Житомирський апеляційний суд
Справа №295/14375/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/582/24
Категорія ст.183 КПК України Доповідач ОСОБА_2
14 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого Другого СВ ТУ ДБР розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 ,-
встановила:
Цією ухвалою застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_9 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.11.2024 включно, без визначення застави.
Слідчий суддя, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , вагомість наявних доказів вчинення ним даного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у його вчиненні, спосіб його вчинення, - вважав, що лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти встановленим ризикам.
Крім того, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до п.3 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив підозрюваному розмір застави.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду, якою було застосовано винятковий запобіжний захід відносно ОСОБА_7 .
Вважає обраний запобіжний захід застосований до ОСОБА_7 недоцільним.
Зазначає, що під час розгляду даного клопотання в суді першої інстанції нею як захисником були долучені медичні документи (які знаходяться в матеріалах справи) з яких вбачається, що ОСОБА_7 з 13.03.2024 року перебував на лікуванні в Андрушівській районній лікарні. Крім цього, проходячи військову службу у м. Дніпропетровськ останній отримав направлення від командира військової частини до психіатра (відповідний документ знаходиться в матеріалах справи).
Посилається на те, що в судовому засіданні ОСОБА_7 пояснював, що хворіє, стан здоров'я його незадовільний, після залишення лікарні він повернувся за місцем проживання та реєстрації в АДРЕСА_1 для подальшого лікування.
Коли останнього доправили до м. Житомира, він добровільно з'являвся до слідчого ДБР, зняв готель в якому перебував декілька днів до його арешту. Також, не переховуючись з'явився до суду для розгляду клопотання відносно нього. Зазначає, що ОСОБА_7 раніше не судимий, проживає з батьком, мати померла у 2021 році.
Просить не застосовувати жодний запобіжний захід.
Прокурор до суду не з'явився, був належним чином повідомлений, клопотання про відкладення судового розгляду не заявляв, ОСОБА_7 бажання приймати участь у розгляді справи не висловлював, клопотання про доставку чи проведення відеоконференції не заявляв, а тому колегія суддів вважає за можливе слухати справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ч.3 ст. 176, ч.1 ст. 183 КПК України передбачено, що найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язані оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого, його майновий стан, наявність у нього судимостей та інше.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу - тримання під вартою без визначення розміру застави, постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог ст.ст. 177, 178 КПК України.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя вірно врахувавши те, що прокурором доведено що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, особу підозрюваного, ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, прийшов до правильного висновку про необхідність застосування саме запобіжного заходу - тримання під вартою, оскільки військовослужбовець ОСОБА_7 без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 22.03.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , та понад 5 місяців про належність до військової служби органам державної влади та правоохоронні органи не повідомляв, проводячи час на власний розсуд, що унеможливлює застосування до підозрюваного інших, більш м'яких запобіжних заходів, належним чином мотивувавши це в своїй ухвалі.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи адвоката ОСОБА_6 , що обраний запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_7 є недоцільним, є непереконливими.
Доводи в апеляційній скарзі, що ОСОБА_7 раніше не судимий, проживає з батьком, не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої підозри, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження, а тому ухвала слідчого судді є законною і підстав для її скасування не вбачає.
Також, у відповідності до вимог ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахувавши підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, обґрунтовано не визначив розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину інкримінованого підозрюваному ОСОБА_7 , оскільки на даному етапі досудового розслідування саме такий запобіжний захід, зможе запобігти зазначеним ризикам.
Отже, слідчим суддею з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, які в подальшому були оцінені судом в сукупності та стали підставою для прийняття судового рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи слідчим суддею, колегією суддів не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2024 року якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: