Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/5907/24
Провадження №: 2-о/332/225/24
18 жовтня 2024 р. м. Запоріжжя
Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 в особі представника адвоката Левченко Світлани Миколаївни звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження, зазначивши заінтересованою особою Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). У заяві ОСОБА_1 просив встановити факт його приналежності до німецької національності, встановити факт неправильності актового запису про народження від 27.05.1996 № 23 згідно зі свідоцтвом про народження від 27.05.1996 серії НОМЕР_1 в частині вказівки національності ОСОБА_1 «росіянин» замість «німець» та зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до цього актового запису шляхом визначення у графі «національність» ОСОБА_1 «німець» замість « росіянин ».
Отже, звертаючись до суду, заявник фактично просив встановити національність та внести таку інформацію в актовий запис про своє народження.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі з таких підстав.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
У частині першій ст. 315 ЦПК наведений перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини 2 цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте, у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (частини друга та третя статті 49 ЦК України).
Як передбачено ч. 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.
Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах органами державної реєстрації актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (стаття 300 ЦК України). Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні».
Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18 (К/9901/5276/19) (провадження № 11-381апп19), вказавши, що у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.
Схожих за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 (провадження № 14-215цс19), а також Верховний Суд постановах від 30 січня 2020 року у справі № 754/7901/19 (провадження № 61-16791св19), від 18 березня 2020 року у справі № 761/36561/19 (провадження № 61-21818св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 759/13784/19 (провадження № 61-1024св20).
Отже, у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності та внесення запису про національність певної особи, питання, порушене заявником у поданій до суду заяві, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а і судовому розгляду взагалі.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Сплачений судовий збір відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст. 186 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення,
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, б. 168, код ЄДРПОУ: 37941997) повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн, що внесений згідно з квитанцією ID: 7699-2290-8458-5337 від 07.10.2024 за такими реквізитами: отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап.Заводсь/22030101, код отримувача: 37941997, рахунок отримувача: IBAN:UA348999980313191206000008510.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя У. В. Блажко