про залишення позовної заяви без руху
21 жовтня 2024 р. № 400/8840/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
20 вересня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі відповідач) про
визнання протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку грошового забезпечення за період служби в поліції з 04.04.2017 по 29.07.2024 з урахуванням стажу служби в податковій міліції з 30.09.2008 по 15.02.2013 та у Державній кримінально-виконавчій службі України з 01.06.2013 по 03.04.2017;
зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в Національній поліції України з 04.04.2017 по 29.07.2024 з урахуванням стажу служби в податковій міліції з 30.09.2008 по 15.02.2013 та у Державній кримінально-виконавчій службі України з 01.06.2013 по 03.04.2017, компенсувати невикористані щорічні чергові оплачувані відпустки та стягнути заборгованість за наслідками такого перерахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі № 400/2468/24 йому зараховано до стажу служби в Національній поліції України періоди служби в податковій міліції та у Державній кримінально-виконавчій службі. Однак, на переконання позивача, відповідач протиправно на виконання вказаного судового рішення відповідач встановив йому надбавку за стажу служби не з дня прийняття його на службу в поліцію 04.04.2017, а з 06.09.2024 - з дня прийняття наказа відповідача про зарахування до його стажу відповідних періодів.
У відзиві на позовну заяву від 04.10.2024 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі № 400/2468/24 не було зобов'язано відповідача переглянути вислугу років позивача з початку його служби в поліції, тобто з 04.04.2017. Попередній наказ відповідача від 19.02.2018 № 54 о/с про оголошення вислуги років позивача станом на 19.02.2018 не визнано незаконним і не скасовано судом. Крім цього, на переконання відповідача позовні вимоги щодо виплати позивачу компенсації за невикористанні відпустки є передчасними, бо відповідно до частини десятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію України» вона підлягає виплаті при звільнені поліцейського зі служби в поліції, проте позивач продовжує проходити службу в поліції.
У відповіді на відзив від 08.10.2024 позивач закцентував увагу на тому, що його права не поновлені в повному обсязі, тому що в період з 04.04.2017 по 29.07.2024 він отримував грошове забезпечення не в повному обсязі в частині надбавки за стаж служби в Національній поліції України без урахування стажу служби в податковій поліції та у Державній кримінально-виконавчій службі України. Щодо грошової компенсації за невикористані дні відпустки він зазначив, що це питання виникне на момент його звільнення з поліції. Тому свої позовні вимоги позивач підтримав у повному обсязі.
У запереченнях (на відповідь на відзив) від 11.10.2024 відповідач вказав на те, що судовим рішенням не було визнано протиправною бездіяльність відповідача за період з 2017-2023 роки і його не було зобов'язано здійснити відповідний перерахунок грошового забезпечення позивача з дня прийняття на службу.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також витребувано у відповідача копію наказа Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 29.07.2024 № 625 о/с і копію (витяг) з наказів про надані позивачу чергові щорічні оплачувані відпустки та про виплату компенсації за невикористані дні чергових щорічних оплачуваних відпусток за період з 04.04.2017.
У встановлений судом строк відповідач надав витребувані в нього докази.
Після відкриття провадження у справі, розглянувши її матеріали, суд дійшов до висновку, що позов подано щодо частини позовних вимог з порушенням встановленого законом строку звернення до суду з таких підстав.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Враховуючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 524/39/15-а, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Поряд з цим, згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначений статтею 233 КЗпП України на строк дії такого карантину.
Аналогічний правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та від 18.01.2024 у справі № 240/5105/23.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, право на звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення поліцейських:
враховуючи положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-ІХ), до 18.07.2022 не обмежене будь-яким строком;
відповідно до частини першою статті 233 КЗпП України (в чинній редакції згідно із Законом № 2352-ІХ) з 19.07.2022 обмежене тримісячним строком, водночас вказаний строк не підлягає застосуванню до 30.06.2023, так як він продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Згідно з пунктом 13 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), виплата грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення поліцейським поліції охорони здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць.
Відтак про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за відповідний місяць дізнається до 07 числа наступного місяця.
Так, про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення за травень 2024 року позивач дізнався (повинен був дізнатися) 07.06.2024.
Тому тримісячний строк звернення до суду щодо виплати йому грошового забезпечення за травень 2024 року спливає 07.09.2024.
Позовну заяву позивач подав до суду 20.09.2024.
З наведеного слідує, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 31.05.2024 подані з порушенням тримісячного строку звернення до адміністративного суду.
Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивач не подав.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256, 293 КАС України, суд
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Надати ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Миколаївського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі № 400/8840/24 в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.05.2024.
3. Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
5. Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.Г.Ярощук