ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2024Справа № 910/10188/24
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс»
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про стягнення 34 000,00 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» (надалі - ТОВ «Нафтатранс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - Державна служба) про стягнення 34 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №337296 від 11.08.2022 позивачем сплачено до Державного бюджету України штраф у розмірі 34 000,00 грн., в той же час вказана постанова скасована в судовому порядку, у зв'язку з чим вказані грошові кошти є такими, що отримані безпідставно та підлягають стягненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
11.09.2024 до Господарського суду міста Києва від Державної служби надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що повернення з державного бюджету помилково або надміру зарахованих грошових коштів регулюється Порядком про
повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013, проте позивач не звертався із відповідним поданням до органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Крім того, у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на його подання.
В даному випадку, враховуючи зміст приписів статей 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті, з метою виконання завдань господарського судочинства та дотримання його основних засад, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача, поновлення процесуального строку та прийняття відзиву на позов до розгляду.
13.09.2024 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Нафтатранс» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав пояснення стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
11.08.2022 старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) в Вінницькій області Килимником В.А. на автомобільній дорозі М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський 325км+50м на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірка на дорозі №002348 від 05.08.2022) проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES ACTROS 1842, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом ALI RIZA USTA ARU, номерний знак НОМЕР_2 , який належить NAFTATRANS S.R.L., з метою проведення перевірки транспортного засобу на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з актом №335185 від 11.08.2022 перевіркою встановлено порушення ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: виконання нерезидентами України міжнародних перевезень вантажів по маршруту Молдова-Україна без документів, передбачених ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме без дозволу України на даний вид перевезень.
Постановою про застосування адміністративного-господарського штрафу №337296 від 11.08.2022, винесеною начальником відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області Цирканюком К.Г., на позивача накладено штраф у сумі 34 000,00 грн. за порушення нерезидентом вимог статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».
03.11.2022 ТОВ «Нафтатранс» сплачено до Державного бюджету України штраф у розмірі 34 000,00 грн., що підтверджується квитанцією №63613240 від 03.11.2022.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №120/109/23 визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №337296 від 11.08.2022 у сумі 34 000,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із перебуванням грошових коштів позивача в Державному бюджеті України без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок повернути кошти у розмірі 34 000,00 грн.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17.
Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14).
Судом встановлено, що позивачем перераховано до Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 34 000,00 грн. згідно квитанції №63613240 від 03.11.2022, із призначенням платежу: «адмін. госп. штраф №337296 від 11.08.2022; авто NFT101MD».
В той же час, постанову відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №337296 від 11.08.2022 у сумі 34 000,00 грн. постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №120/109/23 визнано протиправною та скасовано.
Таким чином, сплачена до Державного бюджету України сума адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь платника згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України як така, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави.
Аналогічній висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/5880/21.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки підстава на якій позивачем була сплачена сума штрафу у розмірі 34 000,00 грн. скасована в судовому порядку, то такі кошти утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак сума у розмірі 34 000,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Стосовно заперечень відповідача суд звертає увагу Державної служби на те, що аналогічні спірним правовідносини вже були предметом дослідження Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/5880/21 та у постанові від 08.08.2023 зазначено наступне.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п'ятий пункту 5 розділу І Порядку №787).
У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 Цивільного кодексу України).
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 34 000,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» (Societatea cu Raspundere Limitata NAFTATRANS; унікальний ідентифікаційний код (CUIIO): 40945472, фіскальний код (IDNO): 1013600039461) безпідставно отримані кошти у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий