Справа № 199/5177/24
(2/199/2616/24)
Іменем України
15.10.2024
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Піскова С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що 30.12.2023 р. у між сторонами було укладено кредитний договір №30.12.2023-100002545, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 10 000,00 грн. строком на 42 дні, зобов'язавшись повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші обов'язкові платежі. Посилаючись на те, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконав належним чином, внаслідок чого у нього станом на 01.07.2024 р. виникла заборгованість в загальному розмірі 19 800,000 грн., з яких 10 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 800,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача вказану суму кредитної заборгованості, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В прохальній частині позову позивачем викладено заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, заперечення проти заочного розгляду справи відсутні.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, правом на подання відзиву не скористався, заяв/клопотань до суду не надсилав.
У відповідності до ст.ст. 211, 223, 240, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності сторін та здійснити розгляд справи по суті в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 30.12.2023 р. між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником укладено в електронній формі кредитний договір №30.12.2023-100002545, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 10 000 гривень строком на 42 дні, зобов'язавшись його повернути, сплативши 2% на день за користування кредитом відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту, а також інші обов'язкові платежі. Викладені обставини підтверджуються копіями додатку до анкети позичальника, пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, таблиці обчислення загальної вартості кредиту, квитанції.
Із матеріалів цивільної справи судом також встановлено, що на відміну від кредитодавця позичальник належним чином свої договірні зобов'язання за кредитним договором №30.12.2023-100002545 від 30.12.2023 р. не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за цим кредитним договором станом на 01.07.2024 р. виникла заборгованість в загальному розмірі 19 800,000 грн., з яких 10 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 800,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Викладені обставини підтверджуються копією довідки-розрахунку заборгованості, а також таблицею обчислення загальної вартості кредиту.
Процесуальні дії у справі:
ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від від 04 липня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Дослідив докази, надані у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).
Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».
За змістом ст.ст. 202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положеннями ст. 3 ч. 1 п. 5 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Нормами ч.ч. 3-6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 3 ч. 1 п.п. 6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому за змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Нормою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №№30.12.2023-100002545 від 30.12.2023 р., суд дійшов висновку, що знайшов підтвердження факт укладення між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, вказаного кредитного договору в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової, шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) кредитодавця укласти такий договір у мережі Інтернет, як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти означений договір здійснено шляхом підписання електронного примірника кредитного договору за допомогою електронного підпису. За таких обставин вищевказаний кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення, та є підставою для виникнення у сторін цього договору прав та обов'язків, передбачених цим договором. Свої договірні зобов'язання позивачем виконано в повному обсязі та надано відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання у визначений договором строк не виконав, оскільки тіло кредиту та проценти за його користування у повному розмірі та строки, а також станом на час розгляду справи не повернув.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору в сумі 2422,4 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76-81, 23, 89, 95, 133, 141, п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264-265, 273, 280 - 282, ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833; адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором №30.12.2023-100002545 від 30.12.2023 р. в розмірі (станом на 01.07.2024 р.) 19 800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., з яких 10 000 (десять тисяч) грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 800 (дев'ять тисяч вісімсот)грн. 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833; адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А)
У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833; адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Дат складення повного судового рішення 21.10.2024 р.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В.Спаї