21.10.2024 Єдиний унікальний № 371/522/24 провадження № 2/371/406/24
21 жовтня 2024 року м. Миронівка
ЄУН 371/522/24
Провадження № 2/371/406/24
Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі секретаря судових засідань Литвин С.С.,
предстаника позивачів ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди в порядку спадкування за законом,
Короткий зміст позовних вимог
Позивачі звернулися до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на майно за законом. Спадкове майно складається із житлового будинку під номером АДРЕСА_1 .
Вказаний житловий будинок належав батькам ОСОБА_4 , який в силу частини 3 статті 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_5 , оскільки постійно проживав разом із нею на час відкриття спадщини.
Будучи спадкоємцями за законом, вони подали до Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області заяви про прийняття спадщини. Проте мають труднощі в оформленні спадкових прав, оскільки відсутні належні правовстановлюючі документи про право власності ОСОБА_4 на зазначений житловий будинок.
Крім того, у них відсутнє свідоцтво про народження їх батька ОСОБА_4 , у зв?язку з чим вони не можуть підтвердити факт його родинних стосунків з батьками ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким належав спірний будинок.
Просили встановити факт, що ОСОБА_4 доводився сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також просили визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину житлового будинку під номером АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за кожним.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Миронівуського районного суду Київської області від 26 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою судді Миронівуського районного суду Київської області від 17 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Аргументи учасників справи
В судове засідання позивачі не з?явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно.
Представник позивачів адвокат Невкритий В.М. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, в поясненнях послався на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача Миронівської міської ради Обухівського району Київської області в судове засідання не з?явився, до суду Миронівський міський голова ОСОБА_8 подав заяву про розгляд справи без участі представника міської ради.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що з 1978 року є дружиною рідного брата спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_10 . Достовірно може стверджувати, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були батьками її чоловіка ОСОБА_10 та батька позивачів ОСОБА_4 .
Фактичні обставини справи
Суд встановив такі фактичні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миронівка Київської області помер ОСОБА_4 . Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 30 січня 2018 року Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с. 9).
Про те, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми померлого ОСОБА_4 , свідчать дані наявних в матеріалах справи свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого Відділом загсу Миронівського райвиконкому Київської області 05 січня 1991 року (а.с. 14), свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Миронівської райдержадміністрації Київської області 10 квітня 1998 року (а.с. 17), свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого Солом?янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. КИїв) 27 липня 2022 року (а.с. 18), паспортів громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Миронівським РУ ГУ МВС України в Київській області 19 квітня 2007 року на ім?я ОСОБА_2 та № НОМЕР_6 , виданого 30 серпня 2022 року органом № 8031 на ім?я ОСОБА_3 (а.с. 10-12, 15-16).
Після смерті ОСОБА_4 в Миронівській районній державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу № 62172834 (номер у нотаріуса 48/2018).
Позивачі як спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_4 звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини, проте через відсутність правовстановлюючого документа на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 нотаріус повідомив про неможливість видачі їм свідоцтва про право на спадщину за законом.
Такі обставини підтверджуються даними витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 51314649 від 21 березня 2018 року (а.с. 19), повідомлення державного нотаріуса Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області № 846/02-14 від 23 липня 2019 року (а.с. 31), матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_4 (а.с. 76-97).
За відомостями повідомлення КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» № 2748 від 30 серпня 2018 року та Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 389162641 від 01 серпня 2024 року, державна реєстрація права власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами не проведена (а.с. 27, 185).
Згідно з даними вказаного повідомлення та технічного паспорта, виготовленого КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» 29 серпня 2018 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , приналежними до житлового будинку літ. «А» є такі господарські будівлі та споруди: прибудова літ. «а», ганок літ. «а1», ганок літ. «а2», літня кухня літ. «Б», ганок літ. «б», погріб з шийкою літ. «Бп/г», сарай літ. «В», баня літ. «Г», убиральня-душ літ. «Д», тимчасовий сарай літ. «Е», убиральня літ. «Ж», огорожа № 3, колодязь питний № 4. Будинок має загальну площу 77,8 кв.м, житлову площу 43,4 кв.м, допоміжну площу 13,6 кв.м, площу літніх приміщень 20,8 кв.м. Самочинне будівництво відсутнє (а.с. 22-26).
Відповідно до даних довідки Зеленьківського старостинського округу № 15/06-24/190 від 22 березня 2024 року за записів шнурової книги п/№ НОМЕР_7 , земельна ділянка загальною площею 0,50 га в т.ч. для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га та ведення селянського господарства - 0,25 га рахується за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка не сформована, кадастровий номер не присвоювався, в оренді не перебуває (а.с. 28).
На момент смерті ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований в житловому будинку під номером АДРЕСА_1 . У вказаному будинку проживала до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та була зареєстрована ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . З даних погосподарських книг Зеленьківської сільської ради вбачається, що з 1964 до 1982 року власником вказаного домогосподарства був ОСОБА_6 , 1929 року народження. З 1983 року до 2005 року власником домогосподарства була ОСОБА_5 , 1930 року народження. З 1964 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у вказаному домогосподарстві проживав та мав зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 .
Такі обставини підтверджуються даними виданих виконкомом Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області довідок № 02-33/966 від 18 грудня 2019 року, № 15/06-24/253 від 24 квітня 2024 року, № 15/06-24/254 від 24 квітня 2024 року та № 135 від 17 лютого 2019 року з витягом з погосподарських книг № 5 о/р 334 за 1964 - 1966 року, № 5 о/р № 335 за 1967 - 1969 року, № 9 о/р 333 за 1971-1973 року, № 7 о/р № 539 за 1974-1976 роки, № 6 о/р № 527 за 1977-1979 роки, № 7 о/р № 509 за 1980-1982 роки, № 6 о/р № 507 за 1983-1985 роки, № 5 о/р № 484 за 1986-1990 роки, № 5 о/р № 486 за 1991-1995 роки, № 5 о/р № 496 за 1995 - 2000 роки, № 7 о/р № 347 за 2001-2005 роки, № 5 о/р № 317 за 2006-2010 роки, № 7 о/р № 3050-1 за 2011-2015 роки, № 7 о/р № 0533-1 за 2016-2020 роки (а.с. 20, 21, 58, 59).
Дані про актовий запис про народження ОСОБА_4 та свідоцтва про його народження відсутні.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 10 вересня 1982 року виконавчим комітетом Зеленьківської сільської ради складено актовий запис про смерть № 37. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що виконавчим комітетом Зеленьківської сільської ради складено актовий запис про смерть № 35.
Такі обставини підтверджуються даними повідомлення Богуславського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області № 404/30.22-27а від 16 березня 2024 року (а.с. 29).
З матеріалів спадкової справи № 171 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , заведеної Миронівською районною державною нотаріальною конторою Київської області, вбачається, що заяву про прийняття спадщини після її смерті подав ОСОБА_4 (а.с. 113-130).
Також в матеріалах сказаної спадкової справи є заяви ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 про відмову від належних їм часток спадкового майна на користь їх брата ОСОБА_4 . На підтвердження родинних зв?язків вказаних осіб з ОСОБА_5 ними надані свідоцтва про народження в яких батьком зазначений ОСОБА_6 , матр?ю - ОСОБА_5 . На запит нотаріуса паспортний стіл Миронівського РВГУ МВС України в Київській області надав копію форми № 1 на ім?я ОСОБА_4 , 1957 року народження, згідно з якою його батьком значиться ОСОБА_17 , матір?ю - ОСОБА_18 . Також в матеріалах цієї спадкової справи є свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) та майновий пай видане на ім?я сина ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 21 березня 2008 року, зареєстроване в спадковому реєстрі за № 42044563.
ОСОБА_4 звертався у 2008 році до Миронівського районного суду з позовом про визнання права власності на спірний будинок в порядку спадкування. Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 21 серпня 2008 року позовну заяву повернуто. Ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 вересня 2008 року (а.с. 42, 43).
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об?єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Вказана норма визначає об?єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов?язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб?єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.
Під час з'ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна.
За приписами статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
За правилами статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
До складу спадщини, як зазначено у статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов?язки, що нерозривно пов?язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об?єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов?язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1278 ЦК України передбачено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
Суд встановив, що позивачі є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька ОСОБА_4 .
Спадковим майном, на яке претендують позивачі, є житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 .
На підставі частини 1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов'язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Разом з тим, для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.
Згідно з пунктами 4.12, 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 за № 282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Державна реєстрація права власності на нерухоме майно у виді житлового будинку під номером номером АДРЕСА_1 не здійснена на час звернення позивачів за оформленням спадкових прав.
Тож, у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності на спадкове нерухоме майно за спадкодавцем ОСОБА_4 , позивачі не мають змоги подати нотаріусу правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності спадкодавців на це майно, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання за ним права власності на спадкове майно.
Суд з урахуванням письмових доказів дійшов висновку, що житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 входить до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 з таких підстав.
Згідно записів погосподарських книг мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5 була власником житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 з 1982 року до дня смерті. Право власності на житловий будинок у встановленому порядку на її ім'я зареєстроване не було.
Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі законодавства, яке діяло на момент виникнення такого права власності.
До компетенції виконкомів місцевих рад на час забудови спірного будинку відносилось питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.
Погосподарські книги - документи первинного обліку в сільських Радах народних депутатів з 1935 року. Складаються з окремих особових рахунків на кожне господарство, що знаходиться на території сільради. В особових рахунках містяться відомості про членів сім?ї, які проживають в господарстві, а також дані щодо землі, будівель і худоби, що знаходяться в особистому користуванні.
Зідно Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженого ЦСУ СССР 13 квітня 1979 року №112/5, документами погосподарського обліку є (форми первісного обліку для сільських рад народних депутатів форма №1) - «Погосподарська книга».
Відповідно пункту 7 до Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженого ЦСУ СССР 12 травня 1985 року № 5-24/26, книги погосподарського обліку використовуються, зокрема, для обліку житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності.
До компетенції виконкомів місцевих рад, на час забудови спірного будинку, належало питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад. Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.
