604/1399/24
1-кс/604/169/24
21 жовтня 2024 року сел. Підволочиськ
Слідчий суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув клопотання сторони кримінального провадження - старшого слідчого СВ ВП №5 (смт. Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Підволочиського відділу Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_4 від 21 жовтня 2024 року
про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Клопотання надійшло до суду 21 жовтня 2024 року.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя -
У клопотанні слідчого вказано, що 19 жовтня 2024 року о 17 год 12 хв ОСОБА_5 , який перебував за кермом автомобіля «KIA-SPORTAGE», р.н. НОМЕР_1 , на стаціонарному блок-пості «Підволочиськ» на автодорозі М-30, 191 км ( АДРЕСА_1 ), реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, умисно наніс удар долонею лівої руки в обличчя, а саме у праву щоку, інспектору взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП НП України старшому сержанту поліції ОСОБА_6 , спричинивши тілесні ушкодження у вигляді забійного садна виличної ділянки справа, закритої черепно-мозкової травми.
19 жовтня 2024 року ОСОБА_5 о 18 год 05 хв був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
20 жовтня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Слідчий зазначає, що на даний час в ході досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Слідчий вказує на те, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою до застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, а також наявність ризику, передбаченого у п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_5 усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, зокрема, позбавлення волі на строк до 5 років, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити.
ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_7 щодо задоволення клопотання заперечили, зазначили, що вважають клопотання безпідставним.
За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року), будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження.
Так, слідчим доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, зазначений в п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки немає достовірних підстав вважати, що підозрюваний вчинивши кримінальне правопорушення, не буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки усвідомлює, яке покарання до нього може бути застосовано.
У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Разом з тим, органом досудового розслідування не надано суду достатньо відомостей щодо особи підозрюваного задля можливості оцінити в сукупності обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України.
Як зазначив підозрюваний, у нього є постійне місце роботи на АЕС з 2009 року, з дружиною проживає в м. Южноукраїнськ, має двох дітей, серед яких неповнолітній син-студент. Зазначене свідчить про міцність соціальних зв'язків у місці проживання.
Cлідчий суддя вважає, що запобігти ризику, зазначеному у клопотанні можна шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, що буде відповідати балансу між потребами досудового розслідування та інтересами підозрюваного.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи той факт, що стороною обвинувачення було доведено наявність ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак безумовної недоведеності факту того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризику (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), вважає за необхідне у задоволенні клопотання про домашній арешт підозрюваного відмовити та обрати йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України терміном на два місяці, оскільки саме цей запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленому судом ризику та забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Враховуючи вище викладене, керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 100, 131, 132, 176-179, 181, 193, 194, 212, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання відмовити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Канів Черкаської області, місце проживання та реєстрації - АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1) прибувати в СВ ВП №5 (смт Підволочиськ) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області, на кожну вимогу, для проведення слідчих та інших процесуальних дій, а також на кожну вимогу прокурора чи суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Затриманого звільнити негайно.
Покласти контроль за виконанням особистого зобов'язання на старшого слідчого СВ ВП №5 (смт Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 .
Строк дії ухвали - два місяці з дня її постановлення, але не довше строку досудового розслідування.
Наданий в судовому засіданні як доказ DVD-R диск - повернути в матеріали досудового розслідування.
Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1