Справа № 357/13913/24
Провадження № 2-а/357/129/24
21 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання - Вангородської О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
25.09.2024 представник позивача, адвокат Друзь Віталій Вікторович, звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що 15.09.2024 року поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону Полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківського району Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Лісовим Дмитром Юрійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3051874, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425,00 грн, за керування транспортним засобом при відсутності водійського посвідчення, реєстраційного документа на транспортний засіб, поліса обов'язкового страхування цивільної правової відповідальності власника наземних транспортних засобів та не пред'явлення їх на вимогу працівника поліції, чим порушив п.2.4 «а» ПДР. Також, вказаним поліцейським на ОСОБА_1 було складено протоколи про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 130 та ст. 185 КУпАП. Під час ознайомлення з матеріалами протоколів про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 та ст. 185 КУпАП та додатків до них (в тому числі відеозаписів), встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться біля транспортного засобу на прилеглій території свого домоволодіння та не здійснює керування чи рух транспортного засобу, а при таких обставинах на думку представника позивача у працівників поліції були відсутні права на вимогу щодо пред'явлення документів передбачених п.2.1. ПДР, а у ОСОБА_1 обов'язки щодо їх надання. Крім того, також відсутня зупинка транспортного засобу працівниками поліції у якому би знаходився ОСОБА_1 , про що зазначається поліцейським у своєму рапорті від 15.09.2024. У зв'язку з вищевикладеним, позивач не погоджується та вважає себе невинуватим, а постанову протиправною, незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. Тому, просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серії ЕНА №3061875 від 15.09.2024, винесену поліцейським взводу №1 роти №2 батальйону №1 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП рядовим поліції Лісовим Дмитром Юрійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.
01.10.2024, після усунення позивачем недоліків позову, судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
07.10.2024 представник відповідача, за довіреністю у справі - ОСОБА_2 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Відповідно до винесеної відповідачем постанови, 15.09.2024 позивач, керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGENPASSAT» за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Коцюбинського, 42, керував транспортним та не пред'явив у спосіб який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.4. а) ПДР, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відповідно до п. 2.4 ПДР водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пред'явити документи зазначені в п. 2.1 ПДР. Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі, або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 126 КУпАП). Припис ч. 1 ст. 126 КУпАП є імперативним, та встановлює відповідальність у вигляді штрафу за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). При цьому, не пред'явлення для перевірки документів, зазначених у п. 2.1 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення. Невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав, що відповідає позиції Верховного суду, викладеній в постанові від 20 жовтня 2020 року в справі № 444/2115/17. Аналогічну позицію Верховний суд висловив у Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 25.03.2019 справа № 127/19283/17. В графі номер 7 Постанови «До постанови додається» Поліцейським було вказано відео з боді - камери «MotorolaVB400 477073» та відео фіксацією штатного відео реєстратора з службового транспортного засобу, які використовувались Поліцейськими у відповідності до наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки». Досліджуючи матеріали відео фіксації можливо встановити наступні обставини події. Відеозапис 1: починаючи з 01 год 23 хв, виявлено рух позивача в умовах комендантської години тому поліцейськими в порядку пункту 7 частини 1 статті 35 Закону України «Про національну поліцію», було прийнято рішення зупинити транспортний засіб позивача, але останній керував авто ймовірно з високою швидкістю після того як побачив на зустріч службовий автомобіль поліції, та який здійснив розворот в смугу руху по якій рухався позивач, тому що екіпаж наздогнав позивача аж біля власного будинку, на відео реєстраторі службового авто наявний факт того, що позивач виходить із водійського сидіння та закриває двері свого авто. Після зупинки поліцейські не одноразово повідомляли причину зупинки, пред'являли свої посвідчення та вимагали пред'явити документи вказані в пункті 2.1.ПДР але Позивач не одноразово не виконував законну вимогу поліцейського про пред'явлення посвідчення водія відповідної категорії, що підтверджує прямий умисел у вчиненні інкримінованого правопорушення та спроби позивача уникнути адміністративної відповідальності, оскільки в позивача були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та складений відповідний протокол. Відеозапис № 5: о 02 годині 30 хвилин - відповідачем було оголошено про початок розгляду справи та згідно чинного законодавства зачитує передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, та запитує чи бажає позивач скористатись якимось із них, зокрема надати пояснення, на що Позивач не побажав ними користуватися, та в грубій формі спілкувався з поліцейським таким чином унеможливлюючи належний порядок розгляду справи. На думку представника відповідача ці дії з боку позивача вчинялися виключно з метою уникнення адміністративної відповідальності. Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, поліцейський, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним позивача, у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн, що в межах санкції даної статті. Після чого позивачу повідомлено порядок оскарження постанови та наслідки її невиконання, передбачені ст. 307, 308 КУпАП. В свою чергу, позивач з особливим цинізмом відмовився ставити свій підпис про отримання копії постанови. Крім того, на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, а не виконання свого обов'язку та не пред'явлення для перевірки вищевказаних документів, вказує на правомірність винесеної постанови інспектором про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ст. 126 КУпАП, оскільки подальше не виконання вимоги поліцейського патрульної поліції щодо пред'явлення вищевказаних документів не виключає адміністративну відповідальність за дії позивача, якими він вже вчинив склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП. Отже, відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП. Позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог і відкрите провадження на підставі цієї позовної заяви у свою чергу тягне за собою порушення такого основоположного принципу адміністративного судочинства як принцип змагальності сторін на підставі цього прошу врахувати суд, що загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі. Тому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв з процесуальних питань до суду не подав.
Представник позивача - адвокат Друзь Віталій Вікторович у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, подав до суду заяву, про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі за межами Київського гарнізону.
Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв з процесуальних питань до суду не подав.
21.10.2024 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання представника позивача щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку не наданням доказів щодо поважності причин неявки позивача та його представника, та про розгляд справи за відсутності учасників справи, згідно п.1 ч.3 ст. 205 та ст. 268 КАС України, оскільки неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 21.08.2024, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 5, 6, 7, 17).
Також, встановлено, що 15.09.2024 поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону Полку патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядовим поліції Лісовим Дмитром Юрійовичем, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3051874 (а.с. 9, 42), у якій зазначено, що 15.09.2024 о 02 год 43 хв. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «VOLKSWAGENPASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Коцюбинського, 42, та при цьому не мав при собі та не пред'явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п 2.4. а) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.126 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст.122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу ІІІ Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.
Таким чином, поліцейський, як особа уповноважена на розгляд справи, під час розгляду такої справи, має дотримуватися вищенаведених приписів законодавства, в протилежному випадку вчинені дії є неправомірними, та як наслідок тягнуть незаконність прийнятих рішень і їх скасування.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА №3051874 від 15.09.2024 (а.с. 9, 42), ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП України, у зв'язку з порушенням п. 2.1 (а) ПДР, а саме: позивач керував транспортним засобом VOLKSWAGENPASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 , та на вимогу поліцейського не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу ч. 1 ст. 126 КУпАП вбачається, що відповідальність водія за порушення цієї норми настає у разі керування або експлуатації цим транспортним засобом, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №404/4467/16-а.
Отже, для встановлення складу та події адміністративного правопорушення у справі, що розглядається, слід встановити, що позивач 15.09.2024 о 02 год 43 хв у м. Біла Церква по вул. Коцюбинського, 42, керував транспортним засобом не маючи посвідчення водія.
Відповідно до п.1.1 Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Аналогічні положення викладені в пунктах 1.3 та 1.9. ПДР України, а саме учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.1 (а) Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху визначено терміни: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Разом з тим, п. 2 ч.1 ст. 32 Закон України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Тобто, поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав); у разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб є неправомірними.
Відповідного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду (КАС) у справі від 15 березня 2019 року № 686/11314/17.
Позивач, заперечуючи вчинене правопорушення, зазначив, що він знаходився біля транспортного засобу на прилеглій території свого домоволодіння та не здійснював керування чи рух транспортного засобу, а при таких обставинах у працівників поліції були відсутні права на вимогу щодо пред'явлення документів передбачених п.2.1. ПДР, а у нього обов'язки щодо їх надання. Крім того, відсутня зупинка транспортного засобу працівниками поліції у якому би знаходився він.
Представник відповідача, на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові Серії ЕНА №3051874 від 15.09.2024, надав диск із записами з нагрудних камер поліцейських №477073 та відеозапис з відеореєстратора автомобіля.
Так, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. (п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).
Також, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (розділ ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).
З оглянутого судом відеозапису реєстратора з нагрудної камери №477073, який додано до постанови в якості доказу, вбачається, що відео розпочинається о 01 год 23 хв з моменту коли інспектор поліції, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції разом зі своїми напарниками, здійснювали патрулювання вул. Таращанська у м. Біла Церква, слідували за транспортним засобом, та після зупинки, поліцейські підбігли до позивача, який стояв біля транспортного засобу, не представившись, почали вимагати у позивача пред?явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, після чого позивача затримали, доставили до відділку поліції та склали оспорювань постанову, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та протокол про затримання.
Також, з вказаного відеозапису, вбачається, що у відділку поліції о 02 годині 30 хвилин -поліцейським було оголошено про початок розгляду справи, поліцейський представився, роз'яснив позивачу права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, суть правопорушення та порядок оскарження постанови, та вже після цього показав відеозапис з відеореєстратора, який здійснений з камери, розташованої в патрульному автомобілі.
Дослідивши вказані відеозаписи, слід зазначити, що вони відповідають приписам п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018р. № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, та п. 3.5. розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 № 100, оскільки відеозаписи на яких зафіксовано порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення є безперервними, разом з тим, з відеозапису №477073 та відеозапису з відеореєстратора автомобіля, що надав відповідач в підтвердження правомірності винесеної оскаржуваної постанови, не встановлено факт керування позивачем - ОСОБА_1 15.09.2024 транспортним засобом марки «VOLKSWAGENPASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 .
З оглянутого судом відеозапису реєстратора, який здійснений з камери, розташованої в патрульному автомобілі, вбачається, що відео розпочинається з моменту коли інспектор поліції, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції разом зі своїми напарниками, здійснювали патрулювання вул. Таращанська в м. Біла Церква, під час якого 15.09.2024 о 01 год 23 хв було зафіксовано рух транспортного засобу у комендантську годину та наздоганявши вказаний транспортний засіб вони зупинилися вже біля транспортного засобу, який стояв, та біля якого був позивач.
Разом з тим, даний відеозапис не є належним та достатнім доказом вини позивача у вчиненні правопорушень, оскільки достеменно встановити факт того, що позивач керував транспортним засобом в момент вчинення правопорушення, неможливо. Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначено відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис на вказаний відеореєстратор, як і не зазначено про його долучення до оспорюваної постанови (правова позиція Верховного Суду у справі 524/5536/17 від 15.11.2018).
Також, розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року регламентовано процедуру розгляду поліцією справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
П. 5 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
П. 9 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Враховуючи інформацію встановлену з нагрудної камери поліцейського, патрульними поліції було порушено процедуру розгляду справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки при зверненні до особи, в даному випадку до позивача, поліцейські не назвали своє прізвище, посаду, спеціальне звання.
Відповідно до ч.2 ч.3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова ВС від 15.11.2018, №524/5536/17).
Аналогічні правові позиції викладені у постановах ВС від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а.
Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).
Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).
Відповідач належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що транспортним засобом марки «VOLKSWAGENPASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 , під час вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, керував ОСОБА_1 не надав, тим самим не надав доказів керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Крім того, пояснень свідків чи очевидців, матеріали справи також не містять.
Отже, фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови, не спростовані, тому суд дійшов висновку, що такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, отже і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 18.02.2020справі № 524/9827/16-а).
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 536,80 грн. (а.с. 26).
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 7, 33, ч. 1 ст. 122, ч.1 ст.126, 245, 251, 252, 256, 258, 268, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА №3051874 від 15.09.2024, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено 21.10.2024.
Суддя:О. В. Бондаренко