Справа №351/1607/24
Номер провадження №2/351/698/24
10 жовтня 2024 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Собка В.М. ,
за участі секретаря - Григоращук В.І.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом адвоката Кошман Ірини Вадимівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини -
Адвокат Кошман І.В., яка діє в інтересах позивача звернулася в суд із позовом до відповідачки про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 04.09.2021 року, сторони по справі у Снятинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі, Івано-Франківської області Південно-Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серіяНОМЕР_1 , а/з № НОМЕР_2 , дата видачі 04.09.2021 року. Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , а/з № НОМЕР_4 , дата видачі 22.06.2023 року.
Адвокат Кошман І.В. зазначає, що одруження сторін виявилося невдалим. Їхнє спільне життя не склалося через відсутність порозуміння, у них різні погляди на вирішення сімейних проблем, ігнорування налагодження сімейних відносин, що призвело до втрати почуття поваги та любові один до одного. У зв'язку з тим, що сімейне життя позивача та відповідачки не склалося, вони фактично припинили спільне ведення спільного господарства та спільного бюджету. З кінця 2023 року проживають окремо. Представниця позивача вказує, що подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити інтересам ОСОБА_1 та є недоцільним.
Як очевидно з викладених обставин, поновлення шлюбно-сімейних відносин та збереження сім'ї є неможливим, і позивач твердо бажає шлюб із відповідачко розірвати.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 12.08.2024 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, з наданням сторонам строку для подання письмових заяв по суті спору та вчинення процесуальних дій.
Представниця позивача, адвокат Кошман І.В., при подачі даного позову до суду у прохальній частині просила розгляд справи проводити без її участі та участі позивача, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Адвокат Кошман І.В., через канцелярію суду Вх.№7023 від 17.09.2024 року подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила встановити факт самостійного виховання та утримання позивачем малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 - мати дитини, не приймає участі у вихованні та утриманні сина ОСОБА_4 , не цікавиться його здоров'ям, розвитком та з невідомих причин з дитиною повністю припинила спілкування. З моменту припинення шлюбних відносин із позивачем проживає окремо. Матвій перебуває на повному утриманні та вихованні свого батька - ОСОБА_1 (позивача). Вказує, що у зв'язку із тим, що мати дитини проживає окремо у позивача постала необхідність юридичної фіксації факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини, оскільки в подальшому виникають обставини необхідності оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується лише одним із батьків, а також виникають питання щодо переміщення заявника та дитини без документального оформлення згоди матері, яка не проживає разом із дитиною. Встановлення даного факту породить юридичні наслідки, які виразяться у можливості батькові дитини одноосібну звертатись до державних та освітніх закладів від імені та в інтересах дитини.
Також, 07.10.2024 року Вх.№7565 через канцелярію суду представниця позивача, адвокат Кошман І.В. подала заяву у якій просила пришвидшити розгляд даної позовної заяви із збільшенням позовних вимог, оскільки в даному випадку порушуються права дитини, які закріпленні у Конвенції ООН про права дитини, Конституції України та інших НПА України.
Відповідно до вищезазначеної Конвенції, всі права передбачені нею за кожною дитиною забезпечуються без будь-якої дискримінації. В усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Знову зазначила, що відповідачка - мати дитини та позивач зв'язків не підтримують, а дитині необхідно реалізувати належним чином різні соціальні цілі в тому числі і на належне медичне обслуговування.
Відповідачка через канцелярію суду 23.08.2024 року Вх.№ 6360 подала заяву в якій зазначила, що позовну вимогу про розірвання шлюбу визнає, проти розірвання шлюбу не заперечує, та визнає той факт, що позивач самостійно виховує їхню спільну дитину, а також зазначила, що на даний час разом із ОСОБА_1 та сином ОСОБА_4 спільно не проживає, має намір виїхати за кордон на постійне місце проживання. Також вказує, що у Матвія з батьком приязні стосунки, позивач проводить з дитиною багато часу, піклується про нього, забезпечує одягом, продуктами та ліками, чого не має змоги робити відповідачка. Справу просить слухати і її відсутності.
Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 УПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Виходячи з вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Суд, дослідивши і перевіривши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , а/з № НОМЕР_2 , виданого Снятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі, Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - 04.09.2021 року сторони зареєстрували шлюб.
Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , а/з № НОМЕР_4 , дата видачі 22.06.2023 року.
Позивач та його малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом проживають в АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії Витягу із реєстру територіальної громади ОСОБА_2 (відповідачка) зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2 .
Згідно заяви свідка ОСОБА_5 , який є другом позивача, встановлено, що останній самостійно виховує та утримує свого сина, піклується про нього, а саме купляє різні речі, продукти харчування та при потребі самостійно водить дитину до лікарів. Цей факт свідку відомий через, те, що він часто буває в дома ОСОБА_1 також зазначає, що від сторонніх людей йому відомо, що відповідачка має інші стосунки. Остання до дитини не приходить та не цікавиться сином.
Із поданої в суд заяви від 23.08.2024 року Вх.№ 6361, свідка ОСОБА_6 , який являється сусідом ОСОБА_1 (позивача) відомо, що останній та його дружина ОСОБА_2 припинили свої шлюбні відносини та спільно не проживають, з того часу позивач самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_4 , возить його до лікарів, купляє всі необхідні йому речі та продукти. Весь час ОСОБА_1 , проводить з сином.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено факт самостійного виховання та утримання позивачем малолітнього - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки мати ОСОБА_2 (відповідачка по справі) участі в утриманні та вихованні їхнього спільного з позивачем малолітнього сина не бере, про що свідчать письмові докази, свідчення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також даний факт не заперечувався самою відповідачкою, яка надала суду власноруч написану заяву.
Частиною 3 ст.105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.
Відповідно до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно дост.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст.51 Конституції України та ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Згідно ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3ст.115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Згідно ч.1ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, відповідачка проти розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем їхнього спільного малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заперечує, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню.
Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання і утримання позивачем малолітнього сина відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу та встановлення вищезазначеного факту не заперечується сторонами, особисті та майнові права сторін не будуть порушені, тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання та встановити факт самостійного виховання та утримання позивачем сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст.19,78,81,82,89,206,263-265,274,279 ЦПК України, ст.ст.105,112,114-115 СК України суд -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 04 вересня 2021 року Снятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі, Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) № 164 - розірвати.
Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Шлюб припиняється у день вступу рішення суду у законну силу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Василь СОБКО