначеної суми) - щомісячно, частками впродовж 40 наступних місяців.
IV. Неправильне застосування норми права (про дію норми у часі)
28. На мою думку, Судом помилково до спірних правовідносин застосовано норму права, а саме Порядок № 45, яким запроваджено поетапну виплату ОГД. Вважаю, що Порядок № 45 не підлягав застосовуванню до спірних правовідносин, зважаючи на таке.
29. Конституція України проголошує, що конституційні права і свободи, зокрема право людини на життя, гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга статті 22), що забороняється внесення будь-яких змін до Конституції України, якщо вони передбачають скасування прав і свобод людини і громадянина (частина перша статті 157). Не допускається також звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, в разі прийняття нових або внесення змін до чинних законів (частина третя статті 22).
30. Отже, за своїм змістом положення частини другої статті 22 Конституції України передбачають, з одного боку, обов'язок держави гарантувати конституційні права і свободи, а з другого - утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування конституційних прав і свобод.
31. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
32. Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
33. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема, відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
34. Виняток із цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
35. Тож, захист фундаментальних прав і свобод конкретних людей, які зазнали негативного впливу з боку держави не має бути ілюзорним.
36. Наголошую на конституційному принципі незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними, зокрема у Рішенні від 12 лютого 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
37. До того ж, Конституційний Суд України у Рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
38. Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, згідно з висновком, що міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 09лютого 1999 року № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
39. Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин (особа отримала право на застосування стосовно себе цього акта або його положень та фактично розпочала процес реалізації відповідного права). У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
40. Таким чином, враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можна стверджувати про те, що у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги, які запроваджують нові правила виплати такої допомоги, то зміни є такими, що звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).
41. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21 звернув увагу на неприпустимість розповсюдження правових норм на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності.
42. Умовами виплати одноразової грошової допомоги на момент смерті військовослужбовця є належність до певної категорії осіб, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, та загибель в період дії воєнного стану.
43. В силу приписів пункту 3 Порядку № 975 та пункту 2 Постанови № 168 днем виникнення у синів загиблого ІНФОРМАЦІЯ_7 військовослужбовця - матроса ОСОБА_4 , права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть, тобто ІНФОРМАЦІЯ_7, а тому в силу приписів статей 22, 58 Конституції України до спірних правовідносин не підлягав застосуванню Порядок № 45, який набрав чинності 31 січня 2023 року.
V. Застосування Судом неіснуючої на час виникнення спірних правовідносин норми права
44. У пункті 69 постанови Суд застосував норму права, яка на час виникнення спірних правовідносин не існувала, наслідком чого дійшов помилкового висновку про те, що розгляд заяви позивачки відбувся в межах встановленого строку та за нового правового регулювання, про що зазначив у пункті 97 постанови.
44. Пунктом 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (як на час настання смерті військовослужбовця, так і на час звернення за допомогою та на час прийняття рішення про виплату ОГД) передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
45. Натомість Суд у пункті 69 постанови, в якій написана ця окрема думка, зазначив:
« 69. Згідно з пунктом 22 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів».
46. Зауважую, що пунктом 22 Порядку № 975, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 року № 714, яка набрала чинності з 20 червня 2024 року, передбачено, що призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
47. Зазначена Судом у пункті 69 постанови норма викладена у пункті 23 Порядку № 975. Тобто у пункті 69 постанови допущено описку.
48. Посилання Суду на приписи Порядку № 975, якими визначено, що під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів є безпідставним з огляду на те, що зазначене застереження було внесено до Порядку № 975 постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 року № 714, яка набрала чинності з 20 червня 2024 року, тобто вже після прийняття відповідачем рішення про виплату ОГД (22 лютого 2023 року).
49. Тобто Судом застосовано норму права, яка на час виникнення спірних правовідносин не існувала.
VI. Порушення Судом статей 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України
50. При розгляді справи № 420/11608/23 Судом допущено порушення норм процесуального права. Так, фактично змінивши мотивувальну частину рішення суду апеляційної інстанції, Суд у резолютивній частині про це не зазначив, вказавши: «Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року залишити без змін».
51. Відповідно до статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, визначених пунктами 1-6 частини першої цієї статті.
52. Згідно з частиною четвертою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
53. Як було зазначено вище (п. 5 окремої думки), відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Порядок № 45 не порушує права дружини та дітей загиблого на отримання одноразової грошової допомоги, незалежно від набрання чинності цим Порядком вже після виникнення такого права у дружини та дітей загиблого. Таке право також не порушується і несвоєчасним прийняттям комісією протокольного рішення, в строки встановленні Порядком № 975 (пункт 6 постанови).
54. Залишаючи касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, Верховний Суд виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються положення Порядку № 45, в тому числі щодо поетапної виплати ОГД, оскільки станом на момент прийняття рішення від 22 лютого 2023 року, яким визнано за позивачами право на отримання ОГД, чинним правовим регулюванням порядку та умов виплати ОГД вже було передбачено її поетапне нарахування особам, яким вона призначена. Враховуючи принцип правової визначеності як складової верховенства права, а також те, що розгляд вказаної заяви відбувся в межах встановленого строку та за нового правового регулювання, тобто адміністративна процедура, ініційована позивачкою у цій справі стосовно реалізації визначеного законом права на отримання ОГД була завершена після набрання чинності Порядком № 45 (згідно пункту 3 Наказу, яким затверджено Порядок № 45, останній набирає чинності з дня його офіційного опублікування, тобто 31 січня 2023 року) у відповідача були відсутні підстави для проведення виплати позивачці ОГД однією виплатою (п.п. 96, 97, 98 постанови).
55. Тобто зі змісту мотивувальної частини рішення Суду вбачається, що рішення суду касаційної інстанції ґрунтується на інших, порівняно з мотивами суду апеляційної інстанції, мотивах.
56. Враховуючи наведене, в силу приписів статей 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаю, що касаційну скаргу слід було задовольнити частково. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року скасувати, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року - змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновок про те, що призначення допомоги, відбулось до дня набрання чинності Порядком № 45.
VII. Невідповідність (суперечність) висновків Суду у постанові Верховного Суд від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/11608/23, висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема у постанові від 23 липня 2024 року у справі № 280/3308/23
57. У пункті 93 постанови Суд зазначив:
« 93. Крім того, Верховний Суд у постановах від 23 липня 2024 року у справі № 280/3308/23 та від 02 жовтня 2024 року у справі № 340/2273/23, аналізуючи зазначені вище правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, констатував, що правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією.
Лише у разі якщо на момент прийняття суб'єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб'єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права».
58. Зауважую, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_7 (дату загибелі ОСОБА_4 ) чинним правовим регулюванням порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги не було передбачено її поетапного нарахування та виплати, оскільки положення Порядку № 45 набрали чинності 31 січня 2023 року.
59. Виходячи з того, що як на час настання права на отримання ОГД (дату загибелі військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_7), так і на дату звернення за виплатою ОГД (31 листопада 2022 року) та на дату прийняттям рішення про виплату ОГД (22 лютого 2023 року) діяла редакція Порядку № 975, якою було передбачено, що розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання, дотримуючись висновків Верховного Суд викладених, зокрема у постанові від 23 липня 2024 року у справі № 280/3308/23, Суд мав би дійти висновку про те, що розпорядник бюджетних коштів мав би прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання у місячний строк з дня надходження документів від уповноваженого органу, тобто до 14 січня 2023 року.
Навіть приймаючи рішення 22 лютого 2023 року, розпорядник бюджетних коштів мав застосувати законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення (станом на 14 січня 2023 року).
60. Вважаю, що висновки Суду про те, що положення Порядку № 975 та Положення № 530 надавали право розпоряднику бюджетних коштів в умовах дії воєнного стану приймати рішення за наслідками розгляду поданих для призначення одноразової грошової допомоги документів протягом трьох місяців з дня їх отримання є безпідставними.
61. Зважаючи на зазначене, колегія суддів розглядаючи справу № 420/11608/23 дійшла помилкового висновку щодо правомірності дій відповідача, які полягають у поетапній виплаті синам загиблого ІНФОРМАЦІЯ_7 військовослужбовця - матроса ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги.
VIII. Нетотожність справ № 160/14225/23 та № 280/3308/23
62. Ухвалюючи рішення у справі № 160/14225/23 Суду було відомо про ухвалення Верховним Судом 23 липня 2024 року у справі № 280/3308/23 постанови, якою підтримано висновки судів першої та апеляційної інстанцій про зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачці одним платежем одноразову грошову допомогу у повній сумі, у відповідності до вимог Порядку № 975 та Постанови № 168.
63. При ухваленні рішення у справі № 160/14225/23 судом враховано висновки, сформовані Верховним Судом у постанові від 23 липня 2024 року у справі № 280/3308/23.
64. Зазначаю, що обставини у справі № 280/3308/23 та у справі № 160/14225/23 не є тотожними.
65. Так, у справі № 280/3308/23 було встановленою, що військовослужбовець загинув 06 серпня 2022 рок; за виплатою ОГД мати солдата звернулась у вересні 2022 року; рішення про виплату ОГД прийнято відповідачем 22 грудня 2022 року, тобто до набрання Порядком № 45 чинності.
66. Зважаючи на те, що рішення про виплату ОГД було прийнято у межах встановленого Порядком № 975 строку, та те що станом на 22 грудня 2022 року чинним правовим регулюванням порядку та умов виплати ОГД не було передбачено її поетапного нарахування особам, яким вона призначена, так як положення Порядку № 45 набрали чинності 31 січня 2023 року, тобто в той момент, коли рішення про призначення позивачці одноразової грошової допомоги вже було прийнято Міністерством оборони України та повинно було бути виконаним, Суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо поетапної виплати ОГД.
67. Натомість у справі № 160/14225/23 Судом встановлено, що загибель військовослужбовця настала 23 червня 2022 року; за виплатою ОГД позивачка звернулася 12 вересня 2022 року, рішення про виплату ОГД відповідачем прийнято 22 лютого 2023 року.
ІX. Недотримання Судом принципу правової визначеності та порушення статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України
68. Крім того, хочу зазначити, що Верховним Судом 11 вересня 2024 року було ухвалено рішення у справі № 160/14225/23, у якій я була суддею-доповідачкою. Обставини справи № 160/14225/23 та справи № 420/11608/23 є подібними. У справі № 160/14225/23 колегія суддів дійшла висновку про неправомірність дій відповідача щодо поетапної виплати одноразової грошової допомоги позивачці, оскільки станом на 23 червня 2022 року (дату загибелі військовослужбовця - сина позивачки) чинним правовим регулюванням порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги не було передбачено її поетапного нарахування та виплати, оскільки положення Порядку № 45 набрали чинності 31 січня 2023 року.
69. Тобто колегії було достеменно відомо про наявність протилежної судової практики. Однак більшістю від складу колегії було вирішено підтримати позицію висловлену суддею-доповідачем у цій справі.
70. Тобто всупереч частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати, колегія суддів більшістю голосів ухвалила рішення, у якому дійшла протилежного висновку ніж у справі 160/14225/23 не передаючи справу на розгляд палати, до якої входить така колегія.
71. В силу приписів частини першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
72. Будучи обізнаною про ухвалення 11 вересня 2024 року Верховним Судом рішення у справі № 160/14225/23, колегія суддів переглядаючи у касаційному порядку рішення суду апеляційної інстанції у справі № 420/11608/23, правовідносини у яких є подібні, мала б або підтримати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 160/14225/23, або у установленому процесуальним законом порядку відступити від цих висновків. Натомість колегією суддів при розгляді справи № 420/11608/23 було ухвалено рішення, яке суперечить позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 160/14225/23.
73. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Суддя Н.В. Коваленко