Справа №351/1202/24
Номер провадження №2/351/600/24
10 жовтня 2024 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Собка В.М. ,
за участі секретаря - Григоращук В.І.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом адвоката Кошман Ірини Вадимівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини -
Адвокат Кошман І.В., яка діє в інтересах позивача звернулася в Снятинський районний суд Івано-Франківської області із позовом до відповідачки про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 03.07.2020 року, сторони по справі у Шевченківському районному у місті Львів відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серіяНОМЕР_1 , а/з № НОМЕР_2 , дата видачі 09.07.2020 року. Від даного шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , а/з № НОМЕР_4 , дата видачі 06.10.2020 року.
Адвокат Кошман І.В. зазначає, що одруження сторін виявилося невдалим. Їхнє спільне життя не склалося через відсутність порозуміння, у них різні погляди на вирішення сімейних проблем, ігнорування налагодження сімейних відносин, що призвело до втрати почуття поваги та любові один до одного. У зв'язку з тим, що сімейне життя позивача та відповідачки не склалося, вони фактично припинили спільне ведення спільного господарства та спільного бюджету. Представниця позивача вказує, що подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити інтересам ОСОБА_1 та є недоцільним, просить термін на примирення не надавати.
Як очевидно з викладених обставин, поновлення шлюбно-сімейних відносин та збереження сім'ї є неможливим, і позивач твердо бажає шлюб із відповідачко розірвати.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24.06.2024 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, з наданням сторонам строку для подання письмових заяв по суті спору та вчинення процесуальних дій.
Представниця позивача, адвокат Кошман І.В., при подачі даного позову до суду у прохальній частині просила розгляд справи проводити без її участі та участі позивача, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Адвокат Кошман І.В., через канцелярію суду Вх.№6060 від 08.08.2024 року подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила встановити факт самостійного виховання та утримання позивачем малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зазначає, що відповідачка не приймає участі в утриманні доньки та проживає окремо в іншому місці. Евеліна постійно проживає разом із своїм батьком - позивачем та перебуває на його самостійному вихованні та утриманні. У зв'язку із тим, що відповідачка та позивач проживають окремо, у останнього постала необхідність юридичної фіксації факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини, оскільки в подальшому виникають обставини необхідності оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується лише одним із батьків, а також виникають питання щодо переміщення позивача та дитини без документального оформлення згоди матері, яка не проживає разом із дитиною. Встановлення даного факту породить юридичні наслідки, які виразяться у можливості батькові дитини одноосібну звертатись до державних та освітніх закладів від імені та в інтересах дитини та інше.
07.10.2024 року через канцелярію суду Вх. № 7558 представницею позивача, адвокатом Кошман І.В. подано заяву про пришвидшення розгляду даної справи, оскільки зв'язку із відповідачкою позивач не підтримує, а дитині необхідно реалізувати належним чином різні соціальні цілі в тому числі і на належне медичне обслуговування, соціальне забезпечення і рівень життя, необхідний для її розвитку. Затягування розгляду вищевказаної справи в даному випадку призведе до грубого порушення Конвенції ООН про права дитини.
Відповідачка 14.08.2024 року подала до суду заяву в якій зазначила, що спільне проживання з позивачем припинено, позовні вимоги підтримала, а також підтвердила той факт, що ОСОБА_1 сам виховую та утримує їхню спільну доньку ОСОБА_4 , піклується про неї та забезпечує всім необхідним, що на разі не має можливості робити відповідачка. Справу просила слухати у її відсутності.
Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 УПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Виходячи з вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Суд, дослідивши і перевіривши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.
03.07.2020 року позивач та відповідачка зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серіїНОМЕР_1 , а/з № НОМЕР_2 , дата видачі 09.07.2020 року. Після укладення шлюбу ОСОБА_5 присвоєно прізвище ОСОБА_1 .
Відповідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , а/з № НОМЕР_4 , дата видачі 06.10.2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін по справі народилася донька ОСОБА_4 .
В судовому засіданні встановлено, що позивач та його малолітня донька разом проживають в АДРЕСА_1 .
Згідно із заявою відповідачки ОСОБА_2 , остання припинила спільне проживання із позивачем.
Відповідно до заяви свідка ОСОБА_6 від 14.08.2024 року відомо, що мати - (позивачка) не бере активної участі у вихованні своєї дитини не забезпечує належним доглядом, та взагалі не цікавиться життям ОСОБА_7 , а також підтвердила той факт, що позивач самостійно виховує та належним чином доглядає за донькою, є турботливим батьком.
Із письмової заяви свідка ОСОБА_8 , встановлено, що ОСОБА_2 участі у вихованні доньки не бере, пасивно ставиться до її життя. Та засвідчила факт виховання та утримання батьком ОСОБА_1 своєї дитини ОСОБА_4 , вказавши, що останній старанно та відповідально доглядає дитину, любить та турбується про її здоров'я і життя.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, до вищезазначеного, в судовому засіданні було встановлено факт самостійного виховання та утримання позивачем малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки мати ОСОБА_2 (відповідачка по справі) участі в утриманні та вихованні їхньої спільної з позивачем малолітньої доньки не бере, про що свідчать письмові докази, свідчення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а також даний факт не заперечувався самою відповідачкою, яка надала суду власноруч написану заяву.
Частиною 3 ст.105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.
Відповідно до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно дост.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст.51 Конституції України та ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Згідно ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3ст.115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Згідно ч.1ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, відповідачка проти розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем їхньої спільної малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заперечує, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню.
Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання і утримання позивачем малолітньої доньки відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу та встановлення вищезазначеного факту не заперечується сторонами, особисті та майнові права сторін не будуть порушені, тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання та встановити факт самостійного виховання та утримання позивачем доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст.19,78,81,82,89,206,263-265,274,279 ЦПК України, ст.ст.105,112,114-115 СК України суд -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 03 липня 2020 року Шевченківським районним у місті Львів відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 219 - розірвати.
Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Шлюб припиняється у день вступу рішення суду у законну силу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Василь СОБКО