16 жовтня 2024 року м. Харків Справа №922/1844/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Годунов В.С., адвокат, ордер серія №ВI № 1208812 від 29.03.2024
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (вх. №2085 Х/3) на рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 (повний текст підписано 08.08.2024 у місті Харкові) у справі №922/1844/24, суддя Трофімов І.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем", с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область,
до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, м. Харків
про стягнення 367 936,80 грн
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 по справі №922/1844/24 позов задоволено.
Стягнуто з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем" заборгованість за договором про закупівлю робіт №830 від 25.10.2021 в сумі 367 936,80 грн та 4415,24 грн судового збору.
23.07.2024 позивач подав до господарського суду заяву про відшкодування судових витрат у справі (вх.№18583) (т.1, а.с.173).
Рішенням (додатковим) Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 у справі №922/1844/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем" про відшкодування судових витрат у справі задоволено.
Стягнуто з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (т.1, а.с.196-202).
Ухвалюючи дане додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- договором про надання правової допомоги №29/03 від 29.03.2024 та актом про надану правову допомогу №1 до цього договору встановлені фіксовані ставки гонорару Адвокатського об'єднання "Богомолов та партнери";
- із наданих позивачем доказів вбачається, що ним доведений факт понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн;
- обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, проте відповідач з клопотанням про неспівмірність понесених позивачем судових витрат не звертався;
- дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, беручи до уваги рівень складності даної справи, об'єм вчинених представниками позивача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимоги позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн підлягають задоволенню.
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням відповідач, Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 у справі №922/1844/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви представника ТОВ «Мішем» адвоката Годунова В.С. про стягнення правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн, відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що :
- судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не враховано недоведеність розміру фактично понесених позивачем витрати на надання правової допомоги та факту часткової відсутності послуг, яка була нібито надана ТОВ «Мішем», перелік яких вказано у акті про надану правову допомогу №1 до договору про надання правової допомоги № 29/03 від 19.07.2024, а саме:
1) надання усних консультацій щодо правової позиції іншого учасника процесу (відповідач не приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції і свою правову позицію не висловлював);
2) підготовку та складання до суду додаткових заяв (такі заяви і клопотання позивачем не подавалися );
- судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не враховано, що відповідно до п. 2.2. договору про надання правової допомоги № 29/03 від 29.03.2024 ціна договору визначається сторонами з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу проведеної роботи, необхідності брати участь у судових засіданнях, але не може бути меншою, ніж 2500 грн за годину роботи виконавця, з чого випливає, що у договорі відсутній фіксований розмір гонорару, про наявність якого судом першої інстанції було помилково зроблено висновок, а отже у детальному описі робіт повинен бути розрахунок кількості витрачених на надання правової допомоги (послуги) годин помноженої на вартість такої (однієї) години роботи адвоката, чого позивачем здійснено не було;
- судом при ухваленні додаткового рішення не враховано відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Годуновим В.С., що повинен бути поданий разом із заявою про стягнення правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.08.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. суддя Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 у справі №922/1844/24 та призначено справу до розгляду на 16.10.2024 о 11:00 год.
Також зазначеною ухвалою встановлено позивачу строк до 19.09.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. В цей же строк запропоновано учасникам справи надати суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності) з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч. 4 ст.262 ГПК України.
18.09.2024, тобто у встановлений судом строк, позивач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог та доводів апеляційної скарги відповідача заперечує, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін (т.2, а.с.59-60).
Свої заперечення обґрунтовує тим, що обсяг послуг із надання правової допомоги було погоджено сторонами відповідного договору про надання правової допомоги, ціна на послуги не є завищеною або непропорційною істотним обставинам, які враховані при визначенні її розміру, а тому позивач вважає безпідставними доводи апелянта, що деякі послуги адвокатом не надавалися.
Також зазначає, що сторони договору про надання правової допомоги самостійно врегулювали порядок і спосіб підтвердження обсягу наданої правової допомоги, тоді як ані нормами чинного законодавства, ані судовою практикою не вимагається надання детального опису робіт (послуг) саме в погодинному форматі.
Крім того, звертає увагу на те, що відповідач в суді першої інстанції не подавав жодних клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а також доказів в обґрунтування своїх аргументів.
В судове засідання в режимі відеоконференції з'явився представник позивача, який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд залишити без змін додаткове рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи з посиланням на неможливість участі в даному судовому засіданні через присутність представника в іншій справі.
Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Частиною 12 ст.270 ГПК України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи наведені процесуальні норми, та приймаючи до уваги те, що явка сторін у судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм а процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Згідно з ч.1, 2 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві на виконання вимог частини 1 статті 124 та пункту 8 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України позивач зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу складає 20 000,00 грн, що враховує ціну позову, обсяг роботи по справі, кваліфікацію виконавця та інші істотні обставини.
Також у позовній заяві, на виконання вимог частини 8 статті 129 ГПК України, позивач зазначив, що остаточний обсяг наданих послуг по справі та їх ціна будуть узгоджені з клієнтом після завершення розгляду спору і заявив, що докази понесених витрат на правничу допомогу він надаст у п'ятиденний строк з дня розгляду справи по суті.
23.07.2024, тобто у встановлений частиною 8 статті 129 ГПК України п'ятиденний строк після ухвалення рішення по суті спору, позивач подав до господарського суду заяву про відшкодування судових витрат у справі. До заяви на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу та їх розміру позивач додав належним чином завірені копії:
- Договору про надання правової допомоги від №29/03 від 29.03.2024;
- Акту про надану правову допомогу №1 до договору про надання правової допомоги №29/03 (т.1, а.с.174-175).
