07.10.2024 Справа №607/21165/24 Провадження №3/607/8868/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.,
за участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,
прокурора Левицький Р.,
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Тернопільській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу № 331 про адміністративне правопорушення пов'язане з корупцією від 26 вересня 2024 року, ОСОБА_1 , будучи звільнений з посади начальника відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 ЗУ «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, а саме 29.05.2024 о 15:01 год. подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік (після звільнення), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні прокурор Левицький Р. подав письмовий висновок (на підставі ст. 250 КУпАП), в якому викладені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, яке аналогічне тому, яке викладене у протоколі про адміністративні правопорушення. Просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та визначити адміністративне стягнення у виді штрафу.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз'яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, свою вину в інкримінованому йому правопорушенні визнав та щиро розкаявся.
Суд, заслухавши пояснення прокурора Левицького Р., особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП виходячи з наступних підстав:
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
В ході розгляду справи встановлено, що наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 460 від 24.12.2020 майора ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 № 29 від 24.03.2021 майор ОСОБА_1 , начальник відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнений наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 09.03.2021 № 74 у відставку за пунктом «б» (за станом здоров?я) пункту 2 частини п?ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», та з 24 березня 2021 року виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 та всіх видів забезпечення.
Підпункт «г» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» визначає, що суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові особи Збройних Сил України.
Відтак ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія ЗУ «Про запобігання корупції», та суб'єктом декларування.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Так, згідно з п.п. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції № 449/21 від 23.07.2021 (далі - Порядок), щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45
Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Законом можуть бути встановлені інші строки подання щорічної декларації.
Пунктом 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» №3384 прийнятий 20.09.2023, набрав чинності 12.10.2023.
Таким чином, суб'єкти декларування зобов'язані були подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями до 31.01.2024.
Відтак, виходячи з положень зазначених норм закону, ОСОБА_1 зобов'язаний був подати декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік (після звільнення) до 00 год. 00 хв. 01.02.2024.
Разом з тим, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію з позначкою «після звільнення» лише 29.05.2024 о 15:01 год., тобто несвоєчасно.
З огляду на викладене суд вважає, що окрім власного вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, доведена наступними матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні, а саме: протоколом № 331 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 26 вересня 2024 року; скріншотами з офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 подав декларацію за 2021 рік 29.05.2024 о 15 год. 01 хв.; витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 № 29 від 24 березня 2021 року; витягом з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №460 від 24 грудня 2021 року; витягом із наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №74 від 09 березня 2021 року; інформацією по доведенню вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо подання декларацій, з якою ознайомлений ОСОБА_1 , що стверджується його підписом; рапортом начальника 1-го сектору (протидії корупції) УСР у Тернопільській області ДСР Національної поліції України Смітюха Ю. від 05 вересня 2024 року.
За вказаних обставин приходжу до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.
Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд приймає до уваги ст. 33, 34, 35 КУпАП в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність. приймає до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, що пом'якшують відповідальність, щире розкаяння. Обставини, що обтяжують відповідальність, відсутні.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу винного, який вину визнав та щиро розкаявся, суд приходить до переконання, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді мінімального розміру штрафу передбаченого санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки це буде достатнім та необхідним для виховання правопорушника та запобігання вчиненню ним нових правопорушень
Згідно ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у проваджені у справі про адміністративне правопорушення, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Таким чином, вважаю, що із ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 605 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 36, 172-6, 221, 283, 284 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн 00 коп., який стягнути в дохід держави.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений по рушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот), 00 грн в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяН. Р. Кунець