Обов'язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об'єкти нерухомості введено лише з 29 червня 1998 року. Саме з цього дня набрала чинності Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 9 червня 1998 №121.
Таким чином, права, набуті (шляхом створення або придбання нерухомості) у власність до 29 червня 1998 року з дотриманням установленого порядку набуття, однак без держреєстрації, можна вважати такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.
Відповідно до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна», з подальшими змінами та доповненнями, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року.
В Технічному паспорті, виготовленому КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» 29 серпня 2018 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , не відображено, що будинок відноситься до категорії самочинного будівництва. Згідно відомостей технічного паспорту, будинок побудовано в 1960 році, приналежністю вказаного житлового будинку (літ. А) є такі господарські будівлі та споруди: прибудова літ. «а», ганок літ. «а1», ганок літ. «а2», літня кухня літ. «Б», ганок літ. «б», погріб з шийкою літ. «Бп/г», сарай літ. «В», баня літ. «Г», убиральня-душ літ. «Д», тимчасовий сарай літ. «Е», убиральня літ. «Ж», огорожа № 3, колодязь питний № 4. Будинок має загальну площу 77,8 кв.м, житлову площу 43,4 кв.м, допоміжну площу 13,6 кв.м, площу літніх приміщень 20,8 кв.м.
Таким чином, ОСОБА_5 правомірно набула право на будинок під номером АДРЕСА_1 , він не є самочинним будівництвом, придатність будинку для проживання підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок.
Позивачі для підтвердження права на спадкування ОСОБА_4 спірного житлового будинку після смерті його матері ОСОБА_5 , через відсутність свідоцтва про народження ОСОБА_4 , просили встановити факт родинних відносин між їх батьком ОСОБА_4 та його батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , оскільки він безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Факти, що мають юридичне значення, - це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин, а саме з питанням спадкування.
Аналіз положень ст. 315 ЦПК України свідчить про те, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 (зі змінами) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження судами розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.
Досліджені судом письмові докази та встановлені обставини справи в сукупності дають суду підстави для встановлення факту, що ОСОБА_4 був сином ОСОБА_5 та прийняв спадщину після смерті матері, до складу якої увійшов і спірний будинок.
Суд встановив, що ОСОБА_4 був сином ОСОБА_5 , мав зареєстроване місце проживання разом з померлою ОСОБА_5 до дня її смерті в 2005 році, спадщину після її смерті прийняв, інші спадкоємці відмовилися від спадщини на користь ОСОБА_4 .
Свідоцтво про право на спадщину на спірний житловий будинок після смерті ОСОБА_5 не видавалося. Однак суд враховує, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
Такий висновок відповідає висновкам Верховного Суду у постанові Верховного Суду у справі № 523/3522/16-ц від 14 серпня 2019 року.
Тож, відповідно до статті 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Тобто, хоча ОСОБА_4 після успадкування за законом після смерті ОСОБА_5 і не отримав свідоцтвопро право власності на спірний житловий будинок та не зареєстрував своє право власності на нього у встановленому порядку, право на це майно після його смерті переходить до спадкоємців за законом.
У зв?язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на спадкове майно, позивачі мають труднощі в оформленні спадкових прав.
Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
У зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на право власності на майно, у виді житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , позивачі не мають змоги подати нотаріусу правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності спадкодавця на це майно, порушене право позивачів підлягає судовому захисту шляхом визнання за ними права власності на спадкове майно.
Висновки за результатами розгляду
Під час з'ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.
Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Саме позивачі мали довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.
Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.
Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Сукупність досліджених в судовому засіданні доказів доводять той факт, що житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 входить до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , який набув на нього право в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_5 .
Встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про який заявлено вимоги позивачами має юридичне значення, його встановлення необхідно для реалізації спадкових прав позивачів, зокрема, оформлення спадкових прав на житловий будинок.
Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заявлених вимог про встановлення вказаного факту, що має юридичне значення.
Встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_6 не має юридичного значення, тому позовні вимоги в частині встановлення факту родинних відносин спадкодавця з ОСОБА_6 не підлягають задоволенню.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими позивачі обґрунтовують позовні вимоги про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Будучи спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 за законом, позивачі мають перешкоди у оформленні спадкових прав відповідно до вимог законодавства, оскільки документ, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно, відсутній. Позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Як спадкоємці, що прийняли спадщину, позивачі мають право на оформлення спадкових прав на спадкове майно, яке підлягає спадкуванню. Визнання права власності за позивачами на спадкове майно у виді житловомго будинку буде відповідати принципу пропорційності в питанні захисту права власності позивачів, як спадкоємців.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 315, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди в порядку спадкування за законом задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами під номером АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_7 право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами під номером АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Відмовити в задоволенні позовних вимог про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачі:
ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером
АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_3 .
Відповідач: Миронівська міська рада Обухівського району Київської області, ідентифікаційний код 04054984, адреса місцезнаходження: будинок під номером 48, вулиця Соборності, місто Миронівка, Обухівський район, Київська область.
Суддя Л.О. Капшук