Згідно з ч. 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 викладено висновок про те, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (зокрема - чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.
Із наданих позивачем доказів вбачається таке.
29.03.2024 між Адвокатським об'єднанням "Богомолов та партнери", виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мішем», клієнтом, укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №29/03 (далі Договір про надання правової допомоги).
Пунктом 2.1. Договору про надання правової допомоги встановлено, що виконавець надає послуги на підставі письмового або усного завдання клієнта з приводу стягнення заборгованості за договорами, які укладені з Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради.
Згідно з пунктом 2.2. Договору про надання правової допомоги ціна договору визначається сторонами з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу проведеної роботи, необхідності брати участь в судових засіданнях, але не може бути меншою, ніж 2500,00 грн за годину роботи виконавця.
Відповідно до п. 2.3. вказаного договору остаточна вартість наданих виконавцем послуг встановлюється в актах про надання правової допомоги, які підписуються сторонами або їх уповноваженими представниками. В Актах вказується обсяг наданої виконавцем правової допомоги і її вартість.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Зі змісту пункту 2.2 Договору про надання правової допомоги №29/03 від 29.03.2024 вбачається, що в основу обчислення гонорару адвоката сторони окрім критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу проведеної роботи, необхідності брати участь в судових засіданнях покладено також критерій витраченого адвокатом часу, який має оплачуватися у розмірі не менше, ніж 2500,00 грн за годину роботи виконавця.
Отже, сторони у Договорі визначили гонорар адвоката у формі погодинної оплати.
Однак, місцевий господарський суд в оскаржуваному додатковому рішенні дійшов висновку про те, що Договором про надання правової допомоги та актом про надану правову допомогу №1 до цього Договору встановлені фіксовані ставки гонорару Адвокатського об'єднання "Богомолов та партнери".
Проте, такий висновок місцевого господарського суду колегія суддів вважає помилковим, оскільки він зроблений на підставі аналізу пункту 2.3 Договору про надання правової допомоги та змісту акту про надану правову допомогу №1 до цього Договору без врахування умов пункту 2.2. Договору, який суд першої інстанції залишив поза увагою та змісту якого в оскаржуваному додатковому рішенні не відобразив.
Згідно з частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2021 у справі № 922/1964/21 зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Отже, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зважаючи на наведене, разом із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу подається детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги із наведенням в даному документі розрахунку кількості витрачених на надання правової допомоги (послуги) годин помноженої на вартість такої (однієї) години роботи адвоката з урахуванням критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу проведеної роботи, необхідності брати участь в судових засіданнях.
Проте, позивачем всупереч частині 3 статті 126 ГПК України детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат суду першої інстанції взагалі не надавався, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про відшкодування таких витрат.
Крім того, враховуючи визначення сторонами Договору про надання правової допомоги гонорару адвоката у формі погодинної оплати акт про надану правову допомогу мав містити відомості про витрачений адвокатом часу щодо кожної наданої послуги окремо із зазначенням вартості такої послуги.
Проте, в доданому до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу акті про надану правову допомогу №1 до Договору відсутні відомості про вартість кожної з наданих адвокатом послуг окремо із зазначенням витрачених на них годин. В даному акті вказано лише про загальну вартість перелічених в ньому послуг адвоката 20000,00 грн та відсутні жодні дані про витрачений адвокатом час на їх надання позивачеві.
Окрім цього, судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не досліджено того факту, що частина послуг, які перелічені у акті про надану правову допомогу №1 до Договору про надання правової допомоги, фактично позивачеві виконавцем надано не було.
Так, в зазначеному акті вказано про надання виконавцем позивачу усних консультацій по справі, в тому числі щодо правової позиції, вчинених учасниками справи, в тому числі судом, процесуальних дій та прийняття рішень.
Однак надання виконавцем наведеного вище виду послуг в частині надання позивачеві усних консультацій щодо правової позиції іншої сторони суперечить матеріалам справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач не приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції і жодних документів (як то відзиву на позовну заяву, письмових пояснень тощо), в яких було б викладено його правову позицію, місцевому господарському суду не надавав.
Також в акті про надану правову допомогу №1 до Договору про надання правової допомоги зазначено про здійснення виконавцем підготовки та складання до суду додаткових заяв.
Проте, такий вид послуг виконавцем позивачу не надавався, оскільки з матеріалів справи не вбачається подання позивачем суду першої інстанції заяв та клопотання, окрім позовної заяви та заяви про відшкодування витрат на правову допомоги.
Враховуючи вищенаведене, позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами реального розміру понесених ним витрат на правничу допомогу, а також факту надання йому виконавцем частини послуг з правової допомоги, витрати на яку він просить стягнути з відповідача.
Отже, заява позивача про відшкодування витрат на правову допомогу не відповідає критеріям дійсності та реальності понесених позивачем витрат, а їх розмір - критерію обґрунтованості, а тому місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про її задоволення.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для вирішення питання щодо розподілу витрат на правову допомогу та порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим зазначене додаткове рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 у справі №922/1844/24 задовольнити.
2. Рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 у справі №922/1844/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем" (вх.№18583 від 23.07.2024) про відшкодування судових витрат у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21.10.2024.
Головуючий суддя О.О. Радіонова
